ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.09.2015Справа №910/19906/15
За позовом Публічного акціонерного товариства «Діві Банк»
до Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк»
про стягнення 7 096 242,49 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Желізняк К.О. (представник за довіреністю від 27.07.2015р.);
Діброва А.І. (представник за довіреністю від 27.07.2015р.);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Публічного акціонерного товариства «Діві Банк» (надалі також - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» (надалі також - відповідач) 7 096 242,49 грн. на підставі Договору про надання міжбанківського кредиту в іноземній валюті №572-15 від 25.05.2015р. та Договору про надання міжбанківського кредиту в національній валюті №568-15 від 25.05.2015р., з яких заборгованість по поверненню кредитних коштів становить 2 972 632,69 грн. по першому договору і 3 785 000,00 грн. по другому договору, заборгованість за нарахованими відсоткам становить 72 805,00 грн. грн. по першому договору і 182 924,36 грн. по другому договору, сума пені за повернення кредиту становить 35 659,59 грн. по першому договору і 45 420,00 грн. по другому договору та сума пені за повернення відсотків становить 797,39 грн. по першому договору і 2 003,46 грн. до другому договору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує перед позивачем своїх зобов'язань за Договорами, не сплачує тіло кредиту та відсотки по кредитам, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, про стягнення якої позивач звернувся до суду.
Відповідачем відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Ухвалою суду від 04.08.2015р. матеріали справи було прийнято до провадження, справі присвоєно №910/19906/15, судове засідання призначено на 25.08.2015р.
В судове засідання 25.08.2015р. представники від відповідача не з'явились.
25.08.2015р. до суду від позивача надійшли супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали суду від 04.08.2015р. для долучення до матеріалів справи та клопотання про приєднання до матеріалів справи нового доказу - Генерального договору №9213/2012 від 31.01.2012р.
Ухвалою суду від 25.08.2015р. заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково та з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у справі №910/19906/15 законної сили, накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог в розмірі 7 096 242,49 грн., які знаходяться на будь-яких рахунках будь-яких банків, виявлених держаним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження. В іншій частині в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.
Окрім того, судове засідання 25.08.2015р., ухвалою від зазначеної дати, було відкладено до 01.09.2015р.
В судовому засіданні 01.09.2015р. в справі №910/19906/15 було оголошено перерву до 15.09.2015р.
В судове засідання 15.09.2015р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду н надіслав.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 15 вересня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
25.05.2015р. між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) було укладено Договір про надання міжбанківського кредиту в іноземній валюті №572-15 (надалі - Договір-1) та Договір про надання міжбанківського кредиту в національній валюті №568-15 (надалі - Договір-2).
Відповідно до п. 1.1. Договорів позивач перераховує грошові кошти в сумі визначеній цим Договором на рахунок відповідача, а відповідач за настання передбачених Договором умов, повертає позивачу перераховані останнім кошти, сплачує позивачу проценти та інші платежі, що передбачені та/або випливають із Договору.
Датою перерахування коштів відповідачу є 25.05.2015р. Датою повернення коштів позивачу є 15.07.2015р. (п. 1.2. та п. 1.3. Договорів).
Пунктом 1.4. Договору-1 встановлено, що сума кредиту становить 135 000,00 доларів США. Процентна ставка - 14,0 % (п. 1.5. Договору-1).
Пунктом 1.4. Договору-2 встановлено, що сума кредиту становить 3 785 000,00 грн. Процентна ставка - 28,0 % (п. 1.5. Договору-2).
Відповідно до пункту 2.1. Договорів позивач зобов'язався перерахувати грошові кошти в сумі кредиту з датою валютування 25.05.2015р. на рахунок відповідача.
Пунктом 2.3. Договорів встановлено, що відповідач зобов'язався повернути суму кредиту з датою валютування 15.07.2015р., шляхом перерахування на рахунок позивача.
Загальна сума відсотків за Договором-1 становить 2 677,50 доларів США. (п. 2.3. Договору-1).
Загальна сума відсотків за Договором-2 становить 148 081,64 грн. (п. 2.3. Договору-2).
Відсотки за користування кредитом розраховуються в валюті кредиту за період із дня надання кредиту по день його повернення за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. День розміщення кредиту та день його повернення враховується як один день. Сплата відсотків здійснюється в останній робочій день місяця протягом всього стоку дії договору та в день погашення кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитними коштами. При розрахунку процентів приймається календарне число днів у місяці, а в році - 360 днів. (п. 2.4. Договорів).
На виконання умов Договору-1 позивачем було видано відповідачу кредитні кошти на суму 135 000,00 доларів США, що еквівалентно 2 812 975,16 грн., на підставі меморіального валютного ордеру №62 від 25.05.2015р. Зазначене також підтверджується випискою по рахунку відповідача за період з 05.05.2015р. по 20.07.2015р. (копія міститься в справі).
На виконання умов Договору-2 позивачем було видано відповідачу кредитні кошти на суму 3 785 000,00 грн., на підставі меморіального валютного ордеру №314 від 25.05.2015р. Зазначене також підтверджується випискою по рахунку відповідача за період з 05.05.2015р. по 20.07.2015р. (копія міститься в справі).
Звертаючись з позовом до суду, позивач вказує, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за Договорами в частині повернення кредитних коштів, своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладений договір, який за своєю правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами Кредитного договору та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III ЦК України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом Договорів кінцевий термін до настання якого має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється до 15.07.2015р.
