"20" березня 2007 р.
Справа № 4/411-06-10015
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого: Петрова М.С.
Суддів: Колоколова С.І.
Разюк Г.П.
при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Кулик О.В., довіреність № 36 від 03.01.07 р.
Ченкова Н. , довіреність №3 від 03.01.07р. (в судовому засіданні від 16.03.07р.)
від відповідача: Добров О.Г., довіреність № 3 від 17.01.07 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району
на рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006р.
по справі №4/411-06-10015
за позовом ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» в особі Роздільнянського РЕМ (далі по тексту ВАТ «ЕК «Одесаобленерго»)
до Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (далі по тексту Білгород-Дністровська КЕЧ)
про стягнення 382 803 грн.
26.09.2006 року ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської КЕЧ про стягнення з останньої 382803,00 грн. заборгованості по договору про постачання електричної енергії, з яких:
- 83227,42 грн. вартість спожитої відповідачем активної електроенергії за період вересень 2003 р. -серпень 2006 р.;
- 96657,67 грн. - пеня нарахована за прострочення заборгованості у сумі 521768,14 грн., з яких 438540,72 грн., які були стягнуті з відповідача за рішенням господарського суду Одеської області від 7.04.04 р. по справі №29-5/307-03-8313, та 83227,42 грн. - заборгованість, що виникла у період за вересень 2003 р. -серпень 2006 р.;
- 45257,38 грн. - 3% річних, 157642,53 грн. -збитки від інфляції нараховані за період з 1.10.03 р. по 01.09.06 р. за прострочку оплати основного боргу у сумі 438540,72 грн., який був стягнутий з відповідача за рішенням господарського суду Одеської області від 7.04.04 р. по справі №29-5/307-03-8313, та прострочку оплати заборгованості у сумі 83227,42 грн., що виникла у період з 1.10.03 р. по 1.09.06 р.;
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006р. (суддя Літвінов С.В.) позов ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» задоволено, з Білгород-Дністровської КЕЧ на користь позивача стягнуто 83227,42 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, пеню в розмірі 96675,67 грн., 3% річних в сумі 45257,38 грн., збитки від інфляції -157642,53 грн., держмито та витрати на ІТЗ судового процесу.
До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на те, що заборгованість за спожиту активну електроенергію доведено рапортами відповідача про обсяги спожитої електроенергії. Несвоєчасність же сплати основного боргу стала підставою для стягнення з відповідача пені, 3% річних, збитків від інфляції.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Білгород-Дністровська КЕЧ звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення частково, в частині стягнення з відповідача, пені, 3% річних та збитків від інфляції, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Так, скаржник зауважує на тому, що заборгованість на яку посилається позивач це заборгованість мешканців с. Ліманське Роздільнянського району Одеської області, яка виникла ще у 2003-2004р.р. У виникненні заборгованості будинкоуправління, як самостійного суб'єкту господарювання, через несплату населенням платежів за спожиту електроенергію відсутня вина Білгород-Дністровської КЕЧ, а правовідносини між Роздільнянським РЕМ та Будинкоуправлінням № 2 правочином не були врегульовані.
В позовній заяві ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» розрахунок 3% річних та збитків від інфляції здійснює за період з жовтня 2003 року, в той час, коли рішення на яке він посилається було винесено господарським судом Одеської області пізніше -07.04.2004р. і в своєму рішенні господарський суд вже стягнув з Білгород-Дністровської КЕЧ 27784 грн. -3% річних та 20930,49 грн. -збитків від інфляції.
Тому господарським судом 25.12.06р. винесено рішення, яким повторно стягнуто з Білгород-Дністровської КЕЧ району 3% річних та витрати від інфляції за період з жовтня по квітень 2004р., коли за цей період вже було винесено раніше рішення господарського суду Одеської області № 29-5/307-03-8313 від 07.04.2004р. про стягнення 3% річних та витрат від інфляції. Це свідчить про те, що судом не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити оскаржене рішення без змін, вважаючи його обґрунтованим та відповідаючим чинному законодавству.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, та перевіривши правильність юридичної оцінки судом 1 інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2004р. (суддя О.Ю. Аленін) по справі № 29-5/307-03-8313 позов Прокурора Роздільнянського району Одеської області в інтересах держави в особі ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» до Б-Дністровської КЕЧ про стягнення 3233423,54 грн. був задоволений частково, в тому числі за договором №91 у сумі 884859,33 грн., з яких: 438540,72 грн. -основний борг за спожиту активну електроенергію станом на 1.10.03 р.; 341526,44 грн. за перевищення договірної величини споживання електричної енергії; 56077,72 грн. пені; 27784 грн. -3% річних; 20930,49 грн. збитки від інфляції.
