16 вересня 2015 р.Справа № 816/1483/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. по справі № 816/1483/13-а
за позовом Товариства з обмеженною відповідальністю Фірма "Віліна"
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Віліна", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000522202/421, №0000532202/420.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013, адміністративний позов ТОВ "Фірма "Віліна" задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04.03.2013 №0000522202/421, №0000532202/420.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.04.2015 рішення попередніх судових інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000532202/420 від 04 березня 2013 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000522202/421 від 04 березня 2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 237 459 грн. (двісті тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень), в тому числі, за основним платежем 230 671 грн. (двісті тридцять тисяч шістсот сімдесят одна гривня), за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 788 грн (шість тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.
Представники сторін в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 18.01.2013 по 07.02.2013 посадовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Фірма "Віліна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 14 лютого 2013 року №1409/22.2-12/24386626 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення, зокрема:
- підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7591,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року -7591,00 грн.;
- пункту 152.2 статті 152, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток від патентованої діяльності на загальну суму 230671,00 грн. у тому числі: 2 квартал 2011 року - 1203,00 грн., 3 квартал 2011 року - 2280,00 грн., 4 квартал 2011 року -200036,00 грн., 1 квартал 2012 року - 16307,00 грн., 2 квартал 2012 року - 4936,00 грн., 3 квартал 2012 року - 5909,00 грн.;
- пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 159099,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у сумі 159099,00 грн.
На підставі акта перевірки Кременчуцькою державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення: №0000522202/421 від 04 березня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 246947,75 грн., у тому числі 238262,00 грн. за основним платежем, 8685,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0000532202/420 від 04 березня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 198873,75 грн., у тому числі 159099,00 грн. за основним платежем, 39774,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000532202/420 від 04 березня 2013 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 198873,75 грн., у тому числі 159099,00 грн. за основним платежем, 39774,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Водночас, пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 159099,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року у сумі 159099,00 грн. При цьому, в акті перевірки зазначено, що при складанні товарного балансу за листопад 2011 року було встановлено, що залишки на складі становлять 1379429,62 грн., тобто на 795493,74 грн. більше ніж по даним головної книги рах. 281 "Товари на складі". Тобто, підприємство використало товар не в межах господарської діяльності на загальну суму 954592,49 грн., у тому числі ПДВ 159 098,75 грн.
Податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 159098,75 грн. за листопад 2011 року без дослідження податкових накладних, а також первинних та інших документів, зафіксованих в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують правові підстави для формування податкового кредиту, а тому такий висновок є необґрунтованим.
При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, які включено до податкового кредиту за листопад 2011 року, зауважень до яких перевіркою не встановлено (т. 13 а.с. 163 - 250, т. 14 а.с. 1 - 10).
Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про заниження залишків товарів на складі на 795493,74 грн, а тому посилання на те, що товар використано не в межах господарської діяльності, на загальну суму 954 592,49 грн., у тому числі ПДВ - 159099,00 грн., є безпідставними.
Враховуючи наведене та те, що в ході розгляду справи відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення №0000532202/420 від 04 березня 2013 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0000532202/420 від 04 березня 2013 року не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню у повному обсязі, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Перевіряючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000522202/421, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 246947,75 грн., у тому числі 238262,00 грн. за основним платежем, 8685,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України від 02.02.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу
Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
В силу вимог пункту 138.2 цієї ж статті Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.4. статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Отже, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат є правомірними за умови реального понесення цих витрат у процесі господарської діяльності платника, документального підтвердження цих витрат, а також декларування доходу, отриманого як результат понесення цих витрат.
Зі змісту акта перевірки від 14.02.2013 №1409/22.2-12/24386626, розрахунку застосування штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000522202/421 вбачається, що підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій послугували висновки податкового органу про порушення позивачем:
1) підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7591,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року -7591,00 грн.;
2) пункту 152.2 статті 152, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток від патентованої діяльності на загальну суму 230671,00 грн. у тому числі: 2 квартал 2011 року - 1203,00 грн., 3 квартал 2011 року - 2280,00 грн., 4 квартал 2011 року -200036,00 грн., 1 квартал 2012 року - 16307,00 грн., 2 квартал 2012 року - 4936,00 грн., 3 квартал 2012 року - 5909,00 грн.
