"13" березня 2007 р.
Справа № 13-23/203-04-7830А
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Бойко Л.І.
суддів Величко Т.А., Жукової А.М.,
при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: Дробот Е.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі
на постанову господарського суду Одеської області від 30.11.2006р.
у справі №13-23/203-04-7830А
за позовом СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі
до ТОВ «Цезар»
про визнання податкового зобов'язання, нарахованого непрямим методом, у сумі 624750 грн.
встановив:
ДПА в Одеській області здійснила комплексну планову документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні Договору № КД-2579 про спільну діяльність від 20.03.2002р., укладеного між ДП “Одеський морський торгівельний порт» та ТОВ “Цезар», за період з 20.03.2002р. по 01.04.2004р., за результатами якої склала акт перевірки від 16.09.2004р. № 35/26-395773725, в якому зазначено про порушення відповідачем ТОВ «Цезар» вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) у зв'язку з заниженням податку на прибуток на суму 416,5 тис. грн., який визначено за непрямими методами, а також завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 396,8 тис. грн., внаслідок заниження ДСД КД-2519 валового доходу на вартість безоплатно наданих йому послуг безоплатного користування частками готельного комплексу, які належать фізичним особам на загальну суму 1587232 грн., а саме: в рамках ДСД проводилася діяльність з використанням та експлуатацією усього готельного комплексу, між тим фізичні особи Суханов С.В. та Шлеміс П. (20/100 частин комплексу) передали своє майно в користування не будучи учасниками спільної діяльності, тобто право користування цією часткою готельного комплексу одержано ДСД безоплатно. Розрахунок вартості послуг безоплатно наданих ДСД здійснено на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786.
В зв'язку з тим, що під час проведення перевірки ТОВ «Цезар» не підтвердило розрахунки наведені в деклараціях наявними документами обліку, головою ДПА в Одеській області прийнято рішення №3334/26-2010 від 13.09.2004р. про застосування непрямих методів для визначення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток при проведенні спільної діяльності на підставі зазначеного Договору №КД-2579 від 20.03.2002р., укладеного між ТОВ «Цезар» та ДП «Одеський морський торгівельний порт».
На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення -рішення від 21.09.2004р. № 0002390820/0, яким з використанням непрямих методів визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 416500 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 208250 грн.
У зв'язку з відмовою платника податків узгодити податкове зобов'язання, нараховане з використанням непрямих методів СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області, у відповідності до п.п.19.3.6 п.19.3 ст.19 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» звернулося до господарського суду з позовом про визнання суми податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні -рішенні №0002390820/0 від 21.09.2004р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.11.2004р. (суддя Владимиренко С.В.) в позові СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області відмовлено.
Приймаючи рішення суд виходив з того, що визначення ДПА в Одеській області заниженого відповідачем податку на прибуток на суму 416,5 тис. грн. за непрямими методами не відповідає вимогам ст.4 Закону України №2181 від 21.12.2000р. та крім того, твердження СДПІ про передачу безоплатно фізичними особами Сухановим С.В. та Шлемісом П. ДСД КФ-2579 майна готельного комплексу в користування не будучи учасниками спільної діяльності, не здійснення передачі права користування 20/100 частин готельного комплексу в якості внеску ТОВ «Цезар» у спільну діяльність, спростовується матеріалами справи. Визначення СДПІ податкових зобов'язань зі здійсненнями розрахунку на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду є неправомірним.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2005р. рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2004р. залишено без змін, апеляційна скарга без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2005р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2005р. та рішення господарського суду Одеської області від 11.11.2004р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому ВГСУ послався на те, що не були встановлені обставини відсутності порушення прав фізичних осіб, виникнення або припинення цивільних прав на спірне майно, та відповідні податкові зобов'язання, що повинні були виникнути в учасників передачі згідно податкового законодавства.
Ухвалою Верховного Суду України від 11.08.2005р. в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 25.05.2005р. відмовлено.
Постановою господарського суду Одеської області від 30.11.2006р. у справі №13-23/203-04-7830А у позові про визнання податкового зобов'язання, нарахованого непрямим методом у сумі 624750 грн. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі відмовлено. При цьому, суд послався на неправомірність визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами, на неправомірне застосування Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, на те, що матеріалами справи не підтверджується твердження СДПІ про безоплатну передачу фізичними особами 20/100 частин готельного комплексу без участі у спільній діяльності.
