Справа № 22-2469 2008 рік
Головуючий у 1 інстанції Галущенко Ю.А.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
9 липня 2008 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Ломейко В.О.
Давискиби Н.Ф. При секретарі: Петрови ОБ. Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 травня 2008 року по справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа П'ята державна Запорізька нотаріальна контора про визнання недійсним заповіту,
У червні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту посилаючись нате, що ОСОБА_3 померла ОСОБА_3 Звернувшись з заявою про прийняття спадщини за законом їй стало відомо про наявність заповіту написаною ОСОБА_3 та посвідченого 13.09.2006 року державним нотаріусом П'ятої державної Запорізької нотаріальної контори, згідно якого все майно заповідається іншій особі -відповідачу по справі ОСОБА_2
Вважає, що на час складання заповіту ОСОБА_3 з урахуванням її віку, стану здоров'я та психічного розладу не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того, вказаним заповітом порушені її права на обов'язкову частку в спадщині.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений нотаріально 13.09.2006 року державним нотаріусом П'ятої державної Запорізької нотаріальної контори.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 травня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд не повно з'ясував обставини справи та постановив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити її вимоги викладені у позовній заяві.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заповіт складався як волевиявлення заповідачки ОСОБА_3., з дотриманням закону щодо його форми та змісту, порядку нотаріального посвідчення, право на спадкування обов'язкової частки у спадщини за наявності заповіту врегульовану безпосередньо законом, наявність спадкоємиці на обов'язкову частку, не вказану в заповіті, не тягне за собою недійсність заповіту.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 померла ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом, складеним 13.09.2006 року, посвідченим державним нотаріусом П'ятої державної Запорізької нотаріальної контори.
Данилова /до реєстрації шлюбу ОСОБА_4, як дочка спадкодавця є спадкоємицею першої черги за законом і 1.02.2007 року звернулась до П'ятої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3.
Відповідач ОСОБА_5, яка також є дочкою спадкодавці, 14.05.2007 року звернулась до зазначеної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3.
Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним заповіту позивач посилалась на те, що він був складений у час, коли ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними в силу розладу психічного здоров'я.
Перевіряючи зазначені обставини суд допитав ряд свідків, які з одного боку підтвердили поганий стан здоров'я спадкодавці, а інші ці обставини спростували.
Судом у розгляді справи не було встановлено доказів, які б свідчили, що ОСОБА_3 за життя доглядалась лікарями-психіатрами чи її родичі в її інтересах звертались за відповідними консультаціями до лікарів психіатрів.
Відповідно до висновку № 167 первинної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи від 14.03.2008 року, ОСОБА_3 на час складання заповіту 13.09.2006 року, виявляла ознаки церебрального атеросклерозу, дисцикуляторної енцефалопатії, ступінь вираженности яких не відображені в медичній документації, тому неможливо зробити остаточний висновок, чи могла вона розуміти значення своїх дій та керувати ними.
У довідці про смерть ОСОБА_3. зазначено, що причиною смерті є старість без згадування про психоз.
При складанні заповіту державним нотаріусом було перевірено дієздатність ОСОБА_3. і сумнівів щодо її психічного здоров'я не встановлено.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено свої вимоги про недійсність заповіту через те, що він був складений
ОСОБА_3 у час, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що заповіт підписаний не спадкодавцем не може буги підставою для скасування рішення суду, оскільки у позові такі вимоги не зазначались, а тому судом не перевірялись
Безпідставними є і посилання у апеляційній скарзі на показання свідків, оскільки вони є суперечливим і судом ним надана належна оцінка.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 312 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 6 травня 2008 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.