Справа № 203/603/15-ц
Провадження № 2/0203/501/2015
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
16 червня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Цекместрук Є.О.,
за участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1, представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2, представника відповідача за первісним позовом Денисенко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області про визнання права власності на автомобіль та за зустрічним позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути транспортний засіб, -
У грудні 2014 року ОСОБА_1 пред'явила через суд зазначений позов до ВВД ФСС НВ та ПЗ України у м. Дніпродзержинську, що в подальшому ухвалою суду замінене на Управління виконавчої дирекції ФСС НВ та ПЗ України в Дніпропетровській області, в обґрунтування якого посилалась на те, що її рідний брат ОСОБА_4 у 1991 році отримав травму ноги на виробництві внаслідок чого визнаний інвалідом ІІІ групи, у зв'язку з чим йому відповідачем за актом прийому-передачі МВЧ №84075 від 13 квітня 2007 року переданий безоплатно у користування автомобіль ЗАЗ-11037, днз НОМЕР_1, зареєстрований за ним згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого МРЕВ м. Дніпродзержинська 18 квітня 2007 року, проте після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, за яким позивач через різке погіршення здоров'я та потребу у постійному сторонньому догляді, з 2012 року здійснювала догляд і лікування, проживаючи разом з ним однією сім'єю у квартирі АДРЕСА_1, відповідач у вересні 2014 року незаконно відмовив їй, як члену сім'ї померлого інваліда, у передачі автомобіля з доплатою залишкової вартості в розмірі 7995,38 грн., тому позивач, згідно уточнених позовних вимог, просила суд зобов'язати прийняти на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 7995,38 грн. згідно листа фонду від 06 червня 2014 року за наданими реквізитами (р/р 37173699990001, УВД ФССНВУ в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 25842585, МФО 805012, ГУДВКСУ в Дніпропетровській області); визнати за позивачем право власності на автомобіль ЗАЗ 110377, легковий комбі-В, 2007 року випуску, номера шасі, кузова (рами) НОМЕР_4, НОМЕР_2, реєстраційний № НОМЕР_1; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу.
Ухвалою від 03 лютого 2015 року справа прийнята до провадження після направлення за підсудністю ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 січня 2015 року.
Відповідач УВД ФСС НВ та ПЗ України в Дніпропетровській області, не визнавши позов у повному обсязі, звернулося у липні 2015 року з зустрічним позовом до ОСОБА_1 з вимогами зобов'язати останню повернути Управлінню ВД ФСС НВ та ПЗ України в Дніпропетровській області транспортний засіб - автомобіль М1 ЗАЗ110377-40, днз НОМЕР_1, зареєстрований згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, в обґрунтування таких вимог посилаючись на те, що ОСОБА_1 не довела факту того, що вона є членом сім?ї померлого інваліда ОСОБА_4, зареєстрована за місцем реєстрації інваліда і проживала з ним та, крім того, власником автомобіля є УВД ФСС НВ та ПЗ України в Дніпропетровській області, а не ОСОБА_4, якому автомобіль переданий лише в тимчасове користування та відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями після смерті ОСОБА_4 такий автомобіль підлягає поверненню, проте ОСОБА_1, як родич померлого інваліда у якої залишився транспортний засіб, на вимогу Фонду від 24 листопада 2014 року вих.№2050/8 автомобіль не повернула.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом та її представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні з наведених у позовній заяві підстав та не визнали зустрічний позов, в задоволенні якого клопотали відмовити.
Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні первісний позов не визнав у повному обсязі, наполягаючи на задоволенні зустрічних позовних вимог з наведених у позовній заяві підстав.
Свідок ОСОБА_5, будучи допитаним судом під присягою, в судовому засіданні показав, що є чоловіком позивача ОСОБА_1 у зв'язку з чим йому відомо, що його дружина внаслідок тяжкої хвороби рідного брата ОСОБА_4 і неможливістю обходитися без стороннього догляду, змушена була переїхати до нього після виписки з лікарні, оскільки лікар зазначив, що самостійно він вже не здатний себе обслуговувати і у протилежному випадку вони змушені будуть його передати до закладу, де такі особи утримуються за відсутності родичів, тому починаючи з січня-лютого 2012 року дружина постійно мешкала у Дніпродзержинську на вул. Онищенко, доглядала за братом, який самостійно вже не пересувався, купувала ліки, приїжджаючи до дому лише на день-два. Після смерті ОСОБА_4 дружина отримала усю спадщину, оскільки інших родичів він взагалі не мав. Також, свідок зазначив, що коли ОСОБА_4 виділили автомобіль, то транспортуванням, навчанням ОСОБА_4 водінню займався він, однак останній дуже рідко самостійно їздив за кермом, в основному свідок його возив на вказаному автомобілі, займався технічним обслуговуванням, ремонтом, і наразі автомобіль знаходиться у них з позивачем, у зв?язку з чим вони і звертались до Фонду про залишення автомобіля у власність.
