16 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/687/15
Категорія: 3.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,
прокурора відділу прокуратури Одеської області Котюха С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, за участю Прокурора Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії,-
27 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління державної міграційної служби України у Миколаївській області про зобов'язання відповідача виготовити паспорт громадянина України виключно української мовою та в якому не дублювати його особисті дані російською мовою.
В обґрунтування позову зазначено, що на підставі ч. 1 ст. 13 Закону України «Про засади державної мовної політики» паспорт громадянина України і відомості про його власника, що вносяться до нього, виконуються державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Дія цього положення застосовується у разі наявності письмової заяви особи. Позивач звертався до відповідача з заявою про видачу йому паспорта громадянина України українською та словацькими мовами без дублювання особистих даних російською мовою, оскільки через особисте ставлення до Російської федерації як до країни агресора, не бажає мати запис у паспорті мовою країни -агресора. Але відповідач відмовив ОСОБА_2 у видачі такого паспорту громадянина України. Пізніше відповідач звернувся до відповідача з вимогою видати паспорт без дублювання тексту російською мовою, в задоволенні чого йому також було відмовлено. Вважаючи відмови відповідача протиправними позивач звернувся до суду.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволений. Зобов'язано Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України тільки українською мовою та не дублювати його особисті дані російською мовою.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2
Також 14 вересня 2015 року представник апелянта/відповідача надіслав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Позивач та Заступник прокурора Миколаївської області надіслали до апеляційного суду заперечення, у яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.07.2004 р. позивач отримав паспорт громадянина України, в якому його особисті дані виконані українською та російською мовами (а.с. 7).
01.12.2014 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про заміну паспорта громадянина України з дублюванням його особистих даних словацькою мовою. Відповідач, розглянувши звернення, відмовив у його задоволенні (а.с. 8-9).
04.02.2015 р. позивач повторно подав заяву до відповідача з проханням видати новий паспорт громадянина України без дублювання російською мовою. 18.02.2015 р. відповідач відмовив у задоволенні цієї заяви (а.с. 10-12).
Обидві відмови відповідач мотивував відсутністю передбачених законодавством підстав для здійснення обміну паспорта громадянина України, а також наявністю затвердженого зразка паспорта громадянина України, згідно з яким інформація про особу вноситься українською та російською мовами.
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про засади державної мовної політики» записи у паспорті громадянина України мають виконуватися державною мовою і поруч, за вибором громадянина, однією з регіональних мов або мов меншин України. Тобто записи на іншій мові, ніж українська, здійснюються за вибором (бажанням) громадянина. Наявність записів державною мовою в паспорті громадянина України цим законом визнано обов'язковою, на іншій мові - за бажанням громадянина. Пунктом 3 розділу Х наведеного Закону визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Тому, на думку суду першої інстанції, заповнення паспорта громадянина України російською мовою без волевиявлення громадянина не є обов'язковим.
Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції та вважає, що доводи відповідача/апелянта є обґрунтованими, враховуючи наступне.
Пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. №360 (далі - Положення про ДМС України), визначено, що ДМС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
ДМС України, її територіальні органи та підрозділи у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (пункт 2 Положення про ДМС України).
Відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 02 вересня 1993 р. «Пре внесення змін і доповнень до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження», постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 р. №353 «Про затвердження зразка паспорта громадянина України» затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки), згідно з яким інформація про особу до бланка паспорта громадянина України вноситься українською та російською мовами.
Постанова Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 р. №353 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. №185, однак її дію відновлено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 р. №415.
Ураховуючи те, що дію постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 1994 р. №353 відновлено, колегія суддів вважає, що ДМС України зобов'язана забезпечити виконання її при реалізації державної політики у сфері громадянства відповідно до покладених на Службу завдань.
Відповідно до вимог Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та п. 2.2.2 Наказу МВС України від 13.04.2012 №320 «Про порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України» друга сторінка паспорта громадянина України оформлюється в такому порядку:
- у перші три рядки вносяться дані в називному відмінку про прізвище, ім'я та по батькові громадянина російською мовою;
- у четвертий та п'ятий рядки - дані про дату та місце народження російською мовою;
- у шостому рядку зазначається стать особи українською та російською мовами;
- у рядках «Ким виданий паспорт» записи про орган, що видав паспорт, робляться українською та російською мовами без скорочень, крім абревіатури відповідного територіального підрозділу ДМС.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що порушень в оформленні паспорта громадянина України позивача не має.
Водночас, здійснення обміну паспорту громадянина України можливе лише у разі:
зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові;
установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);
непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки).
Крім того, статтею 59 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який набрав чинності 06.06.2012 р., визначено, що у паспорті громадянина України ім'я особи, її місце народження зазначаються українською мовою та через скісну риску - латинськими літерами відповідно до транслітерації.
Оскільки на даний час триває підготовка до виготовлення і видачі документів з біометричною інформацією, питання документування паспортом громадянина України регулюється Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, а також Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом МВС України від 13.04.2012 №320.
Відповідно до вказаних нормативно - правових документів, усі записи в паспорті про персональні данні його власника виконуються українською та російською мовами.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що УДМС України в Миколаївській області не є суб'єктом законодавчої ініціативи та не має права вносити зміни до актів Кабінету Міністрів України.
Згідно із пунктом 6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, забороняється вносити до паспорта записи, які не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним застосування судом першої інстанції до правовідносин між позивачем та відповідачем Закону України №4651-VI «Про засади державної мовної політики», оскільки паспорт ОСОБА_2 був виданий 05 липня 2004 року підчас дії нормативних актів, які регулювали порядок видачі паспортів громадянам України. Водночас, Закон №4651-VI «Про засади державної мовної політики» був прийнятий Верховною радою України 13 квітня 2013 року. Таким чином, підчас видачі паспорта ОСОБА_2 відповідач діяв на підставі та в межах діючого законодавства, тобто правомірно. Водночас, як вже зазначалося вище, здійснення обміну паспорту громадянина України можливе лише у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки). Отже, відсутні підстави для видачі позивачу нового паспорта за його бажанням.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У позивній заяві ОСОБА_2 не навів, які права були порушені відповідачем при видачі йому паспорта 05 липня 2004 року. Таким чином в даному випадку відсутнє порушення прав та інтересів позивача, які необхідно захистити.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував. В свою чергу позивач, всупереч наведеним приписам, не довів протиправність дій Управління Державної міграційної служби України.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Суд першої інстанції не правильно встановив обставини при вирішенні справи та допустив порушення норм матеріального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.
Відтак, апеляційна скарга Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області підлягає повному задоволенню.
Керуючись ст.ст. 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області задовольнити повністю.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов