ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
м. Львів
01 лютого 2010 р. № 2а-6705/09/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Кухар Н.А.
при секретарі судового засідання Кунинець А.С.
з участю представників позивача- Боровець Р.В., ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Іскра” до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2009 року № 0000942301/0/15184,
Відкрите акціонерне товариство „Іскра” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Львові про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення -рішення від 09 вересня 2009 року № 0000942301/0/15184.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.09.2009р. ВАТ «Іскра»отримало повідомлення-рішення від 09 вересня 2009р. № 0000942301/0/15184, яке видано ДПІ у м. Львові. Вказане повідомлення рішення винесене на підставі Акту від 19.08.2009р. № 307/23-4/00214244/ про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Іскра»щодо відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Торговий центр «Аврора»та ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал»за лютий 2009 року., проведеної ДПІ у м. Львові. Підставою для визначення даного податкового зобов'язання є порушення п.1.7, п.1.8 статті 1, п.п.7.2.3, п. 7.2., п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». 01.06.07р. ВАТ «Іскра»уклало договір купівлі-продажу №0106/О7-Л, на підставі якого ТзОВ «Торговий центр «Аврора»здійснило передоплату, шляхом перерахування на рахунок ВАТ «Іскра»грошових коштів. При цьому ВАТ «Іскра»нарахувало податкові зобов'язання З ПДВ на загальну суму 1473208,33грн. згідно податкових накладних від 30.07.0р. 7 № 91-1, від 03.08.07р. № 100, від 30.09.07 №110, від 13.12.07 № 144/1, ВІД 17.12.07 р. № 144/2. Оскільки ТзОВ «Торговий центр «Аврора»виконав своє договірне зобов'язання, шляхом здійснення передоплати по договору, то у ВАТ «Іскра»виникло зобов' язання здійснити поставку продукції згідно даного договору. 01.10.2008р. ВАТ «Іскра»уклало договір купівлі-продажу № 0ІІ008/2, відповідно до якого ВАТ «Іскра»зобов'язується передати, а ТзОВ «Торговий центр «Аврора»прийняти та оплатити товари згідно найменувань, за цінами, що зазначаються у специфікації на загальну суму 3500000,00грн. У лютому 2009 року ВАТ «Іскра»виконало своє зобов'язання перед ТзОВ «Аврора» шляхом передачі останньому електроламп на загальну суму 10700 070,00грн. (з ПДВ ). При цьому ВАТ «Іскра»нарахувало податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 783 345,0грн. та здійснило коригування сум ПДВ, які були нараховані при отриманні попередньої оплати у розмірі 1200010,00грн. згідно наступних податкових накладних. Податкові зобов'язання були включені до декларації з ПДВ за лютий 2009 р. 06.03.2009р. ТзОВ «Торговий центр «Аврора»здійснив післяоплату по договору в сумі 3 500 000,00грн. Вважає твердження, що висловлене в акті перевірки, щодо недійсності даного договору у зв'язку з недотриманням вимог ст. 203 ЦК України є безпідставним, так як дані договори були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме Покупець набув право власності на майно, а Продавець отримав грошові кошти. Вимоги щодо чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України дотримано. Окрім того, моментом передачі товарів вважається підписання Покупцем накладних про отримання товарів. Відповідно до накладної ЮВП-001480з від 27.02.2009р., накладної ЮВП-00148Кз від 27.02.2009р., ЮВП-001450з від 27.02.2009р., ЮВП-00145Кз від 27.02.2009р. перехід права власності до ТзОВ «Торговий центр «Аврора»на товари відбулось 27.02.2009р.
27.02.2009р. ВАТ «Іскра»та ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал»уклали договір купівлі-продажу №27-02-09, відповідно до якого ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» зобов' язується передати, а ВАТ «Іскра» прийняти та оплатити товари згідно найменувань, за цінами, що зазначаються у специфікації. 27.02.2009р. ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал»виконав своє зобов'язання перед ВАТ «Іскра»шляхом передачі останньому електроламп на загальну суму 10 700 070,00грн. (з ПДВ). Позивач твердження щодо недійсності даного договору вважає безпідставним. Відповідно до договору купівлі-продажу ВАТ „Самбірський радіозавод «Сигнал” передав товар, що був предметом договору, у власність ВАТ «Іскра». Оскільки основною діяльністю ВАТ „Іскра” є продаж електроламп і вона здійснюється систематично, висновок відповідача про те, що не встановлена розумна економічна причина (ділова мета) одержання ТМЦ від ВАТ „Самбірсьюrй радіозавод „Сигнал” вважає невірним. Вимоги щодо чинності правочину дотримано. Відповідно до накладної № рн-017 від 27.02.2009р. та накладної № рн-16 від 27.02.2009р. перехід права власності до ВАТ «Іскра»на товари відбулось 27.02.2009р. Податковий кредит в сумі 1783345,00грн. був сформований на підставі оригіналів податкових накладних, отриманих від ВАТ „Самбірський радіозавод „Сигнал”, а саме №2.25 від 27.02.09р. та № 2.26 від 27.02.09р. Важає податкове повідомлення-рішення нечинним.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення згідно позовної заяви. Крім того зазначили, що економічний ефект купівлі електроламп в ВАТ „Самбірський радіозавод „Сигнал” був такий, що з 2007 року ціни виросли на 30-35%. Якби хтось вийшов на ринок у 2009 році з даним товаром по цінах 2007 року, то це надало б збитків ВАТ „Іскра”.