Як вбачається із змісту вищенаведеного рішення з нього неможливо встановити конкретний період, за який виникла заборгованість за спожиту активну електроенергію, в цьому рішенні лише зазначено, що ця заборгованість склалася станом на 01.10.03 р. Також неможливо встановити з вказаного рішення суду і період прострочки основного боргу, за який стягнуто 3% річних та збитки від інфляції. З цього рішення можливо лише зробити висновок про те, що цей період не може бути пізніше ніж прийнято це рішення, тобто не пізніше 07.04.04 р.
У зв'язку із цим позивачем у відповідності до ст.ст.38,101 ГПК України надано до апеляційного суду позовну заяву прокурора Роздільнянського району Одеської області, який в інтересах держави в особі ВАТ «ЕК Одесаобленерго» звертався із позовом по справі № 29-5/307-03-8313. З вказаної позовної заяви вбачається, що основний борг у сумі 438540,72 грн., за стягненням якого звертався прокурор, склався у період з січня 2001 р. по березень 2002 р.
Згідно із наявними матеріалами справи вищезазначений основний борг у сумі 438540,72 грн., стягнутий за рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2004р. по справі № 29-5/307-03-8313, відповідачем не сплачено по теперішній час, що не заперечується і відповідачем.
Як вбачається із позовної заяви ВАТ «ЕК Одесаобленерго» і доданих до неї розрахунків по даній справі останній, крім 438540,72 грн. просить стягнути з Б-Дністровської КЕЧ також - 83227,42 грн. вартості спожитої активної електроенергії за період вересень 2003 р. -серпень 2006 р., однак згідно із розрахунком позивача та рапортами відповідача цей борг фактично виник за період вересень 2003 р. по березень 2005 р., що не оспорювалося і сторонами.
Факт споживання відповідачем електричної енергії за вказаний період у сумі 83227,42 грн. та її несплати підтверджується наданими позивачем рапортами про спожиту у даний період електроенергію та рахунками позивача . Цей факт не заперечується і відповідачем, останнім надано розрахунок його основного боргу за вищезазначений період, який теж складає 83227,42 грн.
Таким чином, наявність основного боргу відповідача у сумі 83227,42 грн. позивачем доведена належними доказами і місцевий господарський суд у відповідності із ст.ст.525, 526 ЦК України та умовами договору №91 від 18.02.02 р. правомірно стягнув з відповідача 83227,42 грн. основного боргу.
Щодо позовних вимог ВАТ «ЕК Одесаобленерго» про стягнення з відповідача пені у сумі - 96657,67 грн., судова колегія вважає, що місцевий господарський суд задовольняючи їх у повному обсязі не врахував а ні строку позовної давності, а ні відсутності в умовах договору №91 від 18.02.02 р. розміру пені за прострочення оплати вартості спожитої електроенергії.
Як зазначалося вище позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі - 96657,67 грн., нараховану за прострочення оплати заборгованості у сумі 521768,14, з яких 438540,72 грн. були стягнуті з відповідача за рішенням господарського суду Одеської області від 7.04.04 р. по справі №29-5/307-03-8313, та 83227,42 грн. заборгованість, що виникла у період вересень 2003 р. по березень 2005 р.
Згідно рішення господарського суду Одеської області від 7.04.04 р. по справі №29-5/307-03-8313 заборгованість у сумі 438540,72 грн. виникла за період з січня 2001 р. по березень 2002 р.
Згідно із ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Таким чином перебіг позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати боргу у сумі 438540,72 грн., з урахуванням умов п.3.5.1 договору, починається з 1 числа наступного місяця по кожному місяцю за період виникнення цієї заборгованості, при цьому за останній місяць строк позовної давності по стягненню пені почався 01 квітня 2002 р. і закінчився 01 квітня 2003 р., оскільки відповідно із ст.258 ЦК України позовна давність про стягнення неустойки встановлена в один рік.
Таким чином позовні вимоги про стягнення пені за прострочення оплати основного боргу у сумі 438540,72 грн. з врахуванням дати подання позову (26.09.06 р.) заявлені із пропуском річного строку позовної давності.
