83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.10.09 р. Справа № 19/177
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.
При секретарі Шикуті О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: без участі представника
від відповідача: Домненко В.В., за довіреністю
прокурор: Пономарьов А.О., посвідчення
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави, Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ
до відповідача Десятого воєнізованого гірничорятувального загону, м. Димитрів Донецької області
про стягнення заборгованості за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою у сумі 73 488,29 грн., а також нарахованої пені в сумі 4 384,37 грн. до Державного бюджету України на рахунки Міністерства вугільної промисловості України, відкриті в Державному казначействі України
Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави, Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону, м. Димитрів Донецької області, про стягнення заборгованості за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою у сумі 73 488,29 грн., а також нарахованої пені в сумі 4 384,37 грн. до Державного бюджету України на рахунки Міністерства вугільної промисловості України, відкриті в Державному казначействі України.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на договір № 22/10-1 безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати від 27.09.2005 р., укладений між Міністерством палива та енергетики України (позивач) та Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном, відповідно до якого останньому була надана позика на суму 292 291,00 грн.; невиконання Відповідачем зобов'язань щодо повернення позики щомісячно відповідно до графіку погашення позики, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 73 488,29 грн., нарахування пені за несвоєчасне повернення коштів у сумі 4 384,37 грн.
01.07.2009 р. від Заступника прокурора міста Києва надійшли письмові пояснення, в яких надано обґрунтування порушення інтересів держави.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, просив задовольнити в повному обсязі заявлені позовні вимоги.
На підставі клопотання сторін та учасників справи, строк вирішення спору продовжувався з метою підписання мирової угоди.
Мирова угода між сторонами підписана не була, враховуючи ненадання Міністерством фінансів України згоди на укладення Мінвуглепромом мирової угоди по справі № 19/177 щодо повернення бюджетних коштів.
12.10.2009 р. з клопотанням до матеріалів справи надані реквізити рахунків Міністерства вугільної промисловості України, відкриті в Державному казначействі України.
Відповідач надав відзив, яким повідомив, що відносини по договору № 22/10-1 від 27.09.2005 р. ще не закінчилися, сума, що є предметом позову, буде сплачена до закінчення терміну дії договору. Борг виник не з вини відповідача, а з вини підприємств вугільної промисловості, які входять до складу Міністерства вугільної промисловості, та не розрахувалися за надані відповідачем виробничо-профілактичні роботи. Просив розстрочити погашення боргу у сумі 73 488,29 грн., у задоволенні вимог про стягнення пені - відмовити.
Заявою № 10/2-1717 від 01.10.2009 р. відповідач повідомив, що не має можливості на сьогоднішній день сплатити у повному обсязі заборгованість по договору № 22/10-1 від 27.09.2005 р. за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою у сумі 73 488,29 грн., також нараховану пеню в сумі 4 384, 37 грн. у зв'язку важким фінансовим становищем, так як є неприбутковою державною організацію, що підтверджується «Довідкою про взяття на облік платника податків» від 05 січня 2005 року № 318/10/28-214-1 (додаток 1), та фінансується за рахунок державного бюджету по програмі код 1301080 «Гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах», яка затверджується Законом України Про державний бюджет України на відповідний рік, та у зв'язку зі зменшенням видатків з державного бюджету України на утримання Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України на 2009 рік.
Статтею 33 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби» визначено, що «матеріально-технічне та фінансове забезпечення діяльності аварійно-рятувальних служб здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, підприємств, установ, організацій, у тому числі громадських, що створюють аварійно-рятувальні служби, коштів від надання додаткових платних послуг, а також добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, інших не заборонених законодавством джерел».
Заборгованість підприємств Міністерства вугільної промисловості України за виконані додаткові платні послуги, надані Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном, на сьогоднішній день складає 207,9 тис. грн.
Стягнути у примусовому порядку з підприємств вугільної промисловості України вище вказану заборгованість не можливо, так як, ці підприємства входять до «Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 10 листопада 2005 р. № 568.Виконання наказів господарських судів, стосовно примусового виконання рішення, зупинено державною виконавчою службою, так як, всі підприємства вугільної промисловості входять до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу. Дане становище призводить до погіршення фінансового стану Десятого воєнізованого гірничорятувального загону.
