17 червня 2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого : Ковальчука О.В., суддів : Вавшка B.C., Колоса С. С. ,
при секретарі: Цехмістер О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 4 квітня 2008 року,
установила:
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 вересня 2005 року біля 00 год.20 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, у с Оляниця, Тростянецького району, Вінницької області по вул. Першотравневій, порушивши пп.2.9, 10.1, 12.2 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на позивачку та її чоловіка ОСОБА_3 , внаслідок чого позивачка отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_3 -незначні тілесні ушкодження. Вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 9 жовтня 2007 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України та засуджено.
У результаті протиправних дій відповідача ОСОБА_1 заподіяно майнову шкоду у розмірі 6578 грн., яка полягає у не відшкодованих відповідачем витратах на : лікування у розмірі 1113 грн., посилене харчування, , сторонній догляд та пальне на поїздки до медичних установ у розмірі 1850 грн., неотриманий заробіток за місцем роботи на ВАТ "Біолік" за період перебування у відпустках за власний рахунок протягом 3-х місяців у розмірі 1200 грн., санаторно-курортне лікування у розмірі 2415 грн. Крім того їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає, у душевних стражданнях за її чоловіка, який теж
Справа №22 - 1303 2008 р. Категорія: 32 Головуючий у суді першої інстанції Капуш С. І.
Доповідач: Ковальчук О.В.
постраждав під час ДТП, а також у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Посилаючись на зазначені обставини позивачка просила стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 6578 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 4 квітня 2008 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 6578 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 подала заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та особами, які беруть участь у справі не оспорюється, що вказаний вище факт ДТП, під час якої позивачка внаслідок протиправних дій відповідача отримала тілесні ушкодження, підтверджується вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 9 жовтня 2007 року.
Задовольняючи повністю вимоги позивачки про відшкодування майнової шкоди суд першої інстанції виходив з того, що факт понесених нею на лікування витрат у розмірі 6578 грн. підтверджується матеріалами справи.
Однак з таким висновком суду не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд серед інших вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана
відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Пленум Верховного Суду України дав у п.19 Постанови від 27 березня 1992 p. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснив, що якщо в потерпілого у зв'язку з ушкодженням здоров'я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону N 1105-XIV. Додаткові витрати потерпілих, на яких дія цього Закону не поширюється (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду, на підставі ст. 455 ЦК.
При вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що:
а) компенсація (відшкодування) витрат на додаткове харчування, якщо його
неможливо забезпечити в лікувально-профілактичному або реабілітаційному
закладі, визначається за раціоном, складеним дієтологом чи лікарем, який лікує,
та затвердженим МСЕК (у відповідних випадках - судово-медичною експертизою)
на підставі інформації органів державної статистики про середні ціни на продукти
харчування в торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали;
б) розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим установлюється
залежно від характеру цього догляду (який при ушкодженні здоров'я у зв'язку з
виконанням трудових обов'язків визначається МСЕК, а в інших випадках -
судово-медичною експертизою) і не може бути меншим (на місяць) від:
мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний
медичний догляд (масаж, уколи тощо); її половини - на постійний сторонній
догляд; чверті - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).
Для інвалідів І групи висновок МСЕК чи судово-медичної експертизи про
потребу в звичайному сторонньому догляді або в побутовому обслуговуванні не
вимагається. Якщо потерпілий потребує допомоги кількох видів, йому
відшкодовуються витрати на кожен із них незалежно від того, ким вона
здійснюється;
в) розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із
дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі
виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість. За медичним
висновком потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного
разу на три роки, а інвалідам І групи - щорічно надається безоплатно путівка для
санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її
вартість компенсується Фондом у розмірі, встановленому його правлінням.
Потерпілому, який став інвалідом, компенсуються також витрати на проїзд до
місця лікування й назад. Якщо він працює і використав щорічну відпустку до
одержання путівки в санаторно-курортний заклад, йому надається додаткова
відпустка для лікування (включаючи час проїзду) зі збереженням на цей період
середньомісячного заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я, або
заробітку, який склався перед відпусткою, за його вибором.
У разі необхідності супроводжувати потерпілого особі, яка це робить, компенсуються витрати на проїзд і житло відповідно до законодавства про службові відрядження;
д) стягнення додаткових витрат потерпілого може бути проведено й на майбутній час у межах строків, зазначених у висновку МСЕК або судово-медичної експертизи. При стягненні сум витрат на протезування, придбання путівки на санаторно-курортне лікування, автомобіля суд повинен зазначити в рішенні, що присуджені суми підлягають перерахуванню відповідній організації, яка має надати ці послуги потерпілому.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники відповідача визнали, що позивачкою витрачено на лікування 700 грн., тому на підставі ч.2 ст. 1187, ч.1 ст. 1195 ЦК України та відповідно до положення ч.1 ст. 61 ЦПК України про те, що обставини, визнані сторонами та їх представниками, не підлягають доказуванню, рішення суду у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 700 грн. майнової шкоди слід залишити без змін.
Оскільки позивачкою не доведено, що у зв'язку з протиправними діями відповідача відбулась втрата нею чи зменшення професійної чи загальної працездатності, внаслідок чого вона перебувала у відпустках за власний рахунок протягом 3-х місяців, тому втратила заробіток у розмірі 1200 грн., а також не доведено, що у неї у зв'язку із ушкодженням здоров'я відповідно до висновку судово-медичної експертизи, виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість, інших належних та допустимих доказів, є потреба у додаткових витратах, передбачених ч.1 ст. 1195 ЦК України, тому у задоволенні решти її вимог про відшкодування майнової шкоди слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Частинами 3 та 5 ст. 23 ЦК України передбачено, що :
3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Пунктом 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала: якщо шкоди
завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Встановивши, що за наведених вище обставин позивачці відповідачем заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, суд на підставі вказаних положень ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 2000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що серед переданих після ДТП відповідачем позивачці та її чоловікові 2600 грн. коштів 1000 грн. становило відшкодування моральної шкоди позивачці, не можна визнати обгрунтованими, оскільки належними та допустимими доказами не доведено. Так, в судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтвердивши отримання вказаних коштів пояснила, що вона з чоловіком отримали від відповідача 1280 грн. за пошкоджені внаслідок ДТП взуття та одежу, 300 грн. за бензин для поїздок до медичних установ та 1000 грн. відшкодування моральної шкоди її чоловіку. Ні розрахунком цієї суми, який зроблено чоловіком позивачки, у якому не вказано, що 1000 грн. становить відшкодування моральної шкоди позивачці( а.с. 32), ні їх розписками від 6 листопада 2005 року про те, що вони претензій до відповідача щодо ДТП не мають і пред'являти не будуть(а.с. 31, 32), ні письмовим поясненням сільського голови Чернюка В.О. про те, що 6 листопада 2005 року у його присутності відповідачем було передано позивачці та її чоловіку серед інших коштів 1000 грн. відшкодування моральної шкоди, наведені пояснення позивачки не спростовуються, а відтак не можуть слугувати доказами відшкодування їй відповідачем моральної шкоди.
На підставі викладеного та п.1 ч.2, чч. 1, 3, 5 ст. 23, ч.1, п.1 ч.2 ст. 1167, ч.1 ст. 1168, ч.1 ст. 1195 ЦК України, п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 p. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", керуючись ст. ст. 10, 60, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.
Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 4 квітня 2008 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 700 грн. майнової шкоди та 2000 грн. моральної шкоди залишити без змін, у іншій частині - скасувати, у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України.