Справа № 22-2089 /08 Головуючий у 1-й інстанції: Махіборода Н.О.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
09 липня 2008 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.,
суддів: Стрелець Л.Г., Боєвоі'В.В.
при секретарі: Тахтаул О.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - в особі представника ОСОБА_2 - на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до приватного підприємця ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_5, ВАТ "СК Веско" - про стягнення матеріального та морального збитку у зв'язку з ДТП,
В лютому 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_43вернулися до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_5, ВАТ "СК Веско" - про стягнення матеріального та морального збитку у зв'язку з ДТП. В позові зазначали, що 11.10.2007 року мало місце ДТП, що сталося з вини ОСОБА_5 , який керував автомобілем RENAULT MAGNUM, держномер НОМЕР_1. В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль ЗАЗ 110307, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_2, що належить позивачу ОСОБА_3 і за кермом якого перебував ОСОБА_43гідно експертизи вартість ремонтних робіт складає 4026, 21 гри. та утрата товарної вартості складає 1077, 37. В позові вказали, що автомобіль RENAULT MAGNUM", належним чином застрахований, належить ПП "Олійник", ОСОБА_5 знаходиться в трудових відносинах з цим підприємцем. Тому страховою компанією "Веско" їм виплачено відшкодування в розмірі 2800 грн., а ПП „Олійник" виплатила їм вартість франшизи в розмірі 510 грн.
Позивачі, посилаючись на те, що відповідач відмовився в добровільному порядку відшкодувати утрату товарної вартості в розмірі 1077, 37 грн., а також страховою компанією не виплачено 1226, 21 грн. - різницю між експертною та фактичною вартістю ремонту автомобіля, просили суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму матеріального збитку 2303, 58 грн., витрати на проведення експертизи в розмірі 100 грн. та судові витрати в розмірі 81 грн. а також моральну шкоду на користь ОСОБА_3 2000 грн. на користь ОСОБА_4 3000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2008 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суму матеріального збитку 1266, 87 грн. та на користь ОСОБА_4 суму морального збитку 2000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 - в особі представника ОСОБА_2 - просила скасувати вказане рішення як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову
Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи видно, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права, а саме - з урахуванням положень ст. ст. 1167, 1172, 1187 ЦК України, яким передбачено порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та у разі спричинення шкоди, завданої працівником юридичної чи фізичної особи під час виконання ним своїх трудових (службових) обов*язків.
Слід зазначити, що рішення суду першої інстанції відповідає також і вимогам ст. 1194 ЦК України, за якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність (у даній справі - ПП „Олійник", що є власником джерела підвищеної небезпеки), у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов*язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, оскільки не врахував, що прямі збитки не можуть включати в себе суму втрати товарної вартості, є неспроможними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що суд дійшов такого висновку з застосуванням критеріїв належності та допустимості доказів, передбачених відповідними нормами процесуального закону - а саме, на підставі висновку спеціаліста-товарознавця щодо визначення вартості матеріальної шкоди № 226/11 від 13.11.2007 р. (а. с 10-18), відповідно до якого вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля ЗАЗ 110307, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_2, складає 5103 грн. 58 коп. (а. с 14).
Доводи апелянта щодо безпідставності стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 2000 грн., оскільки таке відшкодування повинно бути здійснено страховиком, суперечать відповідним нормам матеріального права, оскільки за п. 22.3. ст. 22 Закону України „Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик відшкодовує моральну шкоду лише у випадках, передбачених п. п. 1, 2 частини 2 статті 23 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що при ухвалення рішення про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 суд першої інстанції і повно, всебічно з*ясував обставини справи, що мають для неї значення і вірно посилався на норми матеріального права
Виходячи з того, щоОСОБА_3 в момент ДТП в автомобілі не знаходилась, а за кермом був її чоловік - ОСОБА_4, суд дійшов вірного висновку, що він отримав певні душевні хвилювання. Судова колегія вважає при цьому, що не може викликати сумнівів наявність душевних страждань у ОСОБА_4, оскільки з вини ОСОБА_5 пошкоджено зовсім новий автомобіль ЗАЗ 110307, 2006 року випуску, який був придбаний нещодавно подружжям ОСОБА_3 у кредит. Визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції здійснено у відповідності до обставин справи і не суперечить вимогам ст. 23 ЦК України щодо розумності і справедливості такого відшкодування.
інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Судом першої інстанції повно і всебічно з*ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи судом не порушені і застосовані вірно.
За таких обставин судова колегія вважає, що по справі постановлено законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 квітня 2008 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.