Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
20.10.2009
Справа №2-29/3904-2009
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальність «Лукрум - 2007» (21034, м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 26, код ЄДРПО України 35110852).
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39; 95011, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Руська, 161, код ЄДРПО України 33131603).
Про стягнення 470 990,05 грн.
Суддя О.І. Башилашвілі
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - не з'явився.
Сутність спору: Товариство з обмеженою відповідальність «Лукрум - 2007», звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» про стягнення заборгованості в сумі 470 990,05 грн., з яких: 290 832,00 грн. сума основного боргу, 54 578,44 грн. пеня, 68 780,81 грн. - 30% річних, 6 878,08 грн. - 3% річних та індекс інфляції в розмірі 49 920,71 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує договірні зобов'язання в частині сплати вартості отриманого товару.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов суду не представив, про час та місце розгляду справи повідомлявся за двома адресами, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку ст.. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Слід також зазначити, що розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України та ухвалою від 21.09.2009р. строк розгляду справи було продовжено відповідно до норм ст.. 69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд -
встановив:
21 серпня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лукрум - 2007» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» (покупець) було укладено договір № 08/11-08 (надалі - договір, а. с. - 9).
Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець прийняти та оплатити в строк та на умовах, передбачених цим договором і в термін його дії наступний товар: жир кондитерський «Віолія - глазур».
30.12.2008р. сторони підписали додаткову угоду №1 до договору, згідно якої п.10.3 договору виклали у наступній редакції: договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2009р., а у відношенні грошових розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у відповідності із договором (а. с. 10).
Відповідно до п. 1.3.2 договору ціна, кількість товару, умови поставки та загальна сума за даним договором може змінюватися за домовленістю сторін. Такі зміни, ініціюються сторонами та узгоджуються ними в письмовій формі додатковими угодами які невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 4.1 договору поставка товару здійснюється партіями в кількості й у терміни, погоджені сторонами.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що датою поставки вважається дата оформлення видаткової накладної на партію товару.
Відповідно до п. 5.1 договору розрахунок за кожну партію товару здійснюється покупцем перерахуванням коштів у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника в строк 14 календарних днів з дати поставки.
У виконання умов договору позивач передав у власність покупця товар на загальну суму 1 779 612,00 грн., згідно наступних видаткових накладних: №106 від 12 вересня 2008р. на суму 60 000,00 грн.; №147 від 22 вересня 2008р. на суму 210 000,00 грн.; №282 від 21.10.2008р. на суму 200 000,00 грн.; №337 від 30.10.2008р. на суму 192 500,00 грн.; №500 від 18.11.2008р. на суму 177 000,00 грн.; №616 від 05.12.2008р. на суму 177 000,00 грн.; №16 від 09.01.2009р. на суму 215 000,00 грн.; №232 від 05.02.2009р. на суму 57 500,00 грн.; №330 від 26.02.2009р. на суму 57 500,00 грн.; №440 від 16.03.2009р. на суму 25 000,00 грн.; №464 від 18.03.2009р. на суму 29 280,00 грн.; №000531 від 27.03.2009р. на суму 24 000,00 грн.; №0000555 від 01.04.2009р. на суму 24 000,00 грн.; №0000566 від 03.04.2009р. на суму 36 000,00 грн.; №0000584 від 07.04.2009р. на суму 36 000,00 грн.; №0000640 від 14.04.2009р. на суму 36 000,00 грн.; №0000693 від 21.04.2009р. на суму 4 332,00 грн.; №0000767 від 30.04.2009р. на суму 45 000,00 грн.; №0000822 від 12.05.2009р. на суму 57 000,00 грн.; №0000887 від 19.05.2009р. на суму 57 000,00 грн.; №0001002 від 04.06.2009р. на суму 59 500,00 грн. (а. с. 17-38).
Факт отримання товару відповідачем, підтверджується також наявністю на вказаних накладних підпису повноваженої особи, згідно довіреностей на отримання товару, і печатки підприємства відповідача, що в свою чергу свідчить і про те, що у відповідача не було заперечень щодо кількості, якості та вартості товару.
Однак, у порушення умов договору, відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 1 488 780,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку позивача (а. с. 11-16), в зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 290 832,00 грн. (1 779 612,00 - 1 488 780,00 = 290 832,00).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений законом або договором.
