14 вересня 2015 р.Справа № 820/4159/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.
Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
представника позивача Оробінської С.П.
представника відповідача Борзило В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Люкс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. по справі № 820/4159/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Люкс"
до Харківської митниці Державної фіскальної служби України
про визнання неправомірними та скасування рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Люкс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Інтеропт-Люкс"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС (далі по тексту - відповідач, митниця, митний орган, ХМ ДФС), в якому просив суд:
- визнати неправомірними та скасувати рішення Харківської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 01.01.2015 року № 807000003/2015/000049/2, № 807000003/2015/000050/2 та №807000003/2015/000051/2.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі контракту № 1/2014/07/24 від 24.07.2014 року позивачем ввезено до України товар та надано 01.01.2015 р. до митного оформлення митні декларації № 807100000/2015/000049, № 807100000/2015/000050, № 807100000/2015/000051. Ціна товару визначена позивачем за першим методом (ціною контракту), а саме 2, 41 долара США за 1 кг згідно з інвойсами від 11.08.2014 р. № 5203ЕВ14, № 5125ЕВ14 та № 51245ЕВ14.
Як стверджує позивач, разом з вказаними митними деклараціями позивач надав митному органу копію контракту, інвойси (рахунки-фактури), сертифікати відповідності, ветеринарні свідоцтва, коносамент, та ін., але митницею були винесені рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості від 01.01.2015 року № 807000003/2015/000049/2, № 807000003/2015/000050/2 та №807000003/2015/000051/2 згідно яких, на думку позивача, безпідставно збільшено митну вартість товару та визначено її в розмірі 3, 10 дол. США.
Вважає оскаржувані рішення незаконними з тих підстав, що митниця незаконно використала джерелом інформації для даних рішень наявну в митному органі цінову інформацію про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Митним органом не було вказано в жодному прийнятому ним документі, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та чому з поданих декларантом документів неможливо встановити такі складові, які з них містять розбіжності і в чому вони полягають, та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової митної вартості.
Керуючись своїм правом на ініціацію перегляду рішення про коригування митної вартості, закріпленим у п. 7, 8, 9 ст. 55 Митного кодексу України, у 80-ти денний строк позивач листом № 2015/01/53/1 від 20 березня 2015 року додатково надав митному органу документи, але листом № 2070-25-02/00-2/2312 від 26 березня 2015 року митниця повідомила, що надані документи не спростували їх сумнівів щодо задекларованого рівня митної вартості оцінюваних товарів.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.15 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Люкс" до Харківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання неправомірними та скасування рішення відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 24 липня 2014 року між позивачем та компанією "Sea Ray International Trading Limited" (Hong Kong) укладено контракт № 1/2014/07/24, згідно з яким позивач придбав заморожене м'ясо свійських свиней (шия, корейка).
Відповідно до умов контракту, поставка товару здійснена на умовах СРТ Харків (Інкотермс 2010), ціна, кількість та якість товару встановлюється відповідно до інвойсів або специфікації на кожну поставку, а також сертифікатами якості.
Згідно з розділом 5 вказаного контракту, оплата за товар здійснюється в доларах США та повинна бути здійснена протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару імпортером. Також оплата за Товар може здійснюватися у формі 100% передоплати на підставі виставлених рахунків за узгодженням сторін.
На підставі вказаного контракту позивачем ввезено до України товар та надано 01.01.2015 р. до митного оформлення митні декларації № 807100000/2015/000049, № 807100000/2015/000050, № 807100000/2015/000051.
Ціна товару визначена позивачем за першим методом (ціною контракту), а саме 2, 41 долара США за 1 кг згідно з інвойсами від 11.08.2014 р. № 5203ЕВ14, № 5125ЕВ14 та № 51245ЕВ14. Виробник, відправник та експортер - "Cooperativa Central Aurora Alimentos" (Бразилія).
Разом з вказаними митними деклараціями позивач надав митному органу наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; рахунки-фактури (інвойси); транспортна накладна; зовнішньоекономічний контракт; ветеринарні свідоцтва; коносамент; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу радіологічного контролю); інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу "Екологічний контроль"); інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю); міжнародний ветеринарний сертифікат (компетентний орган країни-експортера); дозволи на ввезення в Україну об'єктів ветеринарно-санітарного контролю; сертифікат про походження товару загальної форми; екологічну декларацію; сертифікат якості.