З доводами скаржника про те, що пред'явленням позову по справі №29-5/307-03-8313 строк позовної давності щодо стягнення пені перервався 28.10.03 р. судова колегія погоджується, але після цього цей строк знову сплив на час пред'явлення даного позову, до того ж сплив і строк позовної давності і щодо основної вимоги.
Крім того, позивачем також пропущено і строк позовної давності про стягнення пені за прострочення відповідачем оплати боргу у сумі 83227,42 грн. за спожиту електричну енергію у період вересень 2003 р. по лютий 2005 р. виходячи з нижченаведеного.
Згідно із п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена в 1 рік.
Відповідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, останній день, по який позивач міг нараховувати пеню за прострочення боргу у сумі 83227,42 грн., це 01.09.05 р., при цьому строк позовної давності для стягнення пені з врахуванням цієї дати та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України спливає 1.09.06 р., тому даний позов подано із простроченням строку позовної давності, оскільки позивач звернувся із цими позовними вимогами 26.09.06 р.
В той же час судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що строк позовної давності щодо стягнення пені за прострочення оплати відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію у березні 2005 р. на час звернення позивача із цим позовом не сплив.
Згідно із умовами п.3.5.1 договору прострочення оплати за спожиту електроенергію у березні 2005 р., вартість якої складає 9718,27 грн., почалося з 1.04.05 р., строк позовної давності по стягненню пені за прострочення оплати цієї суми закінчується 1.10.06 р., даний позов подано 26.09.06 р., тобто за 5 днів до закінчення цього строку, тому пеня може бути нарахована лише за прострочення оплати 9718,27 грн. вартості спожитої електроенергії за березень 2005 р. за період з 26.09.06 р. до 1.10.06 р. і складає 22,63 гр.
Вищенаведене свідчить про те, що строк позовної давності про стягнення пені у сумі 96675,67 грн., крім 22,63 грн. сплив на час звернення позивача із цими вимогами.
Відповідно із п.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але місцевий господарський суд не звертаючи уваги на наявність заяви відповідача про застосування строку позовної давності і сплив строку позовної давності по вищезазначеним позовним вимогам задовольнив їх.
Крім того, господарський суд 1 інстанції не звернув уваги на ту обставину, що сторонами у договорі №91 від 18.02.02 р. не встановлено розміру пені за прострочення оплати спожитої електроенергії, яким чином суд 1 інстанції визначив розмір пені по договору №91 від 18.02.02 р. в оскарженому рішенні не зазначено.
Згідно із п. 5.9 договору №91 від 18.02.02 р. споживач зобов'язаний сплачувати пеню, нараховану за невиконання договірних зобов'язань по оплаті платежів відповідно до умов п.3.5.3 договору.
Пунктом 3.5.3 договору встановлено, що у випадку відсутності платежів у строк і обсязі відповідно п.3.5.2 сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил користування електричною енергією в частини припинення подачі електроенергії, а на суму заборгованості, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та постанови КМУ від 14.03.99 р. №441.
Із змісту вищенаведених пунктів договору неможливо встановити розмір пені, оскільки Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює максимальний розмір пені, який може бути застосований при визначені розміру пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Позивач вважає, що розмір пені за договором №91 від 18.02.02 р., встановлений у рішенні господарського суду Одеської області від 7.04.04 р. по справі №29-5/307-03-8313 виходячи з додаткової угоди від 4.03.02 р. до договору №91 від 18.02.02 р., але в цьому рішенні суду взагалі відсутні посилання на розмір пені. У вказаній же додатковій угоді розмір пені визначено у розмірі 0,5% за кожний день прострочення суми заборгованості, вказаної у цій додатковій угоді.
Таким чином, цей розмір пені можливо застосовувати тільки відносно цієї суми заборгованості. Основний борг у сумі 438540,72 грн. господарський суд Одеської області своїм рішенням від 7.04.04 р. по справі №29-5/307-03-8313 стягував, посилаючись на додаткову угоду від 4.03.02 р. до договору №91 від 18.02.02 р.
Однак, незважаючи на те, що за прострочення оплати 438540,72 грн. розмір пені встановлений сторонами в додатковій угоді від 4.03.02 р., позовні вимоги ВАТ «ЕК Одесаобленерго» по даній справі про стягнення пені за прострочення оплати цього боргу у період з вересня 2005 р. по серпень 2006 р. задоволенню не підлягають у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності, обґрунтування якого наводилося вище.
