16 вересня 2015 р.Справа № 820/2853/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.
Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 820/2853/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція ЛТД"
до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція ЛТД», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 березня 2015 р., складені Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за результатами перевірки ТОВ «Стальконструкція ЛТД»:
- №0000262211 ;
- №0000272211.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акту перевірки про нереальність господарських операцій не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені на підставі актів та довідок перевірок і зустрічних звірок контрагентів позивача та контрагентів цих контрагентів. Вважає, що у зв'язку із наведеним, винесені податкові повідомлення - рішення є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Харківського адміністративного окружного суду від 24.06.15 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція ЛТД» до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000262211 від 06 березня 2015 р. та №0000272211 від 06 березня 2015 р..
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 03.02.2015 р. по 14.02.2015 р. фахівцями відповідача, на підставі наказу №170 від 02.2015 р. та направлень від 03.02.2015 р. за № 183, 184, 185, було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стальконструкція ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період з 11.06.2012 р. по 31.12.2013 р., по податку на додану вартість за період з 11.06.2012 р. по 01.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 11.06.2012 р. по 01.12.2014 р.. За результатами проведеної перевірки складено акт №741/20-36-22-01-07/38158090 від 20.02.15 р. (т.1 а.с.11-34).
Згідно висновків акта перевірки №741/20-36-22-01-07/38158090 від 20.02.2015 р. контролюючим органом виявлено порушення позивачем наступних положень податкового законодавства:
- п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України: ТОВ «Стальконструкція ЛТД» занизило суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті на загальну суму 881 764 грн., в тому числі: за липень 2013 р. - 10 676 грн., за травень 2014 р. - 470 063 грн., за серпень 2014 р. - 683 грн., за вересень 2014 р. - 321 482 грн., за жовтень 2014 р. - 78 860 грн.;
- п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України: ТОВ «Стальконструкція ЛТД» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування витрати, не підтверджені первинними документами на загальну суму 53 378 грн., в тому числі за 2013 р. у сумі 53 378 грн.;
- податок з доходів фізичних осіб перераховується несвоєчасно та не в повному обсязі, в порушення пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого нарахована пеня у розмірі 56,31 грн.;
- в порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 50.1 ст. 50, п. 51.1 ст. 51, п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України: ТОВ «Стальконструкція ЛТД» надано податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за 1-3 квартали 2014 р. з недостовірними відомостями та помилками.
На підставі висновків акта перевірки, акт №741/20-36-22-01-07/38158090 від 20.02.15 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000262211 від « 06» березня 2015 р. та №0000272211 від « 06» березня 2015 р. (т.1 а.с.9,10), якими збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств на загальну суму 12 676, 25 грн., з яких 10 141,00 грн. за основним платежем та 2 535,25 грн. за штрафними санкціями, а також з податку на додану вартість на загальну суму 1 102 205,00 грн., з яких 881 764 грн. за основним платежем та 220 441,00 грн. за штрафними санкціями.
Не погоджуючись із висновками акта перевірки 741/20-36-22-01-07/38158090 від 20.02.2015 р. та з винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями №0000262211 від « 06» березня 2015 р. та №0000272211 від « 06» березня 2015 р., позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями від 06 березня 2015 р. №0000262211 та №0000272211 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України (в ред. від 24.10.2013 р., чинній в період, за який проводилась перевірка ТОВ «Стальконструкція ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток підприємств), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до положень п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.
Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.
Згідно із ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р. первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування відповідно податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування даних податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином, первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.
З аналізу первинних документів, наданих позивачем до суду першої інстанції, вбачається наступне.
Щодо взаємовідносин між ТОВ «ІНТЕР-ПЕЙНТ» та ТОВ "Стальконструкція ЛТД" колегія суддів зазначає наступне.
