Постанова
Іменем України
22 березня 2007 року
Справа № 2-10/303-2007А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Дугаренко О.В.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Брязгін А.А., довіреність б/н від 09.06.2006,
відповідача: Бисикало Т.А., довіреність № 45
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Тітков С.Я.) від 18 січня 2007 року у справі №2-10/303-2007А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (вул. Леніна, 2,Алушта,98500)
до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача про визначення позивачу податкового зобов'язання зі штрафу за несвоєчасну сплату земельного податку.
Позов обґрунтований тим, що позивач у період, коли був платником орендної плати за землю -з 26 липня 2002 року до 6 червня 2006 року, своєчасно та у встановленому розмірі сплачував цю орендну плату, з 6 червня 2006 року позивач не є платником орендної плати за землю, тому що придбав ці земельні ділянки у власність.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач з 26 липня 2002 року до 6 червня 2006 року своєчасно сплачував орендну плату за земельні ділянки, з 6 червня 2006 року придбав ці земельні ділянки у власність, про що повідомив податковий орган. Але відповідачем 6 листопада 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 17.176,56грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 6 листопада 2006 року №0004951503\0. З відповідача на користь позивача стягнуто державне мито у сумі 3,40грн.
Судове рішення мотивовано тим, що надання платником податку відомостей про перехід до позивача права власності на земельні ділянки не є несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання, позивач своєчасно сплачував орендну плату за земельні ділянки.
Відповідач оскаржив це рішення. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову місцевого господарського суду, у позові відмовити з тих підстав, що викладені у судовому рішенні висновки не відповідають обставинам справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що повідомлення позивачем відповідача про перехід права власності на земельні ділянки не є самостійною зміною раніше визначеного платником податку податкового зобов'язання, уточнюючий розрахунок позивач надав лише 3 жовтня 2006 року.
З заперечень на апеляційну скаргу слідує, що позивач не згодний з її доводами, тому що придбав у власність земельні ділянки позивач перестав бути платником орендної плати, а став платником земельного податку.
Розпорядженням першого заступника голови суду змінено склад колегії, яка визначена: головуючий суддя Градова О.Г., судді Дугаренко О.В., Фенько Т.П.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача підтримав доводи заперечень на апеляційну скаргу.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд розглянув справу і встановив наступне.
3 листопада 2006 року виконуючим обов'язки керівника Державної податкової інспекції у місті Алушта Ксенко Г.М. на підставі акту перевірки №1652\15-3\3195365 від 2 листопада 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004951503\0 (вих. №5177\10\15 від 6 листопада 2006 року) про застосування до позивача за затримку на 64 календарних дня сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -орендної плати за землю у сумі 17.176,56грн. штрафу у розмірі 20% чи 3.435,32грн.(а.с. 12).
Апеляційний господарський суд вважає, що у позові помилково вказано на дату прийняття цього податкового повідомлення-рішення - 6 листопада, фактично воно прийнято 3 листопада, а надіслано 6 листопада. Також є помилкою вказання у позові на суму застосованого штрафу - 17.176,56грн., це є сумою несплаченого, узгодженого податкового зобов'язання, а штраф застосований у розмірі 20% від цієї суми, що складає 3.435,32грн.
У судовому засіданні представники сторін пояснили, що за результатами перевірки за актом №1652\15-3\3195365 від 2 листопада 2006 року було прийнято одно податкове повідомлення-рішення - № 00049515030 від 3 листопада 2006 року про штраф у сумі 3.435,32грн., яке позивач оспорив у судовому порядку.
На підставі чого та з метою своєчасного здійснення правосуддя, апеляційний господарський суд вважає, що предметом спору є податкове повідомлення-рішення №00049515030 від 3 листопада 2006 року про штраф у сумі 3.435,32грн. (а.с. 12).
З вказаного вище акту неви'їзної документальної перевірки вбачається, що 3 жовтня 2006 року позивач подав уточнюючі розрахунки орендної плати за земельні ділянки, якими зменшив раніше визначені за розрахунками податкові зобов'язання, чим порушив на 64 і 34 календарних дня сплату узгоджених сум податкового зобов'язання у сумах 7.138,95грн. (6.799,61+339,34) -на 64 календарних дня, і 10.037,43грн. (9.698,09 + 339,34) на 34 календарних дня, усього на суму 17.176,56грн. затримка від 30 до 90 календарних днів (а.с. 6-10).