Відносно розміру пені за прострочення оплати вартості спожитої електроенергії у сумі 83227,42 грн. додаткова угода від 4.03.02 р. не може бути застосована, так як цей основний борг у вказаній угоди не зазначений, а за умовами п.4.1 додаткової угоди розмір пені встановлено тільки за прострочення основного боргу, вказаного в цій угоді.
Відповідно із ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Згідно із ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як зазначалося вище, в договорі №91 від 18.02.02 р. не визначено розміру пені, отже договором письмово не узгоджено розміру пені, тому вимоги про стягнення пені за прострочення оплати відповідачем 83227,42 грн. задоволенню не підлягають. Крім того, строк позовної давності щодо стягнення пені за прострочення цього боргу в межах можливого нарахування пені за ст.232 ГК України, сплив, про що зазначалося вище у цієї постанові.
За таких обставин місцевий господарський суд безпідставно стягнув з відповідача пеню у сумі 96675,67 грн.
Щодо позовних вимог ВАТ «ЕК Одесаобленерго» про стягнення з відповідача 45257,38 грн. - 3% річних, 157642,53 грн. -збитків від інфляції, то ці позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вказані 3% річних та збитки від інфляції позивачем нараховані за період з 1.10.03 р. по 01.09.06 р. за прострочку оплати основного боргу у сумі 438540,72 грн., який був стягнутий з відповідача за рішенням господарського суду Одеської області від 7.04.04 р. по справі №29-5/307-03-8313, та за прострочку оплати заборгованості у сумі 83227,42 грн., що виникла у період вересень 2003 р. по березень 2005 р.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Одеської області від 7.04.04 р. по справі №29-5/307-03-8313 з відповідача стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 438540,72 грн. за період з січня 2001 р. по березень 2002 р.
Останній строк, в який позивач міг звернутися з позовом за стягненням основного боргу у сумі 438540,72 грн. був березень 2005 р., тобто на цей час і спливав строк позовної давності, але з позовом про стягнення цієї заборгованості позивач звернувся 28.10.03 р. і вона рішенням суду була стягнута 7.04.04 р.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що позивач звертаючись 26.09.06 р. із позовними вимогами про стягнення з відповідача 3% річних і збитків від інфляції за прострочку оплати відповідачем 438540,72 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, пропустив строк позовної давності щодо цих позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно із ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Із змісту даної статті ЦК України випливає, що наведений в ній перелік додаткових вимог не є вичерпним. Додатковими вимогами в контексті ст.266 ЦК України визнаються такі вимоги, які виходять за межі еквівалентного обміну між сторонами зобов'язання на визначених законодавством та договором умовах. В межах такого обміну знаходяться передання товару, виконання роботи, надання послуги, а також дії, спрямовані на виправлення неналежного виконання цих обов'язків (крім випадків відшкодування витрат кредиторові, який самостійно чи за свій рахунок виправив неналежне виконання). В межах такого обміну знаходиться і сплата грошових сум за отримані товари, послуги, за виконані роботи. Додаткові вимоги -це такі, що кваліфікуються як способи забезпечення виконання зобов'язання, як міри відповідальності або способу захисту права. Додаткові вимоги виникають лише тоді, коли порушується нормальний розвиток цивільних правовідносин. Тому суми індексації чи проценти, що сплачуються відповідно до ст.625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності.
Враховуючи наведене, при вирішенні спору про стягнення 3% річних і суми індексації, необхідно з'ясовувати і питання щодо спливу строку позовної давності по основний вимозі, оскільки від неї також залежить сплив, а чи ні строк позовної давності по додатковим вимогам.
Наявні матеріали справи свідчать про те, що строк позовної давності до основної вимоги -стягнення основного боргу - 438540,72 грн. на час звернення позивача 26.09.06 р. із додатковими вимогами сплив, а тому сплив і строк позовної давності до додаткових вимог -стягнення 3% річних і збитків від інфляції за прострочення оплати 438540,72 грн. основного боргу.
Судова колегія не приймає до уваги доводи скаржника про те, що строк позовної давності по стягненню 438540,72 грн. основного боргу пред'явленням позову прокурора по справі №29-5/307-03-8313 перервався і його перебіг почався заново, оскільки прокурор звертався з позовом не про стягнення частки цієї заборгованості. Пунктом 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що строк позовної давності переривається у тому випадку, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
В матеріалах справи відсутні і докази про вчинення відповідачем дії, що свідчить про визнання ним боргу у суми 438540,72 грн. (сплата його частки). З рішення господарського суду Одеської області від 7.04.04 р. по справі №29-5/307-03-8313 вбачається, що відповідач цей борг взагалі не визнав. Таким чином строк позовної давності не переривався і не починався заново відповідно до п.1ст.264 ЦК України.