Відносно висновків акту перевірки про порушення позивачем пункту 152.2 статті 152, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток від патентованої діяльності на загальну суму 230671,00 грн, суд виходить з наступного.
В акті перевірки зафіксовано, що перевіркою відображених у рядку 05.1 СВ Декларацій "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" показників за період з 01 квітня 2011 року по 30 серпня 2012 року у загальній сумі 20246018 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із придбання кондитерських виробів.
Проведеною перевіркою відображеного показника за 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року в сумі 20246018,00 грн. на підставі таких документів: декларацій з податку на прибуток підприємства, головних книг, журналів-ордерів по рахунку 902, 631, договорів, видаткових накладних, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 СВ Декларацій "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 795493,74 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року - 795493,74 грн.(т.1 а.с. 118).
Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, головної книги, а саме по рах. 281 "Товари на складі" та інвентаризації станом на 30 листопада 2011 року встановлено, що залишки товарів на складі складають 583935, 88 грн.
Перевіркою при складанні товарного балансу за листопад 2011 року було встановлено, що залишки товарів на складі становлять 1 379 429,62 грн., тобто на 795493,74 грн. більше чим по даним головної книги (т. 1 а.с. 118).
Відповідно до даних головної книги рах. 902 собівартість реалізованої продукції становить 1435763,94 грн., в ході перевірки первинних документів встановлено, що собівартість реалізованої продукції становить 640270,20 грн. тобто на 795493,74 грн. більше (т.1 а.с. 119).
Таким чином, за висновком податкового органу, підприємство зайво включило до собівартості товарів суму у розмірі 795493,74 грн., що підтверджено проведеним аналізом в рах. 281 "Товари" та даних головної книги та проведеною суцільною звіркою руху товару та залишків станом на 30 жовтня 2011 року та станом на 30 листопада 2011 року.
З огляду на викладене, податковим органом зроблено висновок про завищення ТОВ "Фірма "Віліна" витрат на загальну суму 795493,74 грн. за 4 квартал 2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, основною підставою для висновку про завищення позивачем собівартості товарів на суму 795493,74 грн. послугував товарний баланс, складений податковим органом як додаток до акту перевірки № 9 (т. 12 а.с. 229 - 235).
Згідно з висновком експертного економічного дослідження від 26.05.2015 № 6, складеним судовим експертом Ліхтіною Л.Р. на підставі запиту адвоката Самойленко О.С., встановлено, що документально не підтверджуються висновки акту перевірки Кременчуцької ОДПІ від 14.02.2013 № 31409/22.2-12/24386626 "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Фірма "Віліна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2012 стосовно не відображення доходу (завищення собівартості реалізованої продукції) ТОВ "Фірма "Віліна" в листопаді 2011 року (4 квартал 2011 року) на суму 795 793 грн 74 коп.
У висновку експертного економічного дослідження зазначено, що товарний баланс (додаток № 9 до акту перевірки) містить залишки на початок згідно інвентаризаційних даних станом на 30.10.2011 цукерки - одиниця виміру ящик, реалізація не зазначено в яких одиницях, всього досліджено рух по 504 найменуванням товару. Інвентаризаційний опис станом на 01.11.2011 містить 783 найменування, станом на 30.11.2011 - 821 найменування товарів, при перевірці не було досліджено рух по всім товарним позиціям, які реалізує підприємство.
Висновки акту перевірки ґрунтуються на даних товарного балансу, складеного при перевірці, який не відповідає даним інвентаризації та первинних документів ТОВ "Фірма "Віліна" стосовно кількості найменувань товарів, їх надходження та реалізації. В товарному балансі не врахований рух товарів, реалізованих кінцевим споживачам за готівку. Товарний баланс в тій формі, яка надана в додатку № 9 до акту перевірки, на підставі якого зроблено висновки в акті перевірки, не передбачений жодним нормативним актом України з питань організації та ведення бухгалтерського обліку.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи містять первинні документи - видаткові накладні (т. 6 а.с. 202 - 250, т. 7 а.с. 1 - 250, т. 8 а.с. 1 - 146), податкові накладні (т. 13 а.с. 163 - 250, т. 14 а.с. 1 - 10), а також банківські виписки (т. 13 а.с. 17 - 36), касові чеки (т. 10 а.с. 191 - 250, т. 11 а.с. 1 - 250, т. 12 а.с. 1 - 67), що підтверджують підстави для формування позивачем витрат виробництва (обігу) (собівартості товарів) за листопад 2011 року та свідчать про отримання доходу.
