Справа № 22-2286 Головуючий у 1 інстанції: Куценко О.О.
2008р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.
09 липня 2008р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Стрелець Л.Г., Боєвої В.В.
при секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2008 року по справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, Кирилівської селищної ради, треті особи: Яктмівський районний відділ земельних ресурсів, ОСОБА_3, про скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання права постійного користування земельною ділянкою та відновлення її попереднього стану,
У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Кирилівської селищної ради, треті особи: Якимівський районний відділ земельних ресурсів, ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В процесі розгляду справи він остаточно визначив свої вимоги і просив поновити строк позовної давності, скасувати рішення Кирилівської селищної ради № 7 від 03.10.1996 року і № 18 від 16.08.2001 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 014 га по АДРЕСА_1 та визнати недійсним державний акт про право власності на землю, виданий ОСОБА_204.09.2001 року, зобов"язати останнього відновити стан земельної ділянки, який існував до початку будівництва на ній, а також визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 0, 10 га, розташованою по АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивував тим, що колгоспом „Сини моря" його бабусі ОСОБА_4 була надана у користування земельна ділянка орієнтовною площею 0, 3 га по АДРЕСА_1.
22 .03.1980 року, на підставі сумісних заяв, рішенням колгоспу частину земельної ділянки площею 0, 04 га було передано у користування батькові позивача -ОСОБА_3, який збудував на ній жилий будинок з адресою АДРЕСА_1.
19.03.1984 року рішенням правління колгоспу „Сини моря" на підставі сумісних заяв позивача та його бабусі ОСОБА_4 йому була передана у користування земельна ділянка розміром 0, 04 га по АДРЕСА_1, а за договором дарування від 24.04.1986 року житловий будинок на господарські споруди по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 подарувала йому. Для обслуговування будинку та господарських споруд рішенням Кирилівської селищної ради від 11.01.2001 року № 17 за заявою позивача за вказаним будинком була закріплена земельна ділянка площею 0, 06 га, отже з цього часу загальна площа наданої йому у користування земельної ділянки мала становити 0, 10 га, що підтверджується і даними кадастрової книги Кирилівської селищної ради. У листопаді 2006 року із заявою про передачу у власність земельної ділянки вказаної площі він звернувся до Кирилівської селищної ради.
За даними кадастрової книги, у сумісного землекористувача - батька позивача ОСОБА_3 у користуванні за адресою АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка площею 0, 025 га. Враховуючи, що межа між їх земельними ділянками не встановлена та відсутня огорожа, рішенням узгоджувальної комісії Кирилівської селищної ради № 1 від 21 лютого 2001 року земельні ділянки по АДРЕСА_1 були залишені у сумісному користуванні, отже загальна площа сумісної ділянки має становити 0, 125 га і це підтверджується даними кадастрової книги.
У 1993 році на земельній ділянці, яку використовував позивач, він за усною домовленістю з відповідачем ОСОБА_2 дозволив останньому встановити на ній тимчасові споруди - вагончики, однак у 2006 році той розпочав на їх місці будівництво капітальних споруд, припинити яке відмовився. Тоді ж позивачу стало відомо, що рішенням Кирилівської селищної ради № 7 від 03 жовтня 1996 року, на підставі сумісних заява ОСОБА_3 та ОСОБА_2, земельна ділянка площею 0, 015 га по АДРЕСА_1 , від якої відмовився ОСОБА_3, була передана ОСОБА_2, а на підставі рішенням Кирилівської селищної ради № 18 від 16 серпня 2001 року останньому 04 вересня 2001 року був виданий державний акт П-ЗП № 049487 про право власності на земельну ділянку площею 0, 014 га, хоча вона є складовою частиною ділянки, що знаходиться у його спільному з ОСОБА_3 користуванні. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 01 липня 2005 року, про яке позивачу також не було відомо, за ОСОБА_2 було визнано право власності на зведені на вказаній ділянці будівлі.
Посилаючись на те, що у відповідності до положень ст. ст. 15, 20 ЗК Української РСР 1970 року та ст. ст. ч.2 ст. 7, 9, 30 ЗК України(1990 року) він у березні 1984 року та у квітні 1986 року набув право постійного користування земельними ділянками відповідно площами 0, 04 га та 0, 06 га, всього 0, 10 га, а оскаржувані ним рішення, як такі , що порушують його права, приймалися без його відома і про існування яких він дізнався лише у жовтні 2006 року, просив поновити строк позовної давності та задовольнити позов.
Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову від позову ОСОБА_1, суд виходив з того, що державним актом на право власності на земельну ділянку площею 0, 014 га,
виданим на ім"я ОСОБА_2 (а.с. 19), права позивача не порушені, оскільки на момент виділення її у користування ОСОБА_2 рішенням Кирилівської селищної ради № 7 від 03 жовтня 1996 року(а.с. 45, 84-85) спірна ділянка у встановленому прядку позивачу у постійне користування виділена не була.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за договором
дарування від 24 квітня 1986 року житловий будинок площею 22, 8 кв.м з надвірними
будівлями по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці
рибоколгоспу „Сини моря", був подарований гр. ОСОБА_4 позивачу
ОСОБА_1 Право власності на підставі цього договору він зареєстрував 11.09.2000 року(а.с. 9).
За змістом ст. 70 ЗК Української РСР 1970 року, який був чинним на час укладання договору дарування, набуття права власності на житловий будинок та господарчі будівлі, що належали до колгоспного двору, не надавало права користування присадибною земельною ділянкою у розмірах, якими користувалося таке господарство. З питання надання присадибної ділянки у зв"язку із набуттям права на будинок по АДРЕСА_1 за вказаним договором дарування позивач до рибколгоспу „Сини моря" не звертався(а.с. 98). Відповідно до ст. 22 ЗК Української РСР 1970 року, приступати до користування земельною ділянкою до встановлення її меж в натурі(на місцевості) і видачі документа, який посвідчує право користування земельною ділянкою, заборонялось.
Згідно положень гл.гл.13, 14 зазначеного ЗК Української РСР, питання
надання присадибних земельних ділянок з земель колгоспу відносилися до компетенції
загальних зборів членів колгоспу ( зборів уповноважених), в межах норм,
передбачених статутом. Право колгоспного двору на присадибну ділянку
посвідчувалось записом у земельно-шнуровій книзі колгоспу.
В обґрунтування позовних вимог про визнання права користування
земельною ділянкою площею 0, 10 га ОСОБА_1 посилався на те, що до укладання
ОСОБА_4 договору від 24.04.1986 року про дарування йому житлового будинку
колгоспом „Сини моря" йому було виділено у користування земельну ділянку площею
0, 04 га. Між тим, судом встановлено, що рішення від 19 березня 1984 року, на яке
посилається позивач, було прийняте не загальними зборами, а правлінням колгоспу
„Сини моря"(протокол № 3) і містило лише пропозицію до загальних зборів надати
ОСОБА_1 відповідну ділянку(а.с. 10). Таким чином, правовстановлюючого
документа, що підтверджував би виникнення у ОСОБА_1 у 1986 році права
користування земельною ділянкою площею 0, 04 га та про відвід її у натурі, по справі не
надано, так само як і документа, що підтверджував би право позивача на земельну
ділянку площею 0, 015 га на момент виділення її ОСОБА_2 за рішенням Кирилівської
селищної ради № 7 від 03 жовтня 1996 року(а.с. 44), яке не суперечило чинним на той
час ст. ст. 27, 29 ЗК України 1990 року, враховуючи заяву ОСОБА_3 до
Кирилівської селищної ради від 19.11.1996 року(а.с. 161) та надані ним у судовому засіданні пояснення з цього питання.
Відповідно до ст. 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки у натурі(на місцевості) й одержання документа, що посвідчує це право.
Розмір земельної ділянки, на якій було розташовано подарований ОСОБА_1 24 квітня 1986 року будинок, у договорі дарування не зазначався. Позивач не заперечував, що до 2001 року з питання виділення йому у користування земельної ділянки, як власнику будинку за вказаним договором дарування, він до Кирилівської селищної ради, якій була передана земля рибколгоспу, не звертався. Рішення № 17 про виділ йому ділянки площею 0, 06 га було прийняте 11 січня 2001 року, після передачі у встановленому порядку 0, 015 га землі ОСОБА_2
Таким чином, встановивши зазначений обставини та враховуючи порядок набуття права користування земельною ділянкою відповідно до норм земельного законодавства, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин, суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову, у тому числі про визнання за ним права користування земельною ділянкою площею 0, 10 га, з огляду недоведеності ним виникнення права користування ділянкою площею 0, 04 га та того, що ділянка по АДРЕСА_1 площею 0, 06 га у 2001 році була виділена йому додатково.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про неповне з"ясування судом обставин, що мали значення для правильного вирішення спору, безпідставні, оскільки спростовуються матеріалами справи, у тому числі доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Інших доводів, які б спростовували викладені у рішенні висновки суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.
Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргуОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 26 березня 2008 року по даній справі - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.