Відповідач не погодився з визначеною позивачем митною вартістю товару та витребував додаткові документи, посилаючись, зокрема, на відсутність документів про оплату товарів по контракту.
У зв'язку з ненаданням додаткових документів, передбачених п. 3, 4 ст. 53 МК України, наданням документів, що містять розбіжності, не наданням інформації щодо угод на ідентичні товари, відповідачем відмовлено в прийнятті митних декларацій.
Так, як вбачається з матеріалів справи у гр. 44 митних декларацій №807100000/2015/000049, №807100000/2015/000050, №807100000/2015/000051 банківський платіжний документ, що стосується товару, та відповідний код зазначені не були, що свідчить про ненадання цих документів при митному оформленні.
Митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості від 01.01.2015 року № 807000003/2015/000049/2, № 807000003/2015/000050/2 та №807000003/2015/000051/2.
Митним органом збільшено митну вартість товару та визначено її в розмірі 3,10 дол. США.
Підставами для прийняття спірних рішень стали встановлені в ході процедури консультацій обставини того, що заявлена позивачем митна вартість товару по МД значно нижча за рівень митної вартості на подібний/аналогічний товар, оформлений митницями по Україні, у найближчий до митного оформлення час, оформлений за ціною угоди, не надано декларантом вичерпного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні відомості, що підтверджують складові митної вартості, відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, відсутні бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару з реквізитами, необхідних для ідентифікації ввезеного товару.
У зв'язку з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач подав нові ВМД №№ 807100000/2015/000096, 807100000/2015/000097, 807100000/2015/000100 та сплатив до державного бюджету митні платежі виходячи з відкоригованих відповідачем цін на імпортований ним товар, після чого товар випущено у вільний обіг під гарантійне зобов'язання.
У 80-ти денний строк позивач листом № 2015/01/53/1 від 20 березня 2015 року додатково надав митному органу документи (т.1 а.с.14-122):
1) розрахунок ціни (калькуляція) собівартості товару від виробника;
2) прайс-листи від виробника;
3) комерційну пропозицію від виробника товару;
4) проформа-інвойс від виробника;
5) лист про відсутність взаємозалежності між покупцем та продавцем;
6) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (платіжне доручення в іноземній валюті);
7) копія митної декларації країни відправлення;
8) звіт про оцінку майна;
9) висновки Державного підприємства "Укрпромзовнішекспертиза" № 722 від 18.03.2015 року, № 723 від 18.03.2015 року, № 738 від 19.03.2015 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості прийняті відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як стверджує відповідач та вбачається із матеріалів справи, платіжні доручення, що надані позивачем до матеріалів справи, а саме: № 422 від 10.12.2014 на суму 50000 дол. США; № 413 від 09.12.2014 на суму 50000 дол. США; № 351 від 21.11.2014 на суму 50000 дол. США; № 353 від 21.11.2014 на суму 27042,20 дол. США; №252 від 29.10.2014 на суму 15000 дол. США; № 248 від 28.10.2014 на суму 15000 дол. США; № 261 від 31.10.2014 на суму 11840,40 дол. США підприємством до митниці не надано, докази направлення їх позивачем та отримання їх митницею в матеріалах справи відсутні.
Крім того, не всі зазначені платіжні доручення відносяться до контракту. Так, платіжне доручення № 252 від 29.10.2014 на суму 15000 дол. США призначенням платежу по контракту від 27.07.2014 року, а не від 24.07.2014 року. (том 1, а.с.92)
Згідно розділу 5 Контракту № 1/2014/07/24 від 24.07.2014 року, платежі мають здійснюватися імпортером на рахунки та на умовах, зазначених в цьому контракті, інвойсі та/або специфікації.