Суд, вислухавши пояснення позивача за первісним позовом та представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, перевіривши доводи позовів в межах заявлених вимог, приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 12 липня 2007 року №55 «Про видачу автомобілів» затверджено поіменний список інвалідів унаслідок трудового каліцтва, які за медичними показаннями мають право на безкоштовне забезпечення автомобілем «Славута»-110377-40, до якого внесений за №4 ОСОБА_4, інвалід ІІІ групи, черга №52 від 10 вересня 1993 року (а.с.51).
Наказом УВД ФСС НВ та ПЗ України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2007 року №179 «Про видачу автомобілів» встановлено забезпечити видачу автомобілів інвалідам унаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які за медичними показниками мають право на безкоштовне забезпечення автомобілем марки М1 ЗАЗ 110377-40 за кошти Фонду, зокрема, і ОСОБА_4 (а.с.60-61 зворот).
На підставі акту приймання-передачі транспортного засобу серії МВЧ №840751 від 13 квітня 2007 року підприємство виробник ЗАТ з ІІ «Запорізький автомобілебудівний завод» передано організації-одержувачу УВД ФСС НВ та ПЗ України в Дніпропетровській області у присутності інваліда ОСОБА_4 13 квітня 2007 року транспортний засіб М1 ЗАЗ 110377-40 номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, виготовлений 17 березня 2007 року (а.с.52) та за актом приймання передачі автомобіля М1 ЗАЗ 110377-40 від 13 квітня 2007 року ОСОБА_4 передано Управлінням ВД ФСС НВ та ПЗ України в Дніпропетровській області вказаний автомобіль (а.с.62), на підставі чого МРЕВ 5-го МРВ УМВС України в м. Дніпродзержинську 18 квітня 2007 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а.с.5).
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, про що Заводським відділом ДРАЦС РС Дніпропетровського МУЮ 14 квітня 2014 року вчинено актовий запис №480 та видано свідоцтво (а.с.10).
Починаючи з 30 січня 1996 року та по день смерті місце проживання ОСОБА_4 було зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1, що встановлено на підставі даних паспорту останнього (а.с.7-8), довідки ТОВ «Толока» від 16 травня 2014 року №142 (а.с. 11).
Також на підставі даних свідоцтва про народження ОСОБА_1, свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_1 судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_4 (а.с.5, 9).
За даними паспорту позивача за первісним позовом остання зареєстрована за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_2 (а.с.4), що також визнано сторонами у судовому засіданні.
Відповідно до ч.6 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції станом на день смерті ОСОБА_4) за наявності медичних показань для одержання автомобіля і наявності або відсутності протипоказань до керування ним Фонд соціального страхування від нещасних випадків забезпечує потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організовує та оплачує навчання водінню автомобіля, а також виплачує компенсацію на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Така сама норма міститься і в п.5 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції на час розгляду справи.
Механізм забезпечення легковими автомобілями інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку визначений Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року N 999.
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що закупівля робіт і послуг з виготовлення і поставки автомобілів за рахунок державних коштів здійснюється Фондом соціального захисту інвалідів та Фондом соціального страхування відповідно до законодавства. Оплату робіт з виготовлення і поставки автомобілів здійснює Фонд соціального захисту інвалідів та Фонд соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Відповідно до абз. 5 п. 3 Порядку до членів сім'ї інваліда належать громадяни України, які проживають разом з ним, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки або піклування над неповнолітніми дітьми, а також на інших підставах, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, та місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.
Згідно п.6 Порядку інвалід, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда отримує автомобіль на десятирічний строк без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Після закінчення зазначеного строку інвалід може користуватися таким автомобілем до отримання нового або повернути його головному управлінню соціального захисту чи управлінню виконавчої дирекції на умовах згідно з пунктом 14 цього Порядку.
За правилами абз.2 п. 12 Порядку у реєстраційних документах на автомобіль підрозділом МВС робиться позначка про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права користування ним без дозволу головного управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.
Пунктом 16 Порядку визначено, що після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда.
Автомобіль, строк експлуатації якого від 5 до 10 років, залишається безоплатно члену сім'ї, який на час смерті інваліда був зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і середньомісячний сукупний дохід сім'ї якого за шість місяців, що передують дню смерті інваліда, не перевищує прожиткового мінімуму для сім'ї. Середньомісячний сукупний дохід визначається відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої Мінсоцполітики.
Іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Розрахункова сума для викупу автомобіля визначається головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції з урахуванням зносу автомобіля 0,84 відсотка за кожний повний місяць або 10 відсотків за кожний повний рік. Під час розрахунку неповний місяць користування автомобілем (незалежно від кількості днів) зараховується як повний місяць. За результатами розрахунку складається довідка-рахунок за формою, що затверджується Мінсоцполітики.
В іншому разі автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, повертається (вилучається) головному, районному управлінню соціального захисту або управлінню виконавчої дирекції у повному комплекті.
Судом встановлено, що строк експлуатації автомобіля, переданого інваліду ОСОБА_4 на день його смерті становив менше 10 років, проте позивач за первісним позовом - ОСОБА_1, будучи рідною сестрою особи-інваліда, зареєстрованою за місцем проживання ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 не була, маючи інше зареєстроване місце проживання - кв.АДРЕСА_2. При цьому, позивач за первісним позовом вимог про встановлення факту проживання однією сім?єю з померлим ОСОБА_4 не заявляла, роз?ясненими судом відповідно ч.4 ст. 10 ЦПК України правами не скористалася, розпоряджаючись своїми правами щодо предмета спору згідно ч.2 ст. 11 ЦПК України на власний розсуд.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення автомобіля, переданого в користування інваліду ОСОБА_4, у власність позивача за первісним позовом.
Доводи позивача за первісним позовом про наявність підстав для залишення їй спірного автомобіля у зв?язку з визнанням цих обставин відповідачем і роз?ясненням їй у листі від 06 червня 2014 року (а.с.17) права сплатити залишкову вартість транспортного засобу в сумі 7995,38 грн. висновків суду про відсутність підстав для задоволення первісного позову не спростовують, оскільки п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями передбачена можливість залишення автомобіля після смерті інваліда лише члену сім?ї, який проживає і зареєстрований за місцем постійного проживання і реєстрації інваліда, обставини чого позивачем не підтверджені та належні, допустимі, достатні докази чого суду не надані, а покази свідка такі обставини підтверджувати не можуть.
Розв?язуючи зустрічні позовні вимоги суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, та на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК).
Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Так, відповідно до ч.1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Звідси, встановивши за розгляду справи, що автомобіль, переданий у користування інваліду, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, підлягає поверненню Фонду, а позивач за первісним позовом, як єдиний родич померлого інваліда, правових підстав для залишення у себе вказаного спірного автомобіля згідно Порядку забезпечення інвалідів автомобілями не має, залишаючи у своєму володінні цей транспортний засіб, що з 13 квітня 2007 року перебуває на балансі позивача за зустрічним позовом і є його власністю, суд приходить до висновку, що відповідач за зустрічним позовом без достатніх правових підстав заволоділа спірним легковим автомобілем, у зв?язку з чим права позивача за зустрічним позовом підлягають захисту відповідно до ст.ст.16, 387 ЦК України, п. 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями шляхом витребування спірного автомобіля із володіння та зобов?язання відповідача за зустрічним позовом повернути Фонду вказаний транспортний засіб.
Доводи позивача за первісним позовом та її представника про те, що Фондом не доведена наявність саме у неї автомобіля і що представники Фонду не вимагали повернення автомобіля, суд до уваги не приймає, оскільки позивач підтримуючи свої позовні вимоги визнала обставини того, що після смерті ОСОБА_4 вона є єдиною родичкою ОСОБА_4, вважає спірний автомобіль спадковим майном і заперечує проти відібрання Фондом транспортного засобу, останній знаходиться у її володінні, стоїть у дворі будинку і вона має усі відповідні реєстраційні документи на цей автомобіль, що свідчить про фактичне перебування спірного автомобіля саме у позивача за первісним позовом, тому саме нею такий автомобіль і підлягає поверненню власнику цього автомобіля - відповідачу за первісним позовом.
Одночасно, суд звертає увагу, що залишкова вартість спірного автомобіля позивачем за первісним позовом не сплачувалась згідно пропозиції Фонду у листі від 06 червня 2014 року та в подальшому на звернення ОСОБА_1, в яких вона повідомляла місце знаходження автомобіля та про фактичне володіння ним, листами від 24 та 28 листопада 2014 року УВД ФСС НВ та ПЗ України в Дніпропетровській області повідомило про відсутність правових підстав для залишення автомобіля останній (а.с.19, 20), проте після отримання цих листів відповідач за зустрічним позовом не вжила заходів до повернення власнику спірного автомобіля.
За правилами ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню на користь держави з відповідача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 209, 214, 215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 в задоволенні позову до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області про визнання права власності на автомобіль - відмовити в повному обсязі.
Позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути транспортний засіб - задовольнити.
Зобов?язати ОСОБА_1 повернути Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Дніпропетровській області транспортний засіб: М1 ЗАЗ110377-40, колір FD1351 RP Королівський синій, номер кузова НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий О.В. Колесніченко