Згідно ч. 1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до а/ми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3 ст. 198 ГК України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
Відповідно до стю 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно п. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Згідно п.7.3. договору за порушення здійснення розрахунків, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, від суми простроченої заборгованості та сплачує плату за не санкціоноване користування грошовими коштами із розрахунку 30% річних.
Так, позивачем розрахована пеня в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, в сумі - 54 578,44 грн. та плата за не санкціоноване користування грошовими коштами із розрахунку 30% річних, що складає суму в розмірі - 68 780,81 грн. (а. с. 7)
Відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
Також, позивачем у відповідності з наведеною нормою, розраховано 3% річних в розмірі 6 878,08 грн. та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 49 920,71 грн. (а.с. 7-8).
Суд, вважає розрахунок позивача обґрунтованим та приймає останній.
Так, на день розгляду справи заборгованість відповідача складає: борг в сумі - 290 832,00 грн.; пеня - 54 578,44 грн., 30% річних за користування чужими коштами в сумі 68 780,81 грн.; 3% річних в розмірі 6 878,08 грн. та збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 49 920,71 грн., а всього 470 990,05 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.
Відповідач не використав свого права наданого йому вищенаведеною нормою та не представив суду докази відсутності заборгованості та контр розрахунок пені, 30% річних за користування чужими коштами; 3% річних та збитків від знецінення коштів, тому позов цій частині підлягає задоволенню.
Слід також, зазначити, що позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу адвоката в сумі - 48 000,00 грн., щодо цих вимог позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно договору про надання допомоги та юридичних послуг б/н від 01.07.2009р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лукрум - 2007» та адвокатом Кочубинською Тамарою Миколаївною (свідоцтво №510 від 10.10.200р.), вбачається що за правову допомогу замовник сплачує адвокату гонорар в розмірі 48 000,00 грн., однак перелік послуг та їх вартість, які входять в суму 48 000,00 грн. не вказано та акту здачі - приймання виконаних робіт адвокатом, позивачем також не надано.
Відсутність зазначених обставин в договорі не дає можливості встановити суду, які конкретні дії були здійснені адвокатом по даній справі та яка вартість кожної з наданих послуг.
Відповідно до ст.. 17 п.д Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМ України 01.10.1999р., в угоді про надання правової допомоги в будь-якому випадку мають бути визначені, зокрема: розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом, тощо).
Відповідно до ст.. 33 вказаних Правил гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару, включають в себе: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення для клієнта; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.
Господарський суд не вбачає безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між порушенням зобов'язань з боку відповідача, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукрум - 2007» до суду, та витратами, на які посилається позивач.
Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
В одному судовому зсіданні, участь брав представник за довіреністю підприємства позивача Благун Б. М., який не діяв у виконання договору про правову допомогу та з довіреності №1926-0090771598 від 01.07.2009р. виданої адвокату Кочубинській Т. М., в якій також зазначено, що повноваження за цією довіреністю не можуть бути передані іншим особам.
Суд вважає, в даному випадку необхідно врахувати те, що адвокат не приймав участь в судових засіданнях, відповідно, враховуючи і підготовчі дії адвоката та складність справи, оплата його послуг в розмірі 48 000,00 грн. є неспіврозмірною.
У контексті зазначених обставин, на думку суду, відшкодування судових витрат, сплачених позивачем за отримання послуг адвоката, підлягає в розмірі 500,00 грн., оскільки саме ця сума на думку суду є адекватною та достатньою для отримання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукрум - 2007».
З урахуванням викладених вище обставин, позов в частині стягнення 48 000,00 грн. витрат на правову допомогу, підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі статтею 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на правову допомогу в сумі 500,00 грн. покладаються на відповідача.
На підставі викладено, керуючись ст. 49, ст.ст. 82 - 84 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська кондитерська фабрика» (95013, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39; 95011, м. Сімферополь, Центральний район, вул. Руська, 161, код ЄДРПО України 33131603) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Лукрум - 2007» (21034, м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 26, код ЄДРПО України 35110852, р/р 26008000115042 у філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Вінниця, МФО 302429) борг в сумі - 290 832,00 грн.; пеню - 54 578,44 грн., 30% річних за користування чужими коштами в сумі - 68 780,81 грн.; 3% річних в розмірі - 6 878,08 грн.; збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі - 49 920,71 грн.; державне мито в сумі 4 709, 90 грн., витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн. та 500,00 грн. витрат на правову допомогу.
3. В частині вимог про стягнення 47 500,00 грн. витрат на правову допомогу, в задоволенні позову - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.