Справа №22-1411 2008 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 34 Слободяник Т.В.
Доповідач Пащенко Л.В.
Апеляційного суду Вінницької області від 01.07.2008 року
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Пащенко Л.В.
Суддів: Щолокової ОБ., Оніщука ВВ. При секретарі: Цехмістер О.В.
За участю: адвоката ОСОБА_1
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_2
На заочне рішення Немирівського районного суду від 12 лютого 2008 року
в справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, -
В грудні 2005 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків.
В заяві зазначали, що в лютому 2001 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_6, що діяв по дорученню від ОСОБА_5, легковий автомобіль марки М-408, 1973 року випуску, за 200 доларів США.
В вересні 2002 року зазначений автомобіль М-408 ОСОБА_3 продав ОСОБА_4, отримавши від неї гроші, та мав оформити документи про відчуження автомобіля. ОСОБА_4 за свої кошти проводила відновлювальні роботи і ремонт автомобіля.
З лютого 2003 року вони - позивачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 почали проживати в цивільному шлюбі в смт. Брацлаві.
Відповідач ОСОБА_2 20.08.2004 року разом зі своїми знайомими насильно заставив ОСОБА_3 відігнати вищевказаний автомобіль в м. Тульчин, де забрав автомобіль, а його - позивача вигнав.
В цей же день 20.08.2004 року пізно ввечері відповідач зі своїми знайомими знову приїхав додому до них - позивачів в смт. Брацлав та викликав на розмову, яка полягала у вимаганні ОСОБА_2 з позивача ОСОБА_3 коштів у сумі 2500 грн., на що вони - позивачі не погодилися і згодом звернулись в правоохоронні органи за захистом.
Працівники міліції забрали автомобіль М-408 у ОСОБА_2. з допомогою позивача, який найняв таксі і на буксирі притягнув автомобіль додому.
Автомобіль М-408 був відповідачем розукомплектований, пошкоджений, деякі деталі були відсутні. А тому позивачі з 2004 року відновлюють і ремонтують автомобіль, чим їм заподіяно матеріальні збитки в сумі 3550 грн.
2
Крім того, діями ОСОБА_2. їм було заподіяно моральну шкоду в сумі 20000 грн., яка виразилась в моральних стражданнях, через відсутність транспортного засобу вони - позивачі не мали можливості займатися підприємницькою діяльністю. Також ними були понесені витрати на надання правової допомоги і витрати пов'язані з виїздами у судові засідання.
Крім цього, позивач ОСОБА_3 тяжко хворів та змушений був лікуватися, на що потратив немало коштів.
В судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги змінили в частині збільшення суми матеріальних та моральних збитків і просили стягнути матеріальні збитки в сумі 9807,65 грн. ОСОБА_3 та 11366 грн. ОСОБА_4, а також кожному з них по 20000 грн. моральної шкоди.
Заочним рішенням Немирівського районного суду від 12 лютого 2008 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3 9807 грн. та на користь ОСОБА_4 11366 грн. матеріальних збитків та по 1500 грн. кожному з них у відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення (заочне) суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачам в позові.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, його адвоката та позивачів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення по слідуючих підставах.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п.п. 2, 3 ст. 214 та п. 3 ст. 215 ЦПК України суд зобов'язаний встановити і зазначити в рішенні факти і відповідні їм правовідносини, наявність порушення прав заявника та обрати форму захисту таких прав у випадку їх порушення.
Вищеприведені вимоги процесуального закону судом першої інстанції не виконані, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задоволюючи позов частково, суд виходив з того, що спочатку ОСОБА_3, а в подальшому ОСОБА_4 були (а остання є і тепер) власниками автомобіля М-408, 1973 року випуску, ОСОБА_4 на протязі 2004-2005 року придбала запчастини на загальну суму 2235,54 грн., а в судовому засіданні збільшили розмір матеріальних збитків, включивши в них витрати на юридичну допомогу, витрати на поїздки до суду та неотриманні за ці роки доходи від підприємницької діяльності.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності (ст.ст. 1166, 1167 ЦК України) обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають: факт наявності такої шкоди, протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача шкоди та наявність вини останнього в заподіянні шкоди.
Звернувшись до суду з позовною заявою, позивачі посилались на те, що відповідачем було розукомплектовано та пошкоджено належний їм автомобіль М-408, 1973 року випуску, і цими неправомірними діями їм було заподіяно матеріальні збитки та моральну шкоду.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вирішуючи спір, суд не звернув увагу на той факт, що позивачі не надали жодного об'єктивного, достовірного і переконливого доказу в підтвердження своїх
3 вимог.
Так, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (протокол чи акт огляду транспортного засобу, висновок автотехнічної, автотоварознавчої експертиз, тощо) про те, що належний позивачам автомобіль М-408, 1973 року випуску, взагалі був розукомплектований та пошкоджений і що це зробив саме відповідач своєю протиправною поведінкою.
Тобто судом не встановлено факт наявності спричинення позивачам матеріальної і моральної шкоди, неправомірності поведінки відповідача, наявності причинного зв'язку між неправомірної поведінкою відповідача та шкодою і відповідно наявності вини відповідача в заподіяні шкоди. Не вбачається це і з постанов про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.19, 20-21, 22), представлених позивачами.
З матеріалів справи видно і позивачі стверджують, що належний їм автомобіль було пошкоджено в серпні 2004 року, проте до суду з даним позовом вони звернулися лише в грудні 2005 року, тобто протягом більше року до відповідача будь-яких матеріальних претензій не пред'являли. Суд на цю обставину уваги не звернув
Поза увагою і оцінкою суду залишилась і та обставина, що позивачами не доведено відповідними доказами, зроблені ними, розрахунки розмірів збитків.
За таких обставин рішення суду є необгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення, яким в позові слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.
Заочне рішення Немирівського районного суду від 12 лютого 2008 року скасувати.
В позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення збитків відмовити.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня її проголошення.