Не погоджуючись з прийнятою постановою СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія вважає висновки суду такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, виходячи з такого.
20.03.2002 р. між ДП «Одеський морський торговельний порт» та ТОВ «Цезар» був укладений договір про сумісну діяльність № КД-2579, згідно умов якого сторони здійснюють сумісну взаємовигідну діяльність, пов'язану з використанням і експлуатацією готельного комплексу, збудованого на Новому молу Одеського морського торгового порту, виробничих приміщень, інженерних споруд, виробничого обладнання та інших основних засобів і матеріальних цінностей, які належать порту та підприємству.
Пунктом 4.1.1. вищезазначеного договору порт провадить внесок у сумісну діяльність і передає право користування 80/100 частин готельного комплексу, збудованого на Новому молу Одеського морського торгового порту в м. Одесі, вул.Приморська,6.
Пунктом 4.2.1. оспорюваного договору ТОВ «Цезар» провадить внесок у сумісну діяльність і передає право користування 20/100 частин готельного комплексу, збудованого на Новому молу Одеського морського торгового порту в м. Одесі, вул.Приморська,6.
Керівництво сумісною діяльністю і ведення загальних справ по виконанню зобов'язань по договору, згідно п.3.1., доручається підприємству і здійснюється останнім у відповідності з чинним законодавством України. Для цього порт видає підприємству довіреність відповідно чинного законодавства.
На виконання вищезазначеного, ДП «Одеський морський торговельний порт» була видана ТОВ «Цезар», строком на три роки, довіреність (спеціальна) на ведення загальних справ учасників договору про сумісну діяльність від 20.03.02 р.
Відповідно до п.5.1. договору для досягнення цілей дійсного договору, сторони провадять внески, склад, об'єм, характеристика і оцінка яких визначається в додатку № 1 (внесок Порту) і додатку № 2 (внесок підприємства), які є невід'ємною частиною договору. Передача майна стороні, уповноваженій здійснювати керівництво сумісної діяльності, провадиться по акту приймання-передачі, в суворій відповідності з документами, якими зазначені його якісні та кількісні характеристики (станом) на момент передачі.
Звідси, відповідно до актів приймання-передачі майна готельного комплексу від 31.03.02 р. власниками готельного комплексу була проведена передача ТОВ «Цезар» майна цілісного майнового комплексу, згідно переліку, в користування відповідно договору про сумісну діяльність № КД-2579 від 20.03.02 р.
Так, у вищенаведених актах приймання-передачі майна вказано, що ТОВ «Цезар» в особі директора Ващенко Г.Л., який діє відповідно до Статуту, з однієї сторони і з другої сторони власники готельного комплексу: власники 80/100 частин ДП «Одеський морський торговельний порт», в особі начальника порту Павлюка М.П., який діє відповідно до Статуту, власник 10/100 частин Суханов С.В. і власник 10/100 частин Петро Шлеміс, склали дійсний акт про те, що власники готельного комплексу передали, а ТОВ «Цезар» прийняло згідно переліку майно цілісного готельного комплексу в користування відповідно до договору про сумісну діяльність № КД-2579 від 20.03.02 р.
Відповідно до змін до Статуту ТОВ «Цезар» затвердженого 12.02.2002р. та 13.02.2002р. засновники ТОВ «Цезар» Суханов С.В. та Шлеміс П. право користування 20/100 частинами готельного комплексу передали як внесок до статутного фонду (по 10/100 кожний), та визначили розмір внесеної частки в розмірі 13250000 кожний, що складає 50% Уставного фонду ТОВ «Цезар».
Посилання СДПІ на те, що засновники ТОВ «Цезар» Суханов С.В. та Шлеміс П. тільки мали намір внести в статутний фонд належні ним по 10/100 часток готельного комплексу, так як пізніше в Статуті були внесені зміни 26.03.2003р. про внесення ними в Статутний фонд по 9250 грн., що складає 50% Статутного фонду, тобто фактично в Статутний фонд по 10/100 готельного комплексу вони не передали, правильно не прийнято судом до уваги, так як прийняття змін до Статуту 26.03.2003р. не скасовує зміни до Статуту, затвердженого 12.02.2002р. про передачу в користування 20/100 частками готельного комплексу як внесок до Статутного фонду.