У Акті податкової перевірки Відповідач вказує, що актом ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Інтер-Пейнт» не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Інтер-Пейнт» з ТОВ «Інтайм-Плюс» при придбанні товарів за період з 01.07.2013 р. по 31.07.2013 р. На підставі даного факту відповідач встановлює порушення ТОВ «Стальконструкція ЛТД» вимог податкового законодавства, а саме завищення витрат та неправомірне формування податкового кредиту та донараховує позивачеві податкові зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 10 141,00 грн. та з ПДВ у розмірі 10 676,00 грн.
Відповідно до наданих позивачем пояснень у період, що перевірявся, ТОВ «Стальконструкція ЛТД» та ТОВ «Інтер-Пейнт» співпрацювали на умовах договору поставки, укладеного у спрощеній формі.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У липні 2013 р. ТОВ «Інтер-Пейнт» на замовлення ТОВ «Стальконструкція ЛТД» було поставлено останньому товар на загальну суму 64 053, 76 грн. (у т.ч. ПДВ 10 675,63 грн.), що підтверджується видатковими накладними № РН - 0000472 від 19.07.2013 р. та № РН - 0000497 від 25.07.2013 р.
На підтвердження факту реальності господарських операцій, здійснюваних у липні 2013 р. між ТОВ «Інтер-Пейнт» та ТОВ «Стальконструкція ЛТД» позивачем долучено до матеріалів справи копії відповідних видаткових накладних, рахунків-фактур, банківських виписок, подорожніх листів, договору поставки, укладеного між ТОВ «Інтер-Пейнт» та його контрагентом-постачальником - ТОВ «Інтайм Плюс», видаткових накладних, підписаних між ТОВ «Інтер-Пейнт» та ТОВ «Інтайм Плюс», податкових накладних, виписаних ТОВ «Інтайм Плюс» на адресу ТОВ «Інтер-Пейнт», сертифікату про якість товару, виданого його виробником, договору оренди офісного приміщення за місцезнаходженням ТОВ «Інтер-Пейнт» станом на період співпраці із ТОВ «Стальконструкція ЛТД», договору оренди офісного приміщення за місцезнаходженням ТОВ «Інтер-Пейнт» на даний час, договору оренди приміщення (складу), з якого здійснювалось відвантаження товару на адресу ТОВ «Стальконструкція ЛТД», та актів приймання-передачі вказаного приміщення.
Також позивач надав докази подальшого використання отриманого від ТОВ «Інтер-Пейнт» товару: він був використаний ТОВ «Стальконструкція ЛТД» під час виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті «ПАТ «Стаханівський завод технічного вуглецю». На підтвердження даного факту позивач надав копії договору підряду, укладеного між ТОВ «Стальконструкція ЛТД» та ПАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» та актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, за якими передавались замовнику будівництва роботи, у процесі виконання яких були використані товари, отримані від ТОВ «Інтер-Пейнт» (зазначені у відомостях ресурсів до актів).
09 та 24 липня 2013 р. позивач здійснив розрахунок за вказаний товар, на підтвердження чого надав суду копії виписок банку по особовому рахунку.
Відтак, декларування позивачем витрат у сумі 64 053, 76 грн. було здійснено правомірно та підтверджується первинними документами. Правомірність дій позивача підтверджується долученими ним до матеріалів справи банківськими виписками, а також декларацією з податку на прибуток підприємств за 2013 р.
Оскільки в даному випадку першою подією було списання коштів з банківського рахунку ТОВ «Стальконструкція ЛТД» для оплати переданого в подальшому ТОВ «Інтер-Пейнт» товару, у відповідності до пп. «а» п. 187.1 ст. 187 ПК України, ТОВ «Інтер-Пейнт» було складено та передано позивачеві відповідні податкові накладні на загальну суму здійсненої попередньої оплати - 64 053, 76 грн. (у т.ч. ПДВ 10 675,63 грн.). На підставі зазначених податкових накладних позивач здійснив віднесення суми ПДВ у розмірі 10 675,63 грн. до податкового кредиту. На підтвердження зазначеного позивачем до матеріалів справи додано копії вищезазначених податкових накладних, а також копію податкової декларації з ПДВ за липень 2013 р. з додатком №5 до неї "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та квитанції про реєстрацію вищезазначених документів у реєстрі.
