22 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/2517/15
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Милосердного М.М.
при секретарі - Римар Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтажна компанія "Асвіт" до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромонтажна компанія "Асвіт" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003022202 від 20 серпня 2014 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області №0003022202 від 20 серпня 2014 року.
В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі наказу керівника №454 від 22 липня 2014 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Торгівельний Дім "ПАРУС" за березень-квітень 2014 року.
За результатами зазначеної перевірки був складений акт №1249/15-21-22-02/32986703 від 06 серпня 2014 року, на підставі якого було встановлено завищення показників податкового кредиту з ПДВ за березень та квітень 2014 року в розмірі 39 229 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п.198 ст. 198 Податкового кодексу України.
За результатами проведеної перевірки відповідачем 20 серпня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0003022202 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 39 229 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9 807 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, у зв'язку із чим надані документи є достатніми для доведення факту надання та продажу послуг його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність такої угоди є помилковим, в зв'язку із чим, прийняте ним податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Положеннями п.198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, для включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а відсутність таких документів безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за проведеними господарськими операціями до податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Електромонтажна компанія "Асвіт" та ТОВ "Торгівельний Дім "ПАРУС" був укладений договір №3-С від 03 березня 2014 року та договір №4-С від 02 квітня 2014 року, відповідно до якого ТОВ "Торгівельний Дім "ПАРУС" повинно було надати послуги з виконання електромонтажних робіт в мережах 10 та 0,4 кВ.
Факт виконання вказаних господарських операцій підтверджено податковими накладними, банківськими виписками, картками рахунку, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийому виконаних будівельних робіт та звітними відомостями ресурсів (а.с.50-141).
При дослідженні долучених позивачем до матеріалів справи документів колегія суддів дійшла до висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Торгівельний Дім "ПАРУС" підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №1502/14-02-22-01/39024139 від 23 квітня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельний Дім "ПАРУС" щодо формування податкового кредиту з контрагентами-постачальниками та податкових зобов'язань з контрагентами-покупцями за лютий, березень 2014 року" та акт №114/14-02-22-03/39024139 від 23 червня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Торгівельний Дім "ПАРУС" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за квітень 2014 року", оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.
З урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що ці операції в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від ТОВ "Торгівельний Дім "ПАРУС" послуг, але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.
У даній справі податковий орган не посилається на факти вчинення посадовими особами платника податків таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.
Отже, товариство з обмеженою відповідальністю "Електромонтажна компанія "Асвіт" належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ТОВ "Торгівельний Дім "ПАРУС", що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.
Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з вимоги щодо його скасування підлягають задоволенню.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2015 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
М.М. Милосердний