Справа № 22-2532 Головуючий у 1 інстанції: Федченко І.М.
2008р. Суддя-доповідач: Савченко О.В.
09 липня 2008р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
суддів: Стрелець Л.Г., Боєвої В.В.
при секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Запорізькій області про визнання інформації недостовірною,
У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Запорізькій області про визнання інформації, викладеної у адресованих йому відповідачем листах за № 11/13/6814 від 16.10.2006 року, за № 11/13/8742 від 27.12.2006 року, за № 11/3/2388 від 25.06.2001 року, недостовірною.
У позові зазначав, що у отриманому від відповідача листі від 16.10.2006 року повідомлялося, що на виконання листа прокуратури Запорізької області від 20.09.2006 року № 07/1-205-98 , за його зверненням від 03.05.2001 року УДПО УМВС України в Запорізькій області було належним чином проведено службове розслідування. Викладені у цьому зверненні факти у процесі перевірки не підтвердилися, про що він вже був проінформований листом від 25.06.2001 року № 11/3/2388.
06 грудня 2006 року він направив відповідачу заяву з проханням повідомити вхідний номер, за яким було зареєстровано звернення від 03.05.2001 року, які викладені у зверненні факти потребували перевірки і хто зазначені факти не підтвердив. На вказане звернення листом від 27.12.2006 року відповідач повідомив, що звернення від 03.05.2001 року було зареєстровано за № 1153, в ньому позивач повідомляв прокуратуру Запорізької області про посягання на його речі, що знаходилися у тумбочці, службове розслідування проводилося Управлінням ДПО УМВС України в Запорізькій області, наведені у зверненні від 03.05.2001 року факти в процесі перевірки не підтвердились, про що він вже був проінформований листом від 25.06.2001 року № 11/3/2388.
Уточнені позовні вимоги про визнання інформації, викладеної у листах від 16.10.2006 року, 27.12.2006 року, 25.06.2001 року, недостовірною, мотивував тим, що
2
поодинокий факт посягання на його особисті речі, з приводу якого він звертався до органів прокуратури, мав місце 31 травня 2001 року, ніяких звернень від 03.05.2001 року з приводу подій, які ще не відбулися, він не направляв, а тому інформацію відповідача про належне проведення перевірки по такому факту вважає абсурдною та такою, що суперечить здоровому глузду. Крім того, у листі відповідача від 25.06.2001 року за № 11/3/2388, на який він посилається також у листах від 16.10.2006 року та від 27.12.2006 року, міститься недостовірна інформація щодо існування рапорту від 05.06.2001 року.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач 05.06.2001 року звертався на особистому прийомі до прокурора Запорізької області із письмовим зверненням, датованим 03.05.2001 року, однак з описом подій, що відбувалися 31.05.2001 року(а.с. 37-39).
6.06.2001 року вказане звернення ОСОБА_1 було направлене для проведення перевірки начальнику УДПО УМВС України в Запорізькій області(а.с.36), результати перевірки були повідомлені позивачу листом від 25.06.2001 року(а.с. 40).
На виконання листа прокуратури Запорізької області від 20.09.2006 року з приводу перевірки звернення позивача з того ж питання, що містилося у поданому ним же 05.06.2001 року, однак датованому 03.05.2001 року зверненні до прокурора, ОСОБА_1 була надана відповідачем письмова відповідь від 16.10.2006 року(а.с. 8) з повідомленням про те, що згідно ст. 8 Закону України „Про звернення громадян" повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються.
Направлений відповідачем на адресу ОСОБА_1 лист від 27 грудня 2006 року містив відповіді на питання, які позивач поставив у заяві від 6.12.2006 року.
Відмовляючи ОСОБА_1 у позові, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про недостовірність викладеної у зазначених листах інформації не відповідає дійсним обставинам справи, встановленим на підставі досліджених в судовому засіданні доказів.
Цей висновок ґрунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ч.ч. 1 і 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про безпідставність позову ОСОБА_1, колегія також враховує, що за змістом позовних вимог ОСОБА_1, ним ставилися питання про визнання недостовірною інформацію, яка містилася у направлених відповідачем листах на його ім"я.
Згідно ж роз'яснень п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", повідомлення таких відомостей лише особі, якої вони стосуються, не може визнаватися їх поширенням.
Такими чином, висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про визнання інформації недостовірною відповідають вимогам закону та обставинам справи.
3
Рішення суду постановлено з додержанням норм процесуального права, є по суті правильним, підстав для його скасування під час апеляційного розгляду справи не встановлено.
Доводів, які б спростовували правильність судового рішення, в апеляційній скарзі не наведено.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2008 року по даній справі - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.