За таких обставин позовні вимоги ВАТ «ЕК Одесаобленерго» про стягнення 3% річних і збитків від інфляції за прострочення оплати позивачем 438540,72 грн. основного боргу у відповідності із п.4 ст.267 ЦК України підлягають залишенню без задоволення.
В той же час судова колегія вважає, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних у сумі 8339,72 грн. та збитки від інфляції у сумі 29027,59 грн. (остаточний розрахунок позивача, наданий до суду апеляційної інстанції, з яким погодився і представник відповідача) за прострочення оплати відповідачем заборгованості, яка виникла за період з жовтня 2003 р. по 01.09.06 р., оскільки по цим позовним вимогам строк позовної давності не сплив і позивачем доведено факт прострочення оплати вищезазначеної заборгованості, що відповідно із ст.625 ЦК України є підставою для стягнення 3% річних та збитків від інфляції.
При цьому слід зазначити, що згідно із п.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тому посилання відповідача на неможливість сплати грошових зобов'язань у зв'язку із несплатою населенням спожитої електроенергії , а відповідно із цим і відсутність його вини у простроченні грошового зобов'язання у даному випадку судовою колегією не приймаються до уваги.
Не заслуговують на увагу й доводи відповідача про те, що оскарженим рішенням з нього вдруге стягнуті 3% річних та збитки від інфляції за період з 1.10.03 р. по 7.04.04 р., так як 3% річних та збитки від інфляції за цей період були стягнуті за рішенням господарського суду Одеської області від 7.04.04 р. по справі №29-5/307-03-8313.
Судова колегія також не погоджується із доводами позивача про те, що строк позовної давності щодо стягнення пені не сплив, тому що це не відповідає наявним матеріалам справи, а обґрунтування спливу частини строку позовної давності наведено вище у мотивувальній частині цієї постанови
За таких обставин апеляційна скарга Б-Дністровської КЕЧ підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 25.12.06 р. частковому скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України, а позов слід задовольнити частково.
Згідно із ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Відповідно із п.1 ст.8 Декрету КМ України «Про державне мито» скаржнику слід повернути 416,15 грн. зайве сплаченого держмита за розгляд апеляційної скарги, оскільки останнім оскаржувалося рішення господарського суду в частині стягнення з нього 299575,58 грн.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -
1.Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задовольнити частково. Рішення господарського суду Одеської області від 25.12.2006 р. скасувати частково, виклавши його в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67700, Одеська обл., м. Білгород -Дністровський, вул. Больнічна, 1, р/р 210102051124, в Державному казначействі м. Одеси, МФО 288011, код 08124865) на користь ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» в особі Роздільнянського району електричних мереж (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна, р/р зі спец. режимом використання 26035333537883 в Центральному відділенні ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код ЗКПО 26302359) 83227 грн. 42 коп. основного боргу .
Стягнути з Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67700, Одеська обл., м. Білгород -Дністровський, вул. Больнічна, 1, р/р 210102051124, в Державному казначействі м. Одеси, МФО 288011, код 08124865) на користь ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» в особі Роздільнянського району електричних мереж (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна, р/р зі спец. режимом використання 26035333537883 в Центральному відділенні ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код ЗКПО 26302359) 3% річних у сумі 8339 грн. 72 коп., збитки від інфляції у сумі 29027 грн.59 коп., державне мито за розгляд позовної заяви 1205 грн. 94 коп., витрати на ІТЗ судового процесу -37 грн.17 коп.
Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Видати накази.»
2. Стягнути з ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» в особі Роздільнянського району електричних мереж (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Леніна, р/р зі спец. режимом використання 26035333537883 в Центральному відділенні ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код ЗКПО 26302359) на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67700, Одеська обл., м. Білгород -Дністровський, вул. Больнічна, 1, р/р 210102051124, в Державному казначействі м. Одеси, МФО 288011, код 08124865) 1311 грн. 08 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
3. Видачу наказів доручити господарському суду Одеської області.
4.Видати Білгород-Дністровській квартирно-експлуатаційній частині району довідку на повернення з Державного бюджету України зайве сплаченого держмита у сумі 416 грн. 15 коп.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя М.С. Петров
Суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк