ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14:37
15.09.2015Справа № 25/282-А
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргон»
до 1. Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
2. Головного управління Державного казначейства у місті Києві
про стягнення коштів, -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін та учасників:
від позивача: Муравський В.В. (представник за довіреністю від 13.09.2012р.);
від відповідача 1: не з'явились;
від відповідача 2: не з'явились.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргон» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з бюджету (бюджетна заборгованість з ПДВ) суми в розмірі 277 412,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами неправомірно не сплачена вказана сума бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за січень, квітень, червень, вересень, жовтень, листопад 2002 року та січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень 2003 року.
Відповідач-2 надав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що ним ведеться тільки бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету, та здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету виключно за поданням органів стягнення. Так, відшкодування ПДВ здійснюється органами державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Відповідач-1 подав до суду пояснення, якими він зазначає, що ним було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2005р. №0001572307/0 яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Окрім того, судом встановлено, що позивачем була подана до суду заява про підтримання позовних вимог, відповідно до змісту якої він виклав позовні вимоги в новій редакції, а саме до вимоги про стягнення з бюджету (бюджетна заборгованість з ПДВ) суми в розмірі 277 412,00 грн. просив зобов'язати відповідача-1 надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету в розмірі 277 412,00 грн.
Відповідно до положень ст. 137 кодексу адміністративного судочинства україни позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.
Враховуючи вказану норму, а також те, що позивачем не дотримано форми заяви про уточнення позовних вимог, суд здійснює розгляд справи за вимогою позивача, з якою він звернувся до суду 09.08.2005р., а саме з вимогою про стягнення з бюджету (бюджетна заборгованість з ПДВ) суми в розмірі 277 412,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2005р. суддею Морозовим С.М. було порушено провадження в справі №25/282-А та призначено її до розгляду на 02.09.2005р.
В судовому засіданні 02.09.2005р. в справі було оголошено перерву до 09.09.2005р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2005р. провадження в справі було зупинено до закінчення реорганізації Державного казначейства України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2007р. провадження в справі було поновлено, здійснено заміну відповідача-2 Відділення державного казначейства в Солом'янському районі м. Києва його правонаступником - Головним управлінням державного казначейства України у м. Києві. Розгляд справи призначено на 15.05.2007р.
15.05.2007р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на лікарняному, про що сторін було повідомлено листом суду. Наступне судове засідання призначено на 14.06.2007р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2007р. провадження в справі №25/282-А було зупинено до закінчення розгляду Вищим адміністративним судом України в касаційному порядку справи №25/402 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргон" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та набрання законної сили судовим рішенням прийнятим за результатами розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2011р. поновлено провадження в справі №25/282-А та призначено розгляд справи на 22.11.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. провадження в справі №25/282-А було зупинено до прийняття остаточного рішення у справі №25/402 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргон" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012р. ухвала Господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. залишена без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2013р. поновлено провадження в справі №25/282-А та призначено до розгляду на 22.10.2013р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2013р. зупинено провадження в справі № 25/282-А на строк до 05.11.2013р. Крім того, здійснено заміну відповідача-1 Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва його правонаступником Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління міндоходів у м. Києві (код ЄДРПОУ 38747190).
В судовому засіданні 05.11.2013р. було поставлено на обговорення сторін клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі №25/282-А до закінчення розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011р. у справі № 11/704 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргон" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою від 05.11.2013р. провадження в справі №25/252-А було зупинено до закінчення розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011р. у справі №11/704 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргон" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
03.09.2014р. до суду звернувся ліквідатор (арбітражний керуючий) позивача Приходько П.О. з клопотанням від 27.08.2014р. про поновлення провадження у справі №25/282-А. Клопотання обґрунтовано тим, що йому стало відомо про дію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2009р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011р. у справі №11/704, з огляду на те, що в ухвалі Вищого адміністративного суду від 08.10.2013р. №ВП-9456, зазначено про відмову в задоволенні клопотання ДПІ у Солом'янському районі міста Києва про зупинення оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою від 09.09.2014р. провадження в справі було поновлено та призначено справу №25/282-А до слухання на 16.09.2014р.
Ухвалою від 16.09.2014р. провадження в справі №25/282-А зупинено до закінчення розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011р. у справі №11/704 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргон" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
06.08.2015р. до суду звернувся ліквідатор позивача Приходько П.О. з клопотанням від 31.07.2015р. про поновлення провадження у справі №25/282-А, яке обґрунтоване тим, що ухвалою Вищого господарського суду України від 25.11.2014р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2009р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011р. у справі №11/704 залишено без змін.
Ухвалою від 25.08.2015р. провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання на 15.09.2015р.
В судове засідання 15.09.2015р. представники від відповідачів не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи, зав та клопотань до суду не надіслали.
15.09.2015р. в судовому засіданні, відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргон» є юридичною особою, зареєстроване Жовтневою районною державною адміністрацією міста Києва 14.10.1999р. за №07946, ідентифікаційний код юридичної особи - 30577841, місцезнаходження: 03113, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 24, кв. 8. ТОВ «Аргон» зареєстрований платником податку на додану вартість (Свідоцтво платника ПДВ №357542278, індивідуальний податковий номер - 305778426040).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2004р. було порушено справу №46/281-б про банкрутство ТОВ «Аргон».
