06.10.2009 Справа № 10/17
За позовом ДК ”Укртрансгаз” НАК ”Нафтогаз України”, м.Київ в особі УМГ ”Прикарпаттрансгаз”, м.Івано-Франківськ
до відповідача ВАТ по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м.Ужгород
про стягнення 4 229 650,34грн.
Суддя -І.В. Івашкович
представники:
від позивача - Яцишин І.В.,юрисконсульт філії УМГ”Прикарпаттрансгаз”, довіреність №66-317/юр від 12.01.09
від відповідача -Феделеш М.М., начальник юридичного відділу,довіреність №07/881 від 23.04.09
У судовому засіданні 18.09.09 оголошувалась перерва до 06.10.09 11.30 год.
СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія ”Укртрансгаз” в особі філії управління магістральних газопроводів „Прикарпаттрансгаз”, м.Івано-Франківськ звернулась з позовом до ВАТ по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород про стягнення суми 4 229 650,34 грн. боргу за послуги по транспортуванню природного газу для потреб населення.
Позов мотивує тим, що на виконання умов укладених сторонами договорів про надання послуг по транспортуванню природного газу для потреб населення №01-Зак від 09.01. 2002р., №07/01 від 21.02.2005р. позивач в період з січня 2002р. по грудень 2005р. протранспортував трубопровідним транспортом та передав в мережі ВАТ ”Закарпатгаз” для потреб населення природний газ в загальному обсязі 1 950144,843 тис.м.куб. вартістю 38 648 160,11 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг по транспортуванню газу та Інформацією про реалізацію природного газу споживачам ВАТ „Закарпатгаз”.
Стверджує, що відповідач в порушення взятих на себе за договорами зобов'язань послуги з транспортування природного газу оплатив частково, в розмірі 34 418 509,77 грн., внаслідок чого за ним утворився борг в розмірі 4 229 650,34 грн.
В обґрунтування та підтвердження підстав позовних вимог позивачем додано до позовної заяви детальний розрахунок заборгованості , копії договорів №01-ЗАК від 09.01.2002р.,№07/1 від 21.02.2005р., копії підписаних та скріплених печаткою з боку ВАТ ”Закарпатгаз” листів з назвою „Інформація про реалізацію природного газу споживачам ВАТ „Закарпатгаз” за період з січня 2002р по грудень 2004р,копії підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу за липень-грудень 2005р.
Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов(заява № 07/634 від 20.03.09) проти позовних вимог заперечив повністю, посилаючись на ті підстави, що предметом заявлених вимог в сумі 3 803 713,27 грн. є вартість „комерційних втрат” газу за період 2002-2005рр., стягнення яких є безпідставним через відсутність договірного та нормативного врегулювання підстав для їх відшкодування. Відповідач стверджує також про пропуск при зверненні з даним позовом позовної давності, встановленої п.3 ст.257 Цивільного кодексу України.
Для спростування заперечень відповідача позивач подав заяву № 06-404/юр від 22.04.2009р.,згідно з якою наголошує на безпідставності доводів відповідача про безпідставність стягнення вартості „комерційних втрат”,оскільки відповідно до Положення про порядок обліку розбалансування природного газу в газорозподільних мережах (затв. Наказом Мінпаливенерго від 25.02.2004р.№112) вартісна оцінка обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах не включається до собівартості послуг з транспортування або постачання природного газу, а покривається за рахунок результатів діяльності підприємств з газифікації та газопостачання. Посилається також на судову практику з вирішення аналогічних спорів, за результатами яких судовими рішеннями вартість „комерційних втрат” стягнуто з ВАТ „Закарпатгаз”.
Заперечуючи проти доводів відповідача про пропуск позовної давності, позивач стверджує про те, що про порушення свого майнового права на стягнення заборгованості в розмірі 4 229 650,34 грн. дізнався з моменту винесення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. по справі 3/68,якою було скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 27.06.08 по справі 3/68 за позовом ДК „Укртрансгаз” в особі філії УМГ „Прикарпаттрансгаз” до ВАТ „Закарпатгаз” про стягнення 2 182 881,57 грн. заборгованості за надані послуги по транспортуванню природного газу для потреб населення за спірний період з 01.07.06 по 01.07.07.Позивач зазначає, що приймаючи нове рішення по справі 3/68,Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 05.11.08 вказав на неправомірне зарахування оплат, що мали місце у спірному періоді(з 01.07.06 по 01.07.07). на погашення заборгованості станом на 01.07.06,тобто заборгованості минулих періодів. Таким чином, позивач вважає,що перебіг позовної давності щодо стягнення спірної по даній справі суми боргу розпочався 06.11.08.
