15 жовтня 2009 р.
№ 07/330-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Харченка В.М.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Приватної фірми "Апія"
на постанову
та
на рішення
Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2009 року
господарського суду Харківської області від 10.03.2009 року
у справі господарського суду
Харківської області
за позовом
Приватної фірми "Апія"
до
Приватної фірми "Валькірія"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Екологічні продукти"
про
стягнення 79579,08 грн.
в засіданні взяли участь представники:
- позивача:
не з'явився;
- відповідача:
не з'явився;
В грудні 2008 року ПП "Апія" звернулось до господарського суду з позовом до ПП "Валькірія" та ТОВ "Екологічні продукти" про стягнення солідарно 79579,08 грн. збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань ТОВ "Екологічні продукти" за дистриб'юторською угодою №0100/Е/01П/0407 від 09.01.2004 року, а саме - поставки товару належної якості, а також ПП "Валькірія" - договору зберігання №103 від 31.05.2001 року в частині перевірки якості отриманого товару, позивачу завдані збитки у розмірі 79579,08 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.03.2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2009 року рішення місцевого господарського суду від 10.03.2009 року залишено без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, попередні суди дійшли до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПП "Апія" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2009 року та рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2009 року скасувати та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.01.2004 року між позивачем (дистриб'ютор) та ТОВ "Екологічні продукти" (підприємство) було укладено дистриб'юторську угоду №0100/Е/01П/0407, відповідно до умов якої ТОВ "Екологічні продукти" зобов'язувалось продати, а позивач -купити та оплатити продукти харчування в асортименті, кількості, згідно ціни, умов оплати і термінів постачання згідно з додатками до договору.
На виконання умов дистриб'юторської угоди, позивач отримав від ТОВ "Екологічні продукти" за накладними товар, на загальну суму 67731,48 грн.
Предметом позовних вимог, зокрема до ТОВ "Екологічні продукти", є стягнення з відповідача збитків, завданих позивачу у зв'язку з отриманням від ТОВ "Екологічні продукти" неякісного товару. При цьому, розмір збитків складається з вартості неякісного товару та упущеної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Відповідно до ст.680 ЦК України, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 688 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до п. 3.2 дистриб'юторської угоди, позивач несе усі витрати, зв'язані з розвантаженням товару і прийманням його по якості. Прийом товару по кількості здійснюється в момент отримання товару, факт чого підтверджується товарною накладною. Прийом товару по якості здійснюється позивачем протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару. Позивач має право пред'явити підприємству претензії, які підтверджені актом незалежної експертизи.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ТОВ "Екологічні продукти", господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем не було надано висновку експертизи, складеного на виконання умов дистриб'юторської угоди. Посилання позивача на протоколи випробувань № 1806-1812 від 31.08.2005 року., складених Державним підприємством "Харківський центр з проблем захисту прав споживачів" не є доказом отримання позивачем неякісного товару від ТОВ "Екологічні продукти", оскільки зазначені протоколи, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, були складені на замовлення ТОВ Фірма "Пранк", з яким у позивача існують інші договірні відносини.
Відповідно до ст. 22 ЦК України та ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
При цьому, відповідно до вимог ч.2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Як було встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позивачем не було доведено факту отримання від ТОВ "Екологічні продукти" неякісного товару в порядку, визначеному п. 3.2 дистриб'юторської угоди та ЦК України. Крім того, позивачем не було надано доказів на підтвердження визначеного розміру завданих йому збитків у вигляді упущеної вигоди.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для стягнення з ТОВ "Екологічні продукти" збитків.
Погоджується також судова колегія про безпідставність позовних вимог до ПП "Валькірія" у зв'язку з тим, що позивачем не було доведено порушення відповідачем умов договору зберігання №103 від 31.05.2001 року, а саме п.5.4 договору, згідно з яким, на ПП "Валькірія" покладено обов'язок щодо перевірки товару по кількості та якості при його прийнятті. При цьому, таке порушення зобов'язань з боку ПП "Валькірія" спростовується відсутністю доказів на підтвердження передачі йому позивачем неякісного товару.
Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання, одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей (ст. 949 ЦК України).
Статтею 951 ЦК України передбачено відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві у разі втрати (нестачі) речі; у разі пошкодження речі. Частиною 2 цієї статті передбачено, якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач не надав доказів пошкодження переданого на зберігання ПП "Валькірія" товару, що призвело до погіршення його якості.
Відповідно до ст.541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Статтею 1190 ЦК України передбачено, що особи несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для стягнення солідарно з відповідачів збитків, оскільки із їх дій не вбачається, що вони спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, оскаржувані судові рішення є повними, законними та обґрунтованими, винесеними з дослідженням всіх обставин справи в сукупності, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а відповідно і не спростовують висновків суду покладених в основу судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2009 року та рішення господарського суду Харківської області від 10.03.2009 року у справі №07/330-08 залишити без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Харченко
М.Черкащенко