Також судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду справи судовим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили (справа №816/2221/14) визнано, зокрема, безпідставність та необґрунтованість висновків, сформульованих в акті ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на який посилається Відповідач в акті перевірки ТОВ «Стальконструкція ЛТД» як на єдиний доказ наявності порушень вимог чинного законодавства у діях позивача.
Щодо взаємовідносин між ПП «ІН КАР» та ТОВ "Стальконструкція ЛТД» колегія суддів зазначає наступне.
В Акті перевірки відповідач вказує, що, в порушення вимог ПК України, ТОВ «Стальконструкція ЛТД» до складу податкового кредиту вересня 2014 р. включено суму 16 018,00 грн., жовтня 2014 р. включено суму 78 860,00 грн. з витрат по придбанню ТМЦ (світильники) у ПП «ІН КАР», та відповідно донараховує податкові зобов'язання.
30 червня 2014 р. між ПП «ІН КАР» та ТОВ "Стальконструкція ЛТД" було укладено договір поставки товару №30-2014, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи.
На виконання умов вказаного договору у вересні 2014 р. ПП «ІН КАР» здійснило поставку ТОВ «Стальконструкція ЛТД» товару на загальну суму 569 271,78 грн. На підтвердження даного факту позивач надав копії відповідних видаткових накладних та подорожніх листів.
У жовтні та листопаді 2014 р. позивач здійснив розрахунок за отриманий товар, що підтверджується долученими ним до матеріалів справи банківськими виписками.
Отриманий товар був використаний ТОВ «Стальконструкція ЛТД» під час виконання робіт з капітального ремонту території земельної ділянки по вул. Сумській, 25. На підтвердження даного факту позивач надав копію договору про закупівлю робіт за державні кошти №10 від 21.02.2014 р., а також копію відповідного акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт, за яким передавались роботи із збирання та монтажу опор освітлення, під час здійснення яких були використані придбані у ПП «Ін Кар» світильники (зазначені у відомості ресурсів до акту).
За правилом першої події - відвантаження товарів - ПП «ІН КАР», відповідно до положень п.п. «б» п. 187.1 ст. 187 ПК України, було складено та передано позивачеві відповідні податкові накладні, які були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних та на підставі яких позивачем, відповідно до положень абз. 2 п. 198.2 ст. 198 ПК України, було сформовано податковий кредит у розмірі 16 018,47 грн. у вересні 2014 р. та 78 860,16 грн. у жовтні 2014 р. На підтвердження зазначених фактів позивач надав копії відповідних податкових накладних та декларацій Позивача з ПДВ за вересень та жовтень 2014 р. із додатками №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та копіями квитанцій про реєстрацію зазначених документів в реєстрі.
При цьому висновки відповідача щодо наявності зазначених порушень ґрунтуються виключно на певній податковій інформації від 17.11.2014 р., отриманій від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, в якій вказано, що товар, який був реалізований у липні, серпні 2014 р. на адресу покупців, не придбавався ПП «Ін Кар».
Такі доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачем не доведено зв'язок даних щодо реалізації ПП «Ін Кар» товару у липні, серпні 2014 р. та господарських операцій, здійснених між ПП «Ін Кар» та ТОВ «Стальконструкція ЛТД» у вересні 2014 р., за якими Відповідач встановив порушення в акті перевірки позивача. Також судом першої інстнції встановлено, що на даний час судовим рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду (справа № 815/6631/14) визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області по внесенню до діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформації щодо ПП «Ін Кар» на підставі листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 17.11.2014 року за №38849/7/15-53-22-3-/09 та зобов'язано контролюючий орган вилучити з баз даних неправомірно внесені коригування. За таких обставин суд вважає посилання відповідача в акті перевірки ТОВ «Стальконструкція ЛТД» на лист ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, таким, що не може бути взяте до уваги при розгляді даної справи.
Щодо взаємовідносин між ТОВ «Білд Інвестмент» та ТОВ «Стальконструкція ЛТД» колегія суддів зазначає наступне.
