Справа № 203/7661/14-ц
Провадження № 2/0203/275/2015
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
16 березня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Цекместрук Є.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника третьої особи ТОВ ВТО "Дніпро-Ліфт" - ОСОБА_3, третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, треті особи - комунальне підприємство "Дніпропетровські теплові мережі", публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз", товариство з додатковою відповідальністю "Дніпрокомунтранс", комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне підприємство №37" Дніпропетровської міської ради, комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-технічне об'єднання "Дніпро-Ліфт", ОСОБА_4, ОСОБА_6, про стягнення частки витрат за житлово-комунальні послуги в порядку регресу, -
У травні 2014 року позивач пред'явила через суд зазначений позов до відповідача на предмет повернення їй 1/2 частини сплачених коштів на утримання спільної власності сторін - квартири №33 на ж/м Сокіл-1, корп.9-А у м. Дніпропетровську, набутої за час шлюбу, оскільки відповідач після розірвання шлюбу витрат на утримання належної йому 1/2 частини квартири не несе, що змушує позивача оплачувати відповідні витрати останні 13 років в повному обсязі самотужки, зокрема, за електроенергію, послуги зв'язку (телефон), воду і каналізацію, природний газ, квартплату і утримання прибудинкової території, вивіз сміття, технічне обслуговування ліфту, опалення і гарячу воду, кабельне телебачення, домофон, тому позивач, згідно уточнених позовних вимог, остаточно просила суд стягнути з відповідача на свою користь 1/2 частину сплачених за комунальні послуги (електроенергію, воду і каналізацію, природний газ, квартплату, вивіз сміття, технічне обслуговування ліфту, тепло і гарячу воду) коштів за період з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року в розмірі 8520,67 грн.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, наполягаючи на його задоволенні з викладених у позові підстав.
Відповідач ОСОБА_5, не визнавши позов у письмовій заяві, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин не повідомив, свого представника до суду не направив, на підставі чого з урахуванням письмової згоди позивача відповідно до ст. 224 ЦПК України справа підлягає розглядові судом з ухваленням цього рішення заочно.
Представник третьої особи - ПАТ "Дніпрогаз" в судовому засіданні позов підтримав, пояснивши, що по квартирі №33 на ж/м Сокіл, буд.1, корпус 9-А заборгованості немає, оплата здійснюється вчасно, тому є підстави для задоволення позову.
Треті особи - КП "Дніпропетровські теплові мережі", ТОВ "Дніпрокомунтранс", КП "Житлово-експлуатаційне підприємство №37" ДМР, КП "Дніпроводоканал" ДМР, ТОВ ВТО "Дніпро-Ліфт", ОСОБА_4, ОСОБА_6, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, представників в судове засідання не направили та у поданих заявах клопотали про розгляд справи у відсутності них та їх представників з ухваленням рішення відповідно до вимог діючого законодавства.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 червня 1987 року по 10 жовтня 2006 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим райвідділом ЗАГС м. Погребище Вінницької області 19 червня 1987 року (т.1 а.с.13) та свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Жовтневим відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ 10 жовтня 2006 року (т.1 а.с.14).
За час перебування у шлюбі сторонами 14 серпня 2001 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, набута двокімнатна квартира №33 на ж/м Сокіл, б.1, корп. 9-А у м. Дніпропетровську, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 (т.1 а.с.15).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2014 року, яке не оскаржувалось і набрало законної сили 07 лютого 2014 року, визнано за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на квартиру №33 на ж/м Сокіл, б.1, корп.9-А у м. Дніпропетровську та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаної квартири (т.1 а.с.16).
За даними відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області від 10 червня 2014 року ОСОБА_5 зареєстрований з 14 квітня 2003 року АДРЕСА_1, ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі №33 на ж/м Сокіл, 1, корп.9-А з 28 вересня 2001 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 зареєстровані в цій же квартирі 14 травня 2009 року та 14 жовтня 2011 року відповідно (т.1 а.с.162-165).
Також, в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини тривалого непроживання відповідача у спільній з позивачем квартирі з 2001 року, що відповідач визнав у поданій ним заяві (т.2 а.с.34-36) та про що пояснила позивач в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, та на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК).