В процесі судового розгляду представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Посилається на обґрунтування та підтвердження підстав позовних вимог доданими до позовної заяви, а також додатково доданими до матеріалів справи документальними доказами. Подано, окрім того, заяву №1344/06юр-06 від 10.06.09 із клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності ,мотивоване з посиланням на ті обставини, що про порушення свого права позивач дізнався з моменту винесення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. по справі 3/68.
Представником відповідача підтримано заперечення проти позову, обґрунтовані з посиланням на відсутність врегульованих договором або законом підстав для покладення на нього обов'язку по оплаті вартості „комерційних втрат” газу, а також на пропуск позивачем позовної давності при зверненні з даним позовом. Окрім того, наголошувалось на тому, що постановою Кабінету Міністрів України та Національного Банку України №1785 від 13.11.1998р.”Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ” (із змінами згідно постанови КМУ №840 від 27.05.2000р.) встановлено, що розрахунки за газ проводяться безпосередньо споживачами послуг через систему відкритих в уповноважених банках консолідованих розподільчих рахунків газозбутових підприємств та розподілу коштів, що надійшли від споживачів на ці рахунки згідно розробленого НАК „Нафтогаз України” та затвердженого НКРЕ Алгоритму. Подавши остаточний варіант детального контррозрахунку заборгованості, який витребувано судом, представник відповідача зазначив про відсутність будь-яких розбіжностей у розмірі помісячних нарахувань та здійснених платежів спірного періоду із розрахунком позивача.
Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд
Між ДК ”Укртрангаз” НАК „Нафтогаз України” в особі УМГ „Прикарпаттрансгаз” (Трансгаз) та ВАТ по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” (Облгаз) укладено договір № 01-ЗАК від 09.01.2002р. на виконання послуг по транспортуванню природного газу для потреб населення, разом з протоколом узгодження розбіжностей від 20.01.2002р. Відповідно до умов п.9.1 договір укладено на строк з 01.01.02 по 31.12.02. Укладеною сторонами додатковою угодою №1 від 02.01.2003р. до договору №01/ЗАК від 09.01.2002р на виконання послуг по транспортуванню природного газу для населення встановлено строк дії договору до 31.12 2003р. та передбачено умову про пролонгацію договору на наступний рік, якщо ні одна із сторін не повідомить іншу сторону письмово про його припинення за 15 днів до закінчення строку цього договору.
Предмет договору №01- ЗАК від 09.01.2002р. передбачає надання Трансгазом послуг по одоризації, редукуванню та транспортуванню природного газу для потреб населення і передачі його в газові мережі Облгазу в обсягах, передбачених договорами на їх поставку (п.1.1). Відповідно до умов п.4.3 договору оплата послуг по транспортуванню природного газу здійснюється Облгазом на розрахунковий рахунок Трансгазу на підставі актів прийому-передачі газу та за встановленим тарифом шляхом перерахування грошовими коштами на рахунок Трансгазу вартості газу відповідно до Алгоритму розподілу коштів, затвердженого постановою НКРЕ від 12.07.2000р.№759.
Між ДК „Укртрангаз” НАК „Нафтогаз України” в особі УМГ „Прикарпаттрансгаз” (Трансгаз) та ВАТ по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз” (Облгаз) укладено договір №07/1 від 21.02.2005р. на виконання послуг по транспортуванню природного газу для потреб населення, разом з протоколом узгодження розбіжностей від 17.03.05.Аналогічно до вищезгаданого договору предмет договору №07/1 від 21.02.05 передбачає надання Трансгазом послуг по одоризації, редукуванню та транспортуванню природного газу для потреб населення і передачі його в газові мережі Облгазу в обсягах, передбачених договорами на їх поставку(п.1.1),а у відповідності до п.4.3 договору Облгаз зобов'язаний здійснювати оплату послуг по транспортуванню природного газу відповідно до „Алгоритму розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК „Нафтогаз України” за поставлений природний природний газ” (затв. постановою НКРЕ від 12.07.2000р. №759).
Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що відповідно до умов вищевказаних укладених сторонами договорів за період з січня 2002 р. по грудень 2005р. позивачем було про транспортовано мережами трубопровідного транспорту та передано в газові мережі ВАТ „Закарпатгаз” для потреб населення природний газ, загальний обсяг якого складає 1 950 144,843 тис.куб.м., що підтверджується доданими позивачем до справи документами, на підставі яких у спірний період здійснювався облік обсягів про транспортованого природного газу, а саме, передані ВАТ ”Закарпатгаз” за формою № 5 Інформації про реалізацію природного газу споживачам ВАТ”Закарпатгаз” за кожний місяць періоду з січня 2002р по грудень 2005р.Загальна вартість послуг з транспортування вищевказаного обсягу природного газу трубопровідним транспортом ДК”Укртрансгаз”, визначена на підставі чинних тарифів, складає 38 648 160,11 грн. Із доданого позивачем детального розрахунку заборгованості, який не спростовано відповідачем, вбачається, що протягом спірного періоду відповідачем було здійснено оплату на загальну суму 34 418 509,77 грн.,а внаслідок неповної оплати за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 4 229 650,34 грн.