В подальшому Господарським судом міста Києва по справі №46/281-б було визнано ТОВ «Аргон» банкрутом та призначено ліквідатора.
ТОВ «Аргон» було подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість з за січень, квітень, червень, вересень, жовтень, листопад 2002 року та січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень 2003 року (належним чином засвідчені копії декларацій та розрахунків містяться в матеріалах справи).
Відповідно до рядків 13 податкових декларації загальна сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника становить 277 412,00 грн. (140 251,00 грн. ПДВ. за 2002р. + 193 831,00 грн. ПДВ за 2003р. - 56 541,00 грн. зменшення поточних зобов'язань з ПДВ за 2002р. та 2003р. = 277 412,00 грн.).
Як стверджує позивач, суму бюджетного відшкодування в розмірі 277 412,00 грн. з Державного бюджету йому перераховано не було.
Повністю та всебічно розглянувши наявні в матеріалах справи документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог зважаючи на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття «суб'єкт владних повноважень» наведено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України, відповідно до якого - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із системного аналізу частини другої статті 2 КАС України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.
Згідно з пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Правила випуску, обігу та погашення казначейських чеків встановлюються законодавством.
Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів по інших податках, зборах (обов'язкових платежах) не дозволяється.
Як встановлюється матеріалами справи відповідачем-1 було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.08.2005р. №0001572307/0, яким він у позивача виявив завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 277 412,93 грн.
Позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене.
Постановою Господарського суду м. Києва від 12.12.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2006р., позовні вимоги ТОВ «Аргон» задоволено та визнано недійсним податкове-рішення №0001572307/0.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.08.2007р. К-20281/06 судові рішення попередніх інстанцій скасував, а справу направив до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.07.2009р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду в справі №11/704 (№25/402) та ухвалою Вищого адміністартивного суду України від 25.11.2014р., позов ТОВ «Аргон» задоволено та визнано недійсним податкове-рішення №0001572307/0.
Відповідно до п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Водночас, Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 № 2505-IV, яким п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» викладено у новій редакції, не має зворотної дії у часі.
Тому, передбачений у п. 7.7 ст. 7 Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), який відповідно до пункту 13 «Перехідні положення» розділу 2 Закону № 2505-IV набрав чинності з 01.06.2005р., крім підпункту 7.7.8 цього пункту, не може бути застосований до спірних правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.
Така позиція відповідає конституційному принципу, закріпленому у статті 58 Конституції України, за яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 09.02.1999р. № 1-рп/99 стосовно юридичних осіб вказав, що надання зворотної дії в часі може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті, чого у даному випадку немає.
Отже, до спірних правовідносин, які виникли до 01.06.2005р. мала застосовуватися процедура надання бюджетного (експортного) відшкодування, яка діяла до набрання чинності Законом № 2505-IV.
Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Згідно із вимогами вищенаведеної норми Закону суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Підставою даного позову є порушення передбаченого законом права позивача на отримання з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у визначені законом строки, у зв'язку з чим у позивача виникло право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Крім того, вказаним рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України визначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.
Частиною першою ст. 25 Бюджетного кодексу України встановлено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
За таких обставин, бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за січень, квітень, червень, вересень, жовтень, листопад, 2002р. та січень, лютий, березень, квітень, червень, вересень, жовтень 2003р. в сумі 277 412,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аргон».
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України у справі N1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99.
При цьому, відсутність на час звернення до суду за захистом порушеного права матеріальної норми щодо способу його відновлення не обмежує можливість застосування відповідних положень законодавчих актів, які діяли на час учинення порушення, але згодом утратили чинність. Норми права, що зазнавали змін, мають застосовуватися виключно в межах строків дії кожної з їх редакцій і не можуть бути застосовані за аналогією права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.12.2008 у справі за позовом ВАТ «МК «Азовсталь» до ДПІ у м. Маріуполі Донецької області та Відділення Державного казначейства України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ і нарахованих на неї процентів.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Крім того, суд приходить до висновку про присудження сплаченого позивачем судових витрат, а саме державного мита в розмірі 2 774,12 грн.та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 118,00 грн., за рахунок Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва, як суб'єкта владних повноважень внаслідок дій якого було допущено порушення прав та інтересів позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргон» (код ЄДРПОУ 30577841, адреса: 03113, м. Київ, вул. Машинобудівна, 24, кв. 8) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за січень, квітень, червень, вересень, жовтень, листопад 2002 року та січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, вересень, жовтень 2003 року в сумі 277 412,00 грн. (двісті сімдесят сім тисяч чотириста дванадцять гривень 00 копійок).
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргон» (код ЄДРПОУ 30577841, адреса: 03113, м. Київ, вул. Машинобудівна, 24, кв. 8) суму державного мита в розмірі 2 774,12 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят дві гривни 12 копійок) та суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок).
4. Після вступу постанови в законну силу видати виконавчі листи.
5. Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяС.М. Морозов