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК).
Частиною 4 ст. 319 та ст. 322 ЦК визначено, що власність зобов'язує та власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а співвласник за ст. 360 цього Кодексу відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (Ст. 321 ЦК України).
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтями 156, 160, 162 Житлового кодексу України встановлено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, а члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтею 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги поділяються за: 1) функціональним призначенням; 2) порядком затвердження цін/тарифів.
Згідно ст. 13 вказаного Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відносини між споживачами та суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг з отримання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.
Так, п. 12 Правил передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.
Згідно п. 17 Правил, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.
Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно із законодавством.
Також, п.26 Правил встановлено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Судом встановлено, що в квартирі сторін 19 травня 2005 року встановлені прилади обліку гарячої та холодної води (т.2 а.с.88-91) та відсутні прилади обліку теплової енергії, яка постачається КП "Дніпропетровські тепловім мережі" та оплата нараховується виходячи з опалювальної площі квартири - 50,4 кв.м. на підставі договору від 01 вересня 2007 року, укладеного КП "ДМТМ" та ОСОБА_1 (т.2 а.с.157).
При цьому, як встановлено у судовому засіданні, квартира позивачів, як така, що знаходиться у багатоквартирному будинку, від постачання теплової енергії не відключена і постачання теплоенергії здійснюється належним чином.
Зважаючи на викладене, оплата теплопостачання квартири, як однієї зі складових утримання майна покладається на власників такого майна за ст. 360 ЦК України рівною мірою, а відтак, зважаючи на те, що за поданим позивачем суду розрахунком, перевіреним за нарахованими постачальником платежами сукупно з платіжними документами, позивач за період з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року сплатила КП "Дніпропетровські теплові мережі" 1706,03 грн. + 1038,08 грн. + 1667,91 грн. = 4412,02 грн., про що свідчить особовий рахунок з даними про відсутність заборгованості з оплати вказаних послуг (а.с.158), то згідно ст. 541 ЦК України на відповідача покладається 1/2 цих витрат згідно частки у праві власності на квартиру, тобто 2206,01 грн., що підлягають стягненню на користь позивача в межах трирічного строку позовної давності за ст. 257 ЦК України.
При цьому, оплата за гарячу та холодну воду здійснюється згідно даних приладів обліку про кількість спожитої води, тому з урахуванням, встановлених обставин непроживання відповідача у квартирі щонайменше з 2001 року, оплату за гарячу і холодну воду належить здійснювати особою-власником, що проживає і користується даним видом комунальних послуг згідно спожитої кількості, тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача витрат на оплату гарячої та холодної води, що постачається до квартири №33 на ж/м Сокіл, б.1, корп.9-А у м. Дніпропетровську за період з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року належить відмовити.
Відповідно до п.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, ці Правила визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій: - забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням; - проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій, а утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Таки чином, послуги з обслуговування КП «Житлово-експлуатаційне підприємство №37» Дніпропетровської міської ради надаються з метою утримання і належної експлуатації будинку, ремонту внутрішньобудинкових систем забезпечення функціонування житлового будинку та кожної квартири окремо та прибудинкової території, тому оплата таких послуг розраховується, виходячи з відповідних тарифів та нормативів на одиницю загальної житлової площі власників квартир, тому такі витрати як одна зі складових утримання майна покладається на власників такого майна за ст. 360 ЦК України рівною мірою, а відтак, зважаючи на те, що за поданим позивачем суду розрахунком, перевіреним за нарахованими постачальником платежами сукупно з платіжними документами, позивач за період з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року сплатила КП "Житлово-експлуатаційне підприємство №37» ДМР 3046,70 грн., про що свідчить особовий рахунок з даними про відсутність заборгованості з оплати вказаних послуг (т.2 а.с.142-152), то згідно ст. 541 ЦК України на відповідача покладається 1/2 цих витрат згідно частки у праві власності на квартиру, тобто 1523,35 грн., що підлягають стягненню на користь позивача в межах трирічного строку позовної давності за ст. 257 ЦК України.
Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 1999 року №1357, у п. 19 визначено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
Згідно даних договору про користування електричною енергією для побутових споживачів № о/р №9107101, укладеного ПАТ ДТЕК «Дніпрообленерго» з ОСОБА_1 08 червня 2004 року квартира №33 на ж/м Сокіл, б.1, корп.9-А у м. Дніпропетровську обладнана приладом обліку електричної енергії №17431344 типу СО 2м (т.2 а.с.70-76), а відтак, враховуючи, що відповідач не проживає і не зареєстрований у квартирі, електричну енергію в квартирі №33 на ж/м Сокіл, б.1, корп.9-А у м. Дніпропетровську не споживає, оплата за фактично спожиту електроенергію покладається на особу-власника, що її споживає, тому в задоволенні вимог про стягнення витрат на оплату електроенергії за період з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року належить відмовити.
Відносини між газопостачальними підприємствами, газорозподільними підприємствами та фізичними особами - споживачами газу врегульовані Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою КМУ № 2246 від 09.12.1999, та відповідно до п.п. 10, 11 та 12 даних Правил розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється за роздрібними цінами на природний газ, що використовується для потреб населення, диференційованими залежно від місячного обсягу та видів споживання, що встановлені НКРЕКП, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. У разі відсутності лічильників газу плата за послуги з газопостачання розраховується відповідно до встановлених законодавством норм споживання та цін на газ, тобто виходячи з кількості зареєстрованих осіб та/або площі приміщення.
Так, судом встановлено, що в квартирі сторін встановлений побутовий лічильник газу з 10 червня 2009 року (т.2 а.с.84-86), тому оплата послуг газопостачання здійснюється виходячи зі спожитої кількості згідно даних приладу обліку, а відтак, враховуючи, що відповідач не зареєстрований, не проживає в квартирі, відповідно, не споживає послуг ПАТ «Дніпрогаз», в задоволенні позовних вимог про стягнення з нього оплати за газопостачання квартири №33 на ж/м Сокіл, б.1, корп.9-А у м. Дніпропетровську належить відмовити.
Відповідно до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1070 від 10 грудня 2008 року плата за надані послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору і тарифів, що формуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 р. N 1010. Так, згідно умов договору №37-630333, укладеного ТДВ «Дніпрокомунтранс» від 01 липня 2012 року з ОСОБА_1 вартість послуг з вивезення твердих та великогабаритних відходів для мешканців упорядкованих житлових будинків нараховується відповідно до кількості зареєстрованих в квартирі мешканців, тому, враховуючи, що відповідач не проживає і не зареєстрований в квартирі №33 на ж/м Сокіл, б.1, корп.9-А у м. Дніпропетровську, а відтак, не є споживачем послуг з вивезення побутових відходів, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача оплати за послуги з вивезення побутових відходів за період з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року належить відмовити.
Відповідно до Порядку встановлення вартості технічного обслуговування ліфтів та систем диспетчеризації, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №369 від 09 листопада 2006 року та умов типового договору про надання послуги з технічного обслуговування ліфтів (т.2 а.с.187-188) оплата за надання відповідних послуг ТОВ ВТО «Дніпро-ліфт» нараховується відповідно до кількості зареєстрованих у квартирі житлового будинку осіб, тому враховуючи, що відповідач не проживає і не зареєстрований в квартирі №33 на ж/м Сокіл, б.1, корп.9-А у м. Дніпропетровську, в задоволенні позовних вимог про стягнення з нього оплат за цей вид комунальних послуг за період з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року належить відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 209, 218, 224-226, 88 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з ОСОБА_5 витрати на оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року в сумі 1523,35 грн., та послуг централізованого опалення квартири №33 в корпусі №9-а будинку №1 на ж/м Сокіл в м. Дніпропетровську за період з 01 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року в сумі 2206,01 грн., а також судовий збір в сумі 372,94 грн., а всього 4102,30 грн. (чотири тисячі дві гривні 30 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
З повним текстом рішення особи, що беруть участь у справі можуть ознайомитись 20.03.2015.
Відповідач має право подати до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги протягом десяти днів, починаючи з наступного за днем його проголошення, а так само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.
Суддя О.В. Колесніченко