Відповідачем повідомлено, що у добровільному порядку ним погашено в рахунок сплати боргу 5642,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (додатки 2, 3, 4, 5, 6). Відповідно загальна сума боргу зменшилась, та складає станом на 01.10.2009 р. - 67845.53 грн. Просить: розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості у сумі 67845,53 грн. по договору № 22/10-1 від 27.09.2005 р. за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою рівними частками, з певним інтервалом у часі до 31 грудня 2010 року; зменшити розмір нарахованої пені по договору № 22/10-1 від 27.09.2005 р. за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою.
Прокурор категорично заперечив проти надання розстрочки виконання судового рішення, обґрунтовуючи це бюджетним статусом коштів, та непогодженням сторонами умов мирової угоди.
У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення сторін, Господарським судом,
В с т а н о в л е н о.
Указом Президента України від 25.07.2005 р. № 1123/2005 „Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю” Міністерство палива та енергетики України реорганізовано шляхом виділення із його складу Міністерства вугільної промисловості України.
Згідно Положення про Міністерство вугільної промисловості України передбачено, що Мінвуглепром є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній та торфодобувній галузі. Міністерство вугільної промисловості України є правонаступником Міністерства палива та енергетики України по договорам та відповідальним за своєчасне повернення позики, що надається з Державного бюджету України на погашення заборгованості з виплати заробітної плати ( п.2 Преамбули Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2005 р. № 794).
25.07.2005 р. між Міністерством палива та енергетики України (Позикодавець, позивач) та Десятим воєнізованим гірничорятувальним загоном ( Позичальник, відповідач) був укладений договір № 22/10-1 безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого, Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику безвідсоткову бюджетну позику, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним Договором строк.
У відповідності до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” позика Позичальнику надається на безвідсотковій (безвідплатній) основі (п.1.2 договору).
Відповідно до розділу 2 договору, мета надання безвідсоткової бюджетної позики позичальнику: виплата заборгованості із заробітної плати, що утворилася станом на 01 квітня 2005 р. та не погашена на момент введення в дію Закону України від 07.07.2005 р. № 2771-IV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законів України” працівникам Позичальника, за списком згідно Додатку 1, що є невід'ємною частиною до даного Договору.
Як передбачено п.2.1 договору, Позичальник у строк до 10 числа наступного місяця, що настає з моменту зарахування позики на відповідні рахунки Позичальника, відкриті в органах Державного казначейства за місцем розташування останнього, зобов'язаний надати Позикодавцю звіт про використання одержаних коштів.
Відповідно до Додатку 1 до даного Договору сума позики становить 292 291,00 грн. (розділ 3 договору).
Пунктом 4.1 встановлено, що Позикодавець бере на себе обов'язки перерахувати Позичальнику кошти, передбачені пунктом 3 даного Договору в термін 10 робочих днів.
Позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок Позичальника, відкритий в органі Державного казначейства за місцем розташування Позичальника (п.4.2 договору).
Згідно п.5.1 договору, строк надання позики Позичальнику становить 1 805 календарних днів, з моменту переказу грошей Позикодавцем на рахунок Позичальника, відкритий в органі Державного казначейства за місцем розташування останнього.
Відповідно до п.6.1 договору, Позичальник зобов'язується повернути суму позики у строк, вказаний в п.5.1 даного Договору.
Позичальник зобов'язується здійснювати повернення позики щомісячно, починаючи з 01 січня 2006 р., рівними частками, згідно графіку її повернення, відповідно до Додатку 2, що є невід'ємною частиною даного Договору. Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на рахунок Позикодавця у Державному казначействі України (п.п.6.2, 6.3 договору).
Як передбачено п.9.3 договору, у разі несвоєчасного повернення коштів Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі 0,01 % від загальної суми отриманих коштів за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до 31.12.2010 р. (розділ 7 договору).
Факт надання відповідачу позики підтверджується протоколом № 4 засідання експертної комісії з розгляду документів підвідомчих підприємств та організацій вугільної промисловості (крім вугледобувних) щодо надання їм безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із заробітної плати від 27.09.2005 р., платіжним дорученням № 73 від 30.09.2005 р., що додані до справи.
Прийняті на себе зобов'язання за договором № 22/10-1 від 27.09.2005 р. позичальником належним чином не виконувалися, графіку погашення безвідсоткової бюджетної позики, передбаченого сторонами в Додатку 2 до договору, відповідач не дотримувався. Зобов'язання по п. 6.2 договору стосовно повернення позики, відповідачем своєчасно та в повному обсязі не виконуються.