В акті перевірки відповідач вказує, що, в порушення вимог ПК України, позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту травня 2014 р. суму ПДВ з витрат по придбанню субпідрядних робіт у ТОВ «Білд Інвестмент» всього на суму 470 063,00 грн. та здійснює відповідне донарахування податкових зобов'язань.
01 квітня 2014 р. між ТОВ «Білд Інвестмент» та ТОВ "Стальконструкція ЛТД" було укладено договір підряду №01/04/14, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи. За вказаним договором ТОВ "Стальконструкція ЛТД" виступало як генпідрядник, а ТОВ «Білд Інвестмент» - субпідрядник.
На підставі наданих позивачем документів, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Білд Інвестмент» має відповідну будівельну ліцензію, яка надає йому право на виконання робіт, обумовлених вищевказаним договором.
У травні 2014 р. ТОВ «Білд Інвестмент» на замовлення ТОВ «Стальконструкція ЛТД» виконувало роботи з реконструкції та розширенню виробничої будівлі літ. «С-1» під виробництво керамічної плитки на ПАТ «Харківський плитковий завод» по просп. Московському, 297 у м. Харкові. На підтвердження здійснюваних господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на загальну суму 2 820 380,11 грн. (у т.ч. ПДВ 470 063,35 грн.).
На підтвердження реальності та правомірності здійснюваних господарських операцій позивачем надані також копії розрахункових документів, які підтверджують факт здійснення розрахунку із ТОВ «Білд Інвестмент», а також копії документів, які підтверджують подальшу передачу результату виконаних ТОВ «Білд Інвестмент» робіт замовнику будівництва - ПАТ «Харківський плитковий завод».
Відповідно до пп. «б» п. 187.1 ст. 187 ПК України, за правилом першої події «надання послуг (виконання робіт)» ТОВ «Білд Інвестмент» було виписано на адресу ТОВ «Стальконструкція ЛТД» відповідні податкові накладні, копії яких разом із квитанціями про їх реєстрацію у ЄРПН були додані позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до п. 198 ст. 198 ПК України, позивач здійснив віднесення суми податку до складу податкового кредиту. На підтвердження правильності декларування позивачем долучено до матеріалів справи копію податкової декларації ТОВ «Стальконструкція ЛТД» з ПДВ за травень 2014 р. із додатком №5 до неї та квитанціями про їх прийняття податковим органом.
Щодо взаємовідносин між ТОВ «ІСТ КОНСТРАКШН ГРУП» та ТОВ «Стальконструкція ЛТД» колегія суддів зазначає наступне.
В акті перевірки відповідач вказує, що, в порушення вимог ПК України, позивачем було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту серпня 2014 р. суму ПДВ 683,00 грн., вересня 2014 р. - 305 464,00 грн. з витрат по придбанню субпідрядних робіт у ТОВ «Іст Констракшн Груп» та здійснює відповідне донарахування податкових зобов'язань.
В обґрунтування наявності факту правопорушення відповідач посилається на листування податкових органів, в якому мова йде про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Констракшн Груп».
Суд першої інстанції вважає неможливим прийняти доводи відповідача, оскільки акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки» не може встановлювати порушення податкового законодавства платником податків, а тим паче відсутність реальності проведених господарських операцій, як це зазначається відповідачем, оскільки в такому випадку податковим органом звірка фактично не проводиться, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів не здійснюються, про що свідчить й сам акт про неможливість проведення зустрічної звірки. В такому акті лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків. Таким чином, нарахування контролюючим органом грошових зобов'язань на підставі акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки» із контрагентом, а тим більше із контрагентами контрагента, є безпідставним та неправомірним. Аналогічної правової позиції підтримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі ВАСУ від 08.04.14 р. по справі № К/800/50509/13 та ухвалі ВАСУ від 24.03.14 р. по справі № К/800/60339/13.