Відповідач подав заперечення на позов та доповнення до заперечень, в яких зазначає, що враховуючи результати перевірок ВАТ „Іскра”, ТзОВ «Торговий центр «Аврора»та ВАТ „Самбірсьюrй радіозавод „Сигнал” та згідно теми автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що 27.02.2009р. ВАТ "Іскра" транзитом через ТзОВ "Торговий центр" "Аврора" та ВАТ Самбірський радіозавод "Сигнал" одночасно реалізовано та придбано ТМЦ (лампочки власного виробництва). Тобто, ВАТ "Іскра" зменшено податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 1 783 345,00 грн. від купівлі у лютому 2009 року своєї ж продукції, реалізованої у цьому ж періоді. Фактичного здійснення господарської операції не було, а наявність лише отриманої податкової накладної не може бути підставою для включення сум податку на додану вартістю до податкового кредиту. В ході перевірки ВАТ „Іскра” встановлено факти отримання власної продукції, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, Отже, зазначені договори є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків , крім тих, що пов”язані з їх недійсністю. Таким чином, господарське зобов”язання між ВАТ „Іскра”, ТзОВ «Торговий центр «Аврора»та ВАТ „Самбірський радіозавод „Сигнал” вчинено з метою ухилення від сплати податків.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав зазначених в запереченні на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.
ДПІ у м. Львові з 27.07 по 14.08.2009 року проведено позапланову виїзну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ „Торговий центр „Аврора” та ВАТ „Самбірський радіозавод „Сигнал” за лютий 2009 року.
За результатами перевірки складено акт від 19 серпня 2009 року № 307/23-4/00214244 із висновком про порушення позивачем вимог п.1.7 п.1.8 ст.1, пп.7.2.3. п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3,7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР, суми податку безпідставно включено до складу податкового кредиту ВАТ „Іскра”, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 1 783 345 грн. за лютий 2009 року.
На підставі акта прийнято податкове повідомлення -рішення ДПІ у м.Львові від 09 вересня 2009 року № 0000942301/0/15184.
Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.
Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до пункту 1.8 статті першої цього ж Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Закон (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"), не дозволяє включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні № 2.25 від 27.02.2009 та № 2.26 від 27.02.2009 р., виписані позивачу складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30 травня 1997 року № 165.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Відповідно до п.4.2 договору купівлі-продажу №27-02-09 від 27.02.2009р. між ВАТ «Іскра»та ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» перехід права власності та ризиків на товари відбувається в момент передачі товарів. Моментом передачі товарів вважається підписання Покупцем накладних про отримання товарів. Відповідно до накладної №рн-017 від 27.02.2009 р та накладної № рн-16 перехід права власності до ВАТ „Іскра” на товар відбувся 27.02.2009 року.
Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість", зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.
Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, податковим органом присвоюється індивідуальний податковий номер та видається свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість за її заявою.
Згідно з пунктом 2 наведеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Надані позивачем до матеріалів справи належним чином засвідчені копії податкових накладних підтверджують дотримання ним вимог наведеного вище законодавства.
Щодо висновків акта про нікчемність правочинів суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як випливає зі змісту акта перевірки, висновок ДПІ про порушення позивачем за правочином, укладеним з „Самбірським радіозаводом „Сигнал”, частини першої ст. 203, ст. 215, частини першої ст. 216, ст. 228 ЦКУ було зроблено з огляду на те, що правочини, не були вчинені на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.
Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказаний висновок ДПІ помилковим та безпідставним.
Частина перша ст. 203 ЦКУ визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Також відповідно до ст. 234 ЦКУ фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАСУ він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.
Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.
Згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що „Самбірським радіозаводом „Сигнал” та ВАТ „Іскра” належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.
Також суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За таких обставин суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
Позов задоволити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення ДПІ у м.Львові від 09 вересня 2009 року № 0000942301/0/15184.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Іскра” судовий збір в розмірі 3грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.А.Кухар