14 вересня 2015 р.Справа № 820/5385/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
представників позивача Колісніченко П.Ю., Рябініної Ю.А.,
представника відповідача Бур'ян М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківводоканал" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. по справі № 820/5385/15
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач), в якій просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000044800 від 31.01.2015 р.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року в задоволені адміністративного позову Комунального підприємства "Харківводоканал" відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
Представники сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник відповідача надав до суду апеляційної інстанції письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачем 20.11.2014 року до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було подано Податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2014 року, якою визначено до сплати суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 9 296 533 грн.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено позапланову невиїзну перевірку Комунального підприємства "Харківводоканал", за наслідками якої складено Акт від 16.01.2015 року за №4/28-09-48-13/103361715.
Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення абз.1 п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, КП "Харківводоканал" несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 9196969,15 грн. згідно «Податкової декларації з податку на додану вартість» за звітний період жовтень 2014 р. по строку сплати 30.11.2014 року включно; фактично зобов'язання сплачено 26.12.2014 року на суму 9196969,15 грн., з запізненням на 26 днів.
На підставі вказаного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000044800 від 31.01.2015 року про застосування до позивача штрафу у розмірі 919696 грн. 92 коп.
Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення відповідача прийняте та вчинене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.
Пунктом 36.3 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації.
Відповідно до абз. 4 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.
Згідно п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 20.11.2014 року до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було подано Податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2014 року, якою визначено до сплати суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 9 296 533 грн.
Щодо посилання апелянта на "Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (далі - Порядок) затверджений постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29 січня 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Порядку, ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - субвенція).
Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - заборгованість), у тому числі на компенсацію різниці в тарифах на виробництво теплової енергії для населення на теплогенеруючих установках (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій і атомних електростанцій) з використанням будь-яких видів палива та енергії, крім природного газу (далі - компенсація), за рахунок джерел, зазначених у пунктах 14-17 і 20 статті 11, пункті 5 статті 12 і пункті 10 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1.
З системного аналізу зазначеного Порядку судом встановлено, що Порядок не передбачає можливість звільнення платника податків від обов'язку дотримання норм податкового законодавства. Так само не звільняє податковий орган від обов'язку перевіряти платника податків на предмет дотримання вимог податкового законодавства та, у разі необхідності, приймати податкові повідомлення-рішення.
Таким чином, дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо складання податкового повідомлення-рішення №0000044800 від 31.01.2015 року вчинені в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.
Як зазначено у п. 4 Порядку, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору. Примірний договір про організацію взаєморозрахунків наведений у додатках 2 і 3 (у разі проведення взаєморозрахунків за рахунок джерел, визначених пунктом 5 статті 12 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", залучених до спеціального фонду державного бюджету відповідно до пункту 2 статті 16 даного Закону).
Учасниками розрахунків, разом з іншими, є територіальні органи Казначейства та надавачі послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, між ГУ Державної казначейської служби України в Харківський області, Департаментом фінансів Харківської облдержадміністрації, Департаментом ЖКГ та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації та Комунальним підприємством "Харківводоканал" було укладено договір №103/21 "Про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30".
Предметом зазначеного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п.24 ст. 14 ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік" і порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці тарифів на теплову енергію.
Відповідно до підпункту 2 пункту 9 Договору передбачено, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
Як було зазначено представником позивача, саме на виконання зазначеного пункту договору підприємством було навмисно порушено норми податкового законодавства та створено так звану "штучну" заборгованість.
Проте, як згідно підпункту 5 пункту 9 Порядку, учасник розрахунків має подати до місцевого фінансового органу, зокрема, довідку територіального органу ДФС про розмір податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій та пені), у тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, не сплачених на день видачі довідки, засвідчену підписом керівника такого органу, скріпленим печаткою (за наявності податкового боргу), або відповідне судове рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що застосування постанови Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014 року, не звільняє позивача від відповідальності за порушення податкового законодавства, та, разом з тим, закріплює можливість включення сум штрафу та пені до загального податкового боргу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000044800 від 31.01.2015 р., а отже про незаконність та необґрунтованість позовних вимог.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. по справі № 820/5385/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.
Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.