В матеріалах справи наявна вимога позивача про погашення відповідачем заборгованості №2015/07/20-1/3 від 20.07.2015р., яку останнім було залишено без відповіді та виконання.
Отже, відповідач в порушення умов Договору-1, у встановлений строк кредитні кошти у розмірі 135 000,00 доларів США, що еквівалентно 2 971 632,69 грн. не повернув, проценти за користування кредитом у розмірі 72 805,00 грн. не сплатив, у зв'язку з чим останні підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача. Також, відповідач в порушення умов Договору-2, у встановлений строк кредитні кошти у розмірі 3 785 000,00 грн. не повернув, проценти за користування кредитом у розмірі 182 924,36 грн. не сплатив, у зв'язку з чим останні також підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що розрахунок сум заборгованості по кредиту та заборгованості по процентам, доданий позивачем до позовної заяви, є обґрунтованим та доведеним.
Станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи докази на підтвердження погашення ним заборгованості по кредиту за Договором-1 в сумі 2 971 632,69 грн. і за Договором-2 в сумі 3 785 000,00 грн. та заборгованості по процентам за Договором-1 в сумі 72 805,00 грн. і за Договором-2 в сумі 182 924,36 грн.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача зазначених сум заборгованостей по кредиту та процентам за користування кредитом, суд вважає обґрунтованими в повному обсязі.
У зв'язку з допущенням відповідачем простроченням по сплаті кредитних коштів та відсотків по кредитам, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, згідно розрахунку, пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів за Договором-1 в розмірі 35 659,59 грн. і за Договором-2 в розмірі 45 420,00 грн. та пеню за несвоєчасне повернення нарахованих процентів за Договором-1 в розмірі 797,39 грн. і за Договором-2 в розмірі 2 003,46 грн.
Пунктами 3.1. Договорів сторонами передбачено, що за невчасне повернення суми кредиту (цілком або частково) та/або відсотків, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожний календарний день прострочення, за який сплачується пеня, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Сплата пені не звільняє відповідача від сплати відсотків за фактичний строк користування кредитом за цим договором.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної сплати процентів за Кредитним договором, умови пунктами 3.1. Договорів та положення наведених правових норм, перевіривши наведений позивачем розрахунок сум пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за Договором-1 в розмірі 35 659,59 грн. і за Договором-2 в розмірі 45 420,00 грн. та суми пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів за Договором-1 в розмірі 797,39 грн. і за Договором-2 в розмірі 2 003,46 грн. є в повному обсязі обґрунтованими.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Кредитного договору, укладеного з позивачем.
Таким чином, оскільки, строк виконання зобов'язання за Договорами настав, а суми заборгованості по кредиту в розмірі 2 971 632,69 грн. за Договором-1 і 3 785 000,00 грн. за Договором-2, сума заборгованості по процентам в розмірі 72 805,00 грн. за Договором-1 і 182 924,36 грн. за Договором-2, сума пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 35 659,59 грн. за Договором-1 і 45 420,00 грн. за Договором-2 та сума пені за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 797,39 грн. за Договором-1 і 2 003,46 грн. за Договором-2 належним чином доведені і відповідачем не спростовані, тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Діві Банк» в справі №910/19906/15 визнаються судом обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір позивача в розмірі 73 080,00 грн., у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-Банк» (код ЄДРПОУ 22932856, адреса: 03057, м. Київ, просп. Перемоги, 52/2) на користь Публічного акціонерного товариства «Діві Банк» (код ЄДРПОУ 37572263, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 13/5 А) суму заборгованості по кредиту за Договором про надання міжбанківського кредиту в іноземній валюті №572-15 від 25.05.2015р. в розмірі 2 971 632,69 грн. (два мільйона дев'ятсот сімдесят одна тисяча шістсот тридцять дві гривни 69 копійок), суму заборгованості по відсоткам за Договором про надання міжбанківського кредиту в іноземній валюті №572-15 від 25.05.2015р. в розмірі 72 805,00 грн. (сімдесят дві тисячі вісімсот п'ять гривень 00 копійок), суму пені за несвоєчасну сплату кредиту за Договором про надання міжбанківського кредиту в іноземній валюті №572-15 від 25.05.2015р. в розмірі 35 659,59 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять гривень 59 копійок), суму пені за несвоєчасну сплату процентів за Договором про надання міжбанківського кредиту в іноземній валюті №572-15 від 25.05.2015р. в розмірі 797,39 грн. (сімсот дев'яносто сім гривень 39 копійок), суму заборгованості по кредиту за Договором про надання міжбанківського кредиту в національній валюті №568-15 від 25.05.2015р. розмірі 3 785 000,00 грн. (три мільйона сімсот вісімдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок), суму заборгованості по відсоткам за Договором про надання міжбанківського кредиту в національній валюті №568-15 від 25.05.2015р. в розмірі 182 924,36 грн. (сто вісімдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять чотири гривни 36 копійок), суму пені за несвоєчасну сплату кредиту за Договором про надання міжбанківського кредиту в національній валюті №568-15 від 25.05.2015р. в розмірі 45 420,00 грн. (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять гривень 00 копійок), суму пені за несвоєчасну сплату процентів за Договором про надання міжбанківського кредиту в національній валюті №568-15 від 25.05.2015р. в розмірі 2 003,46 грн. (дві тисячі три гривни 46 копійок) та суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.09.2015р.
Суддя С.М. Морозов