Позивач наполягає, що згідно графіку, станом на 30.04.2009 р. позичальником мало бути погашено позики в сумі 194 860,93 грн., однак прийняті на себе зобов”язання не виконуються, погашення позики здійснено частково в сумі 121 372,64 грн., в результаті чого утворився борг в сумі 73 488,29 грн.
На підставі п. 9.3. договору, за несвоєчасне повернення коштів, позивачем нараховано пеню в сумі 4 384,37 грн. за період з 01.11.2008 р. по 30.04.2009р.
З огляду на матеріали справи, положення чинного законодавства слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Наданий до справи договір №22/10-1 від 27.09.2005 р. за своєю правовою природою є договором позики. До договору позики слід застосовувати приписи глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного Кодексу України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України обов'язковою умовою кредитування коштів з бюджету є їх повернення на умовах платності та строковості.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 Цивільного кодексу України).
Відповідач не надав доказів повернення частини позики у сумі 73 488,29 грн. у встановлений графіком погашення позики строк, передбачений Додатком 2 до договору № 22/10-1 від 27.09.2005 р., що є порушенням умов договору та приписів чинного законодавства.
В період провадження у справі відповідачем погашено частину заявленої у цьому спорі суми в розмірі 5 642,76 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що додані до справи та актом звірки станом на 06.10.2009 р.
Вивчивши надані відповідачем документи про часткову сплату суми позову, суд дійшов висновку, що спір між сторонами в частині стягнення суми 5 642,76 грн. врегульовано, предмет спору в цій частині відсутній, провадження у справі в частині стягнення суми 5 642,76 грн. підлягає припиненню по ст. 80 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 67 845,53 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 9.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення коштів Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі 0,01 % від загальної суми отриманих коштів за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, однак вказана частина пункту не підлягає застосуванню, оскільки не узгоджується з приписами Цивільного кодексу України, яким має відповідати договір.
Відтак, розрахунок пені, наданий до справи є невірним, з огляду на те, що відповідно до положень чинного законодавства пеня нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно розрахунку, що доданий до справи, періодом розрахування пені є з 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р., отже правомірним є нарахування пені в сумі 293,25 грн.
Відповідач не надав доказів належного та своєчасного виконання зобов”язань за договором №22/10-1 від 27.09.2005 р., отже, вимоги прокурора та позивача про стягнення 67 845,53 грн. боргу за договором № 22/10-1 від 27.09.2005 р. безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати, пені у сумі 293,25 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У задоволенні залишку заявлених вимог - відмовляється.
Суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про надання відстрочки виконання рішення, в зв”язку з тим, що відповідачем не підтверджено документово наявність виключних обставин неможливості виконання судового рішення. Враховуючи бюджетний статус вказаних коштів, та закінчення дії договору 31.12.2010 р., позичальнику слід погодити розстрочення виконання судового рішення з кредитором. У разі врегулювання питання про розстрочення - сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідною заявою.
Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України, суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 29, 33, 34, 43, 49, 77, п. 1-1 ст.80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
Задовольнити частково позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави, Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону, м. Димитрів Донецької області про стягнення заборгованості за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою у сумі 73 488,29 грн., а також нарахованої пені в сумі 4 384,37 грн. до Державного бюджету України на рахунки Міністерства вугільної промисловості України, відкриті в Державному казначействі України.
Стягнути з Десятого воєнізованого гірничорятувального загону, м. Димитрів Донецької області 67 845,53 грн. боргу за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою згідно договору № 22/10-1 від 27.09.2005 р., 293,25 грн. пені до Державного бюджету України на рахунки Міністерства вугільної промисловості України, відкриті в Державному казначействі України.
Стягнути з Десятого воєнізованого гірничорятувального загону, м. Димитрів Донецької області на користь Державного бюджету України 737,81 грн. витрат по сплаті державного мита.
Стягнути з Десятого воєнізованого гірничорятувального загону, м. Димитрів Донецької області на користь Державного бюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Припинити провадження у справі за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави, Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ до Десятого воєнізованого гірничорятувального загону, м. Димитрів Донецької області про стягнення боргу за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою у сумі 5 642,76 грн.
У задоволенні залишку заявлених вимог - відмовити.
Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення оголошено в судовому засіданні 15.10.2009 р.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
Надруковано 5 екземплярів:
1 - позивачу;
2 - прокурору;
1 - відповідачу;
1 - у справу.