Справа № 203/2682/15-а
Провадження № 2-а/0203/69/2015
іменем України
18.06.2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого-судді Єдаменко С.В.
при секретарі Лісіцині М.С.
за участю відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС взводу з обслуговування стаціонарного посту «Солонянський» батальйону ДПС ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
встановив:
06 травня 2015 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до інспектора ДПС взводу з обслуговування стаціонарного посту «Солонянський» батальйону ДПС ОСОБА_3 України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення. Свої вимоги мотивував тим, що 02 травня 2015 року позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1 на 437 км автомобільної дороги Н-08 був зупинений відповідачем перед знаком 3.41 «СТОП Контроль». Після чого відповідач незаконно, на думку позивача, склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення за невиконання вимог вказаного знаку.
Ухвалою суду від 07.05.2015 року позовна заява залишена без руху, надано строк на усунення недоліків. Після усунення недоліків, визначення адресу реєстрації позивача (за місцем проживання якого подано адміністративний позов) справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 21)
Відповідач в судовому зсідання проти адміністративного позову заперечував, вказував, що ним було правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, оскільки позивачем було порушено вимоги Правил дорожнього руху України: ОСОБА_2І не зупинився перед знаком 3.41 «СТОП Контроль».
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали адміністративної справи та наявні в них докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч. 1,2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 256 КУпАП). Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (ч. 2 ст. 256 КУпАП). У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (ч. 3 ст.256 Кодексу). Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у ст. 251 КУпАП, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (ч. 1 ст. 257 КУпАП). Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення визначено у главі 17 КУпАП.
У ч. 1 ст. 277 КУпАП закріплено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 КУпАП).
Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
До вказаних висновків прийшов Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015у справі № 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд вважає за можливе врахувати правові позиції, висловлені у вказаному рішенні Конституційного Суду України, незважаючи на те, що воно було ухвалене після подій, що стосуються адміністративної справи, оскільки суд дав тлумачення правовим нормам, які були чинними і діяли в тій самій редакції на момент винесення оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При таких обставинах, суд приходить до висновку про неправомірність одночасного складання відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення та накладення на відповідача адміністративного стягнення згідно оскаржуваної постанови.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення за результатами оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути прийнято рішення про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд.
Оскільки судом встановлено порушення процедури накладення адміністративного стягнення, строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, визначений ст. 38 Кодексу України про адміністративне правопорушення, не закінчився, постанова серії ПС2 № 001443 від 02 травня 2015 року про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд приходить до висновку, що на підставі ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням адміністративного позову та скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, а також враховуючи Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» щодо відсутності підстав для сплати судового збору у правах зазначеної категорії, суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача, сплаченого ним судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 256, 268, 277, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 94, 158-163, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_2 до інспектора ДПС взводу з обслуговування стаціонарного посту «Солонянський» батальйону ДПС ОСОБА_3 України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 про скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ПС2 № 001443 від 02 травня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП та направити справу на новий розгляд до Взводу з обслуговування стаціонарного посту «Солонянський» батальйону ДПС ОСОБА_3 України в Дніпропетровській області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп., сплачений згідно квитанції № 7 від 14.05.2015 р.
Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з дня її проголошення на підставі Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року № 3-рп/2015.
Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя С.В. Єдаменко