Дійсно, у січні 2006 року позивач первинно визначив собі податкові зобов'язання з земельного податку (орендної плати) за 2006 рік, що за договором оренди від 26 липня 2002 року мав у оренді 2,4339га землі під санаторій «Альбатрос» (а.с. 33, 34-35).
6 червня 2006 року позивач надіслав і податковий орган отримав податковий розрахунок земельного податку з додатком документів про перехід за договором купівлі-продажу від 25 березня 2006 року права власності на земельні ділянки (а.с. 13, 23-28).
3 жовтня 2006 року позивач надав, а податковий орган отримав уточнюючі податкові декларації орендної плати за земельні ділянки №19218-19220, якими позивач зменшив ці зобов'язання за травень-грудень 2006 року до від'ємного значення орендної плати (а.с. 29-32).
Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.3.1 та підпункту 4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами на час надання первісної декларації та уточнень до неї) самостійно визначене платником податків у податковій декларації податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, це зобов'язання повинно бути сплачено протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації; при цьому, у майбутніх податкових періодах платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
На підставі підпункту 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N2181-III від 21 грудня 2000 року (зі змінами на час подання уточнюючого розрахунку) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, при затримці від 30 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, податковий орган не мав підстав для застосування штрафу, тому що зменшення податкового зобов'язання шляхом надання уточнюючого розрахунку не є сплатою податкового зобов'язання. А як передбачено підпунктом 17.1.7 Закону України N2181-III застосування штрафу можливо «у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання». Інші види погашення податкового зобов'язання, у тому числі зменшення податкового зобов'язання уточнюючим розрахунком, списання через форс-мажорні обставині чи з інших передбачених законом підстав, не є підставою для застосування штрафних санкцій.
Таким чином, для застосування штрафу необхідна фактична сплата узгодженого податкового зобов'язання з затримкою встановленого строку. А тому у позивача не було сукупності обставин, з якими закон пов'язує відповідальність у виді штрафу.
Крім того, відповідно до статей 2, 13 і 15 Закону України «Про плату за землю» N2535-XII від 3 липня 1992 року (зі змінами на час прийняття податкового повідомлення-рішення) користування землею є платним, платниками орендної плати є орендарі землі, платниками земельного податку -власники земель.
Як вказано вище, позивач мав у оренді земельні ділянки і своєчасно сплачував за них плату. Втратив статус орендаря та платника орендної плати, позивач отримав статус власника землі і став іншим платником -платником земельного податку, за затримку якого до відповідальності не залучався, тобто своєчасно сплачував як орендну плату, так і земельний податок.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що податковим органом акт ненормативного характеру прийнятий з порушення вказаних норм матеріального права, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення та визнання його протиправним, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Однак при розгляді справи судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що привело к прийняттю неправильного рішення і є підставою для його скасування. Так, судовим рішенням визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 6 листопада, тоді як фактично воно було прийнято 3 листопада, у мотивувальній частині постанови вказано про застосування штрафу у сумі 17.176,56грн., тоді як штраф застосований у сумі 3.435,32грн.; позов був заявлений про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а судом воно визнано нечинним, розподіл судових витрат здійснений з порушенням пункту 3 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2007 року у справі №2-10\303-2006А скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте 3 листопада 2006 року Державною податковою інспекцією у місті Алушта податкове повідомлення-рішення №0004951503\0 (вих. №5177\10\15 від 6 листопада 2006 року) про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" за затримку на 64 календарних дня сплати узгодженої суми податкового зобов'язання -орендної плати за землю у сумі 17.176,56грн., штрафу у розмірі 20% чи 3.435,32грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос" (98500, Алушта, вул. Леніна, 2, ЄДРПОУ 31395365 судовий збір у сумі 3,40 грн.
Господарському суду Автономної Республіки Крим надати виконавчий документ.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді О.В. Дугаренко
Т.П. Фенько