Відповідачем в ході перевірки зауважень до оформлення первинних документів не зазначено і судом в ході розгляду справи не встановлено.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позивачем не надано на перевірку складські документи, ведення яких регламентується Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, оскільки вказані Методичні рекомендації не зареєстровані у Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт, та мають рекомендаційний характер. При цьому в силу положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, і позивачем первинні документи були надані на перевірку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено, що ТОВ "Фірма "Віліна" зайво включено до складу собівартості товару суму у розмірі 795 493 грн 74 коп., тому висновок про завищення витрат на суму 795 493 грн 74 коп. є необґрунтованим.
Податковим органом в ході перевірки відображеного показника у рядку А3 додатку ТП декларацій з податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 в сумі 471 161 грн. на підставі таких документів: додатку ТП, декларацій з податку на прибуток підприємства, головної книги по рах. 702, 30, 902, встановлено завищення задекларованих ТОВ "Фірма "Віліна" показників на загальну суму 236 995 грн., у т.ч. за: 2 кв. 2011 р, - 7 682 грн., 3 кв. 2011 р. - 13 998 грн., 4 в. 2011 р. - 76 680 грн., 1 кв. 2012 р. - 80 854 грн., 2 кв. 2012 р. - 24 526 грн., 3 кв. 2012 р. - 33 255 грн. Порушення встановлено з огляду на те, що ТОВ "Фірма "Віліна" не веде окремий облік витрат, пов'язаних з веденням патентованої діяльності, у зв'язку з чим підприємством невірно внесено дані інших витрат додатку ТП декларації з податку на прибуток.
Пунктом 152.2 статті 152 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який проводить діяльність, що підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, зобов'язаний окремо визначати податок від кожного виду такої діяльності та окремо визначати податок від іншої діяльності. З цією метою ведеться окремий облік доходів, отриманих від діяльності, що підлягає патентуванню, та витрат, пов'язаних з веденням діяльності з урахуванням від'ємного значення як результату розрахунку об'єкта оподаткування.
В силу приписів підпункту 14.1.250. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України торговий патент для цілей розділу XII цього Кодексу - державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору.
Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1. статті 267 Податкового кодексу України платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності, зокрема, торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.
В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач здійснював патентовану діяльність (роздрібну торгівлю), однак окремий облік витрат, пов'язаних із веденням патентованої діяльності, у перевіряємий період не забезпечив.
Разом з тим, акт перевірки не містить детальний розрахунок сум завищення задекларованих ТОВ "Фірма "Віліна" показників витрат у зв'язку з не забезпеченням окремого обліку витрат, пов'язаних з веденням патентованої діяльності, із посиланням на показники декларацій та первинні документи підприємства.
Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (далі - Порядок № 984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Колегією суддів встановлено, що акт перевірки в частині виявленого порушення щодо завищення витрат на суму 236 995 грн., не відповідає вимогам Порядку № 984, що унеможливлює підтвердити об'єктивність та достовірність факту порушення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000522202/421, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 246947,75 грн., у тому числі 238262,00 грн. за основним платежем, 8685,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є законним та обґрунтованим лише в частині визначення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 7591 грн. та штрафних санкцій в сумі 1897,75 грн. (7591 х 25%); в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року №0000522202/421 не ґрунтується на вимогах законодавства та достовірно встановлених обставинах, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000522202/421 від 04 березня 2013 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 237 459 грн., в тому числі, за основним платежем 230 671 грн. (238 262 - 7591), за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 788 грн. (8685,75 - 1897,75).
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2015р. по справі № 816/1483/13-а в частині задоволення позову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.
Судді(підпис) (підпис) Рєзнікова С.С. Старостін В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.