Матеріали справи свідчать, що в бухгалтерському обліку операція зі зміною внесків до Статутного фонду ТОВ «Цезар» у вигляді 20/100 часток готельного комплексу відображена в оборотно -сальдовій відомості за 1 кв. 2002р.
Враховуючи викладене, суд правильно дійшов висновку, що ТОВ «Цезар» не отримувало безоплатного права користування готельним комплексом.
Щодо неправомірності застосування непрямих методів, то суд правильно вказав, що підстав для визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами не має.
П.п. 4.3.1 Закону України №2181 має вичерпний перелік випадків, який дозволяє застосовувати контролюючим органам непрямі методи визначення податкових зобов'язань. Позивач обґрунтовує необхідність застосування непрямих методів в акті перевірки тим, що під час перевірки ДСД КД-2519 не підтверджено розрахунки, наведені в деклараціях наявними документами обліку, в зв'язку з чим головою ДПА в Одеській області прийнято рішення від 13.09.2004р. №3334/26-2010 про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток при проведенні спільної діяльності на підставі вищевказаного договору.
Між тим, із акту перевірки не вбачається, які саме розрахунки не підтверджені наявними у відповідача документами обліку, наведені у яких саме деклараціях, так як відповідач зазначив, що не подавав до Позивача декларації у яких були б відображені результати спільної діяльності, відповідно до Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичних осіб, відповідач подавав до Позивача звіти про результати спільної діяльності. Серед документів, які вивчалися під час перевірки не зазначені ані декларації ТОВ «Цезар», ані звіти про результати спільної діяльності.
Визначення ДПА в Одеській області заниженого відповідачем податку на прибуток на суму 416,5 тис. грн. за непрямими методами з посиланням при цьому на те, що під час перевірки ДСД КД-2519 не підтвердило розрахунки, наведені в деклараціях наявними документами обліку із застосуванням методу економічного аналізу не відповідає вимогам зазначеної норми названого закону, оскільки в акті перевірки ДПА в Одеській області не зазначила, які саме розрахунки наведені у яких саме деклараціях не підтверджені наявними у відповідача документами обліку. Зі змісту акту перевірки ДПА вбачається, що ДПА донарахувала відповідачу податок на прибуток по операції не врахованій відповідачем у податковому обліку при визначені податкових зобов'язань по податку на прибуток, а саме -безоплатно наданих ДСД КД-2519 послуг по користуванню частками готельного комплексу, які належать фізичним особам Суханову С.В. (10/100 частин) та Шлемісу П. (10/100 частин), а не по операціям врахованим при визначенні податкових зобов'язань, розрахунки по яким наведені у деклараціях по податку на прибуток за перевіряємий період, однак не підтвердженим наявними у відповідача документами податкового обліку.
Зазначене свідчить про неправомірність визначення податковим органом відповідачу податкових зобов'язань по податку на прибуток на суму 416,5 тис, грн. за непрямими методами.
Визначення податковим органом податкових зобов'язань по податку на прибуток відповідача зі здійсненням розрахунку вартості послуг безоплатно наданих ДСД КД-2519 на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 4.10.95р. №786 є неправомірним, оскільки згідно п.1 названої Методики, ця методика і порядок розроблені з метою створення єдиного організаційно -економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуального визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації). Однак, з акту перевірки ДПА вбачається, що ДПА застосувала зазначену Методику для визначення вартості безоплатних послуг по договору спільної діяльності КД-2519 наданих фізичними особами Сухановим С.В. (10/100 частин) та Шлемісом П. (10/100 частин), шляхом передачі права користування своїми частками, які не є платою за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці).
Згідно п.п.19.3.6 п.19.3 ст.19 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. (із змінами та доповненнями) до 1 січня 2005р. діє правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.
Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що висновки суду ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
колегія суддів ухвалила:
Постанову господарського суду Одеської області від 30.11.2006р. у справі №13-23/203-04-7830А залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.І. Бойко
Судді: Т.А. Величко
А. М. Жукова