Заперечення відповідача, мотивовані з посиланням на відсутність законодавчо врегульованих або встановлених договором підстав для покладення на нього обов'язку по оплаті вартості „комерційних втрат”, суд відхиляє як безпідставні.
Так,чинними на період спірних правовідносин Тимчасовим положенням про облік відтоків та притоків природного газу( затвердж. наказом НАК “Нафтогаз України” від 09.08.1999 року, за реєстр. Міністерством юстиції України від 13.09.1999 року за №617/3910; втратило чинність за наказом НАК “Нафтогаз України” від 09.06.2004 року №326) та Положенням про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах (затв.наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.02.2004р. №112,зареєстр. Мінюсті України 03.03.2004р. за №287/8886) наведена методика бухгалтерського обліку відтоків та притоків природного газу, які виникають при його транспортуванні та споживанні населенням.
Відповідно до вищезгаданого Тимчасового положення вартість підсумкових втрат газу ВАТ з газопостачання за вирахуванням вартості робіт з транспортування цих втрат, яка перевищує рівень граничних втрат, компенсується власнику газу за рахунок прибутку цих ВАТ, а згідно з п.2.7 Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах у випадку перевищення вартісної оцінки обсягу негативного розбалансування природного газу обсягів позитивного розбалансування природного газу, вона компенсується в періодах виникнення позитивного розбалансування та покривається за рахунок діяльності підприємства з газифікації та газопостачання. Наведеним спростовуються доводи відповідача про відсутність правового регулювання питань відшкодування вартості „комерційних втрат”, оскільки такі покладаються на підприємства з газопостачання та газифікації(в даному випадку-на відповідача).
Не заслуговують на увагу і доводи позивача з посиланням на нормативно врегульований механізм здійснення розрахунків за спожитий газ безпосередньо споживачами, а не газозбутовими підприємствами. Постановою НКРЕ від 12 липня 2000 року № 759 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за поставлений природний газ" на виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 27 травня 2000 рою № 840 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України Національного банку України від 13 листопада 1998 року № 1785" було розроблено алгоритм, який визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ. Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого газу, не припиняє зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу з споживачів природного газу.
Виходячи з вищенаведених обґрунтувань, суд констатує, що обставини виникнення за відповідачем заборгованості в розмірі 4 229 650,34 грн. документально доведено та обґрунтовано позивачем, а відповідачем в установленому порядку не спростовано.
Заперечення відповідача проти позову ґрунтуються також на підставі пропуску позивачем при зверненні з даним позовом встановленої п.3 ст.257 Цивільного кодексу України загальної позовної давності тривалістю у три роки.
В даному випадку предметом позову є вимога про стягнення заборгованості, що виникла в період з січня 2002р по грудень 2005р.(включно). Частина спірної заборгованості утворилась внаслідок неоплати послуг з транспортування газу на підставі договору №01- ЗАК від 09.01.2002р.,наданих в період з січня 2002р. по грудень 2003р.,а отже є такою, що виникла до набрання чинності Цивільним кодексом України.
Відповідно до п.6 „Прикінцевих та перехідних положень ”Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
За змістом норм ст.ст.71,76 раніше чинного Цивільного кодексу Української РСР загальний строк позовної давності встановлено в три роки, а його перебіг починається з дня виникнення права на позов(з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права). В даному випадку позивач про порушення свого права на отримання своєчасної та повної оплати послуг з транспортування газу повинен був дізнатися після закінчення відповідного розрахункового місяця, за результатами якого мала бути проведена оплата послуг з транспортування газу у встановленому договором порядку. Оскільки стосовно вимог про стягнення найдавнішого боргу за січень 2002р. та, відповідно, боргу за кожний послідуючий місяць періоду 2002-2003рр. строк позовної давності сплив після набрання чинності Цивільним кодексом України, то стосовно вимог в частині усієї спірної заборгованості періоду 2002-2003рр. підлягають застосуванню правила Цивільного кодексу України про позовну давність.
В даному випадку до вимог про стягнення заборгованості 4 229 650,34 грн. за послуги з транспортування природного газу для потреб населення підлягає застосуванню встановлена нормами ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність тривалістю у три роки. Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про перебіг загальної позовної давності з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, а п.5,зокрема,передбачено ,що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Як зазначено вище, умовами укладених сторонами спірних договорів передбачено здійснення оплати послуг з транспортування газу шляхом перерахування грошових коштів в порядку і строки, встановлені затвердженим постановою НКРЕ Алгоритмом розподілу коштів, відповідно до якого розрахунки з позивачем мали проводитись шляхом щоденного перерахування уповноваженим банком на поточний рахунок позивача за встановленим нормативом розподілу коштів, що надходили від споживачів на відповідний розподільний рахунок відповідача. Суд констатує, що встановлений Алгоритмом порядок розподілу коштів не звільняє відповідача від обов'язку повної оплати отриманих за кожний місяць послуг з транспортування газу, а отже за результатами кожного місяця, після підписання двостороннього акту про кількість протранспортованого газу, який за умовами обох договорів мав бути оформлений не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця, позивач мав всі облікові дані про розмір проведених оплат та про наявну суму заборгованості за обсяги протранспортованого газу. Таким чином, про порушення свого права на отримання повної оплати за надані щомісячно послуги позивач мав можливість дізнатися після п'ятого числа місяця, наступного за звітним.
Безпідставними є доводи позивача про те, що про порушення свого права на отримання спірної заборгованості він дізнався з моменту винесення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. по справі 3/68, якою зроблено висновок про відсутність правових підстав та документального підтвердження зарахування УМГ „Прикарпаттрансгаз” оплат, проведених ВАТ ”Закарпатгаз” у спірному періоді (з 01.07.06 по 01.07.07) на погашення залишку боргу в розмірі 4 226 650,31 грн. станом на 01.01.06. Надана судом оцінка неправомірного віднесення здійснених у період з липня 2006р. по липень 2007р. платежів на оплату залишку боргу станом на 01.01.2006р. в розмірі 4 226 650,31 грн. , який фактично є спірним по даній справі, ніяким чином не може вважатися вирішальною для визначення початку перебігу позовної давності для вимог про стягнення цього боргу. Суд наголошує, що в силу вищевказаних норм п.5ст.261 Цивільного кодексу України, з урахуванням встановленого договором особливого порядку розрахунків відповідно до Алгоритму розподілу коштів, який не виключає обов'язок відповідача здійснити повну оплату за транспортований газ в обсягах згідно з двосторонніми актами, що мали бути підписані не пізніше 5 числа, наступного за звітним місяця, перебіг позовної давності стосовно боргу кожного звітного місяця починається після 5 числа наступного місяця. Виходячи з того, що останнім місяцем періоду, за який виникла спірна заборгованість, є грудень 2005р.,а отже строк позовної давності по заборгованості цього місяця сплив 06.01.2009р.,суд констатує висновок про те, що позов про стягнення усієї заборгованості спірного періоду заявлено після спливу позовної давності( згідно наявного на конверті відтиску штампу поштової установи позовну заяву з доданими документами було надіслано до суду 10.02.09).
Відповідно до положень ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд не погоджується з правомірністю позиції позивача(заява №2283/06-08 від 08.09.09) про те, що оскільки договірними умовами передбачено проведення розрахунків до повного їх здійснення, то позовна давність не підлягає застосуванню. Така позиція позивача суперечить змісту вищенаведених норм ст.261 Цивільного кодексу України про порядок перебігу позовної давності.
В процесі судового розгляду позивач подав заяву-клопотання (№1344/06юр-06 від 10.06.09) про поновлення пропущеної позовної давності, мотивоване з посиланням на той факт, що про порушення свого права позивач дізнався з моменту винесення постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2008р. по справі 3/68.З огляду на наведені позивачем мотиви, суд не погоджується з наявністю поважних причин пропуску позивачем позовної давності. У судовому рішенні по справі 3/68 констатовано висновки про безпідставне зарахування позивачем оплат відповідача на погашення заборгованості минулого періоду (спірної по даній справі), а отже пропуск позивачем позовної давності при зверненні з даним позовом мав місце з причин неправомірної поведінки позивача. Клопотання позивача про поновлення позовної давності не підлягає задоволенню.
З огляду на констатовані судом висновки про пропуск позивачем при зверненні з даним позовом встановленої ст.257 Цивільного кодексу України позовної давності та враховуючи заяву відповідача(заява № 07/634 від 20.03.09) про застосування позовної давності, у позові слід відмовити повністю
Керуючись ст. ст.43,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя І.В.Івашкович
Рішення,оформлене відповідно до ст.84 ГПК України,підписано 20.10.09