При досліджені платіжних доручень колегія суддів констатує, що неможливо ідентифікувати та співставити платіжні доручення № 422 від 10.12.2014 на суму 50000 дол. США; № 413 від 09.12.2014 на суму 50000 дол. США; № 351 від 21.11.2014 на суму 50000 дол. США; № 353 від 21.11.2014 на суму 27042,20 дол. США; №252 від 29.10.2014 на суму 15000 дол. США; № 248 від 28.10.2014 на суму 15000 дол. США; № 261 від 31.10.2014 на суму 11840,40 дол. США з інвойсами від 11.08.2014 р. № 5203ЕВ14, № 5125ЕВ14 та № 51245ЕВ14
Вказані платіжні доручення датовані раніше, за митне оформлення, що може свідчити про їх наявність у позивача, а їх неподання при митному оформленні, під час консультацій та протягом 80 денного строку, може свідчити про те, що дійсно вони не стосуються вказаних поставок.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.12 № 362, посадовими особами підрозділу митного оформлення було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Згідно наявної в митниці цінової інформації, що офіційно надсилається з Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС для використання при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України - додатку №1 від 06.10.2014 до Меморандуму про взаєморозуміння та співробітництво між Асоціацією "Всеукраїнська асоціація імпортерів м'ясопродукції" та Державної фіскальної служби України від 25 вересня 2014 року вартість товарів "м'ясо свинини свійської шия та корейка" становить 3,1 дол. США/кг.
У відповідності до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).
Відповідно до положень статті 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товарів, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) у зв'язку з тим, що:
- вартість продукції, заявленої до митного оформлення є меншою, ніж вартість в додатку №1 від 06.10.2014 до Меморандуму про взаєморозуміння та співробітництво між Асоціацією "Всеукраїнська асоціація імпортерів м'ясопродукції" та Державної фіскальної служби України від 25 вересня 2014 року;
- заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на ідентичні товари, що оформлювалися у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваного товару;
- використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні.
Враховуючи вищезазначене, Рішення про коригування митної вартості товарів від 01.01.2015 № 807000003/2015/000049/2, № 807000003/2015/000050/2, № 807000003/2015/000051/2 було прийняте за другорядним (резервним) методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України, та відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.12 № 362.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.
Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, яка була нижчою від наявної бази даних цін на вказаний товар та з урахуванням документів, наданих самим декларантом.
Під час митного контролю поданих позивачем до митних оформлень документів та правильності заявленої митної вартості товарів відповідачем встановлено, що декларантом під час митного оформлення не було надано платіжних доручень з банку.
Колегія суддів зазначає, що, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, декларант був зобов'язаний надати вказані документи, оскільки умови укладеного контракту чітко передбачають порядок розрахунків за товар - протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару імпортером, а також оплата за Товар може здійснюватися у формі 100% передоплати на підставі виставлених рахунків за узгодженням сторін.
Натомість, як встановлено при судовому розгляді справи та наданих документів, платіжні доручення, що надані до матеріалів справи, не свідчать про те, що оплата була здійснена у визначеному контрактом порядку, оскільки надані платіжні доручення датовані до отримання товару позивачем, та не свідчать про здійснення попередньої оплати, оскільки їх не можливо співставити із наданими інвойсами та не надано відповідних рахунків на передоплату.
Тобто, згідно з умовами контракту і твердженням позивача, на дату подання митних декларацій позивач повинен був здійснити оплату за товар в повному обсязі відповідно до інвойсів, виставлених постачальником.
Відповідних платіжних доручень з банку, або інших документів, які би підтвердили оплату товару, не було надано до митного органу під час митного оформлення товару.
Тому відповідач мав обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства.
З матеріалів справи вбачається проведення митницею необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Ненадання декларантом усіх витребуваних митницею документів, зокрема, платіжних доручень, унеможливило застосування першого методу визначення митної вартості товару, а тому суд вважає оскаржувані рішення митного органу вмотивованими. Правомірність застосування відповідачем шостого методу визначення митної вартості товару з послідовним застосуванням попередніх, як це встановлено статтею 57 МК України, а також обґрунтування неможливості їх застосування підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно до вимог п. 2 ст. 71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості прийняті відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 08.07.15 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Люкс" залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2015р. по справі № 820/4159/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.
Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Бегунц А.О.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.