При цьому судом першої інстанції встановлено, що у період, в який відповідачем було виявлено правопорушення, ТОВ «Стальконструкція ЛТД» та ТОВ «Іст Констракшн Груп» співпрацювали на умовах договору підряду №1/14 від 01.04.2015 р. та договору підряду №2507/14 від 25.07.2014 р., в яких ТОВ «Стальконструкція ЛТД» діяло як генпідрядник, а ТОВ «Іст Констракшн Груп» як субпідрядник.
З наданих позивачем документів вбачається, що ТОВ «Іст Констракшн Груп» має необхідну будівельну ліцензію, необхідну для виконання обумовлених договорами робіт.
У липні 2014 р. ТОВ «Стальконструкція ЛТД» було перераховано на рахунок ТОВ «Іст Констракшн Груп» передплату за договором №1/14 від 01.04.2015 р. у розмірі 2 100 грн., що підтверджується долученою позивачем до матеріалів справи копією платіжного доручення.
За правилом першої події «дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку» (пп. «а» п. 187.1 ст. 187 ПК України) ТОВ «Іст Констракшн Груп» виписало та передало ТОВ «Стальконструкція ЛТД» відповідну податкову накладну, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи.
Також у період, що перевірявся ТОВ «ІСТ КОНСТРАКШН ГРУП» та ТОВ «Стальконструкція ЛТД» співпрацювали на умовах договору підряду №2507/14 від 25.07.2014 р. На підтвердження правомірності та реальності здійснених господарських операцій позивачем надані суду копії актів приймання-передачі виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт та витрати, а також копії розрахункових документів. Представник позивача пояснив, що після прийняття результату виконаних ТОВ «ІСТ КОНСТРАКШН ГРУП» він був переданий замовнику будівництва - ПАТ «Харківський плитковий завод». На підтвердження даного факту позивачем долучені до матеріалів справи копії договору з замовником та акти приймання-передачі виконаних робіт.
Відповідно до положень ст. 187 ПК України, ТОВ «ІСТ КОНСТРАКШН ГРУП» було сформовано та передано ТОВ «Стальконструкція ЛТД» відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач здійснив віднесення сум податку до складу податкового кредиту. На підтвердження правильності здійсненого декларування позивачем долучено до матеріалів справи копії вищевказаних податкових накладних, податкової декларації з ПДВ за серпень та вересень 2014 р. із додатками №5 до них та квитанціями про їх прийняття податковим органом.
Колегія суддів звертає особливу увагу на той факт, що висновки контролюючого органу про завищення позивачем зобов'язань по податку на додану вартість були зроблені лише на підставі висновків актів та довідок перевірок і зустрічних звірок контрагентів ТОВ «Стальконструкція ЛТД». Інших підстав для прийняття висновків про нереальність господарських операцій контролюючим органом в акті перевірки не наведено.
Колегія суддів вважає висновки відповідача, які базуються на даних податкових перевірок контрагентів Позивача, неприпустимими, оскільки, лише матеріали перевірки платника податків, проведеної з дослідженням його первинних бухгалтерських документів, можуть вважатися доказами виявлених правопорушень. В протилежному випадку можливим було б притягнення платника податків до відповідальності за порушення (або навіть ймовірне порушення) норм податкового законодавства іншим платником податків, що було б грубим порушенням ст. 61 Конституції України, якою закріплено виключно індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Вказана правова позиція підтримується судовою практикою судів України, а також Європейського суду з прав людини та викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 р. по справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява N 3991/03), постанові ВСУ від 31.01.11 р. по справі № 21-47а10 та ухвалі ВАСУ від 12.09.13 р. по справі № К/800/31740/13.
Колегія суддів звертає увагу на те, що про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту №741/20-36-22-01-07/38158090 від 20.02.15 р. вище перелічені обставини встановлені не були, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є необґрунтованим.
Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, та про необґрунтованість висновків акту перевірки №741/20-36-22-01-07/38158090 від 20.02.15 р.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 24.06.15 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2015р. по справі № 820/2853/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.
Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Бегунц А.О.
Повний текст ухвали виготовлено 21.09.15 р.