Справа №22-1248/2008 Рішення постановлено під головуванням
Категорія 31 судді Овсюка Є.М.
Доповідач : Морозовський В.І.
30 липня 2008 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого : Морозовського В. І.,
суддів : Камзалова В.В. і Колодійчука В.М. ,
при секретарі: Руденко О.М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 квітня 2008 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості по квартирній платі, за комунальні послуги, теплопостачання, використаний газ та матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок протиправного захоплення житла, його псування та перешкоджання користуватись ним законному власнику,
встановила:
7 вересня 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом,
мотивованим тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 грудня 2006
року дії ОСОБА_1 визнані незаконними та такими, що перешкоджають вказаному
позивачу у користуванні і розпорядженні належної йому на праві приватної власності 1/2
частини АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити незаконно займану ним кімнату площею 15, 3 кв.
м, що належить ОСОБА_2, та не перешкоджати останньому в користуванні і
розпорядженні належної йому на праві приватної власності 1/2 частини зазначеної вище
квартири і надати дублікати ключів від всіх замків на вхідних дверях.
Попри рішення місцевого суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 продовжує на власний розсуд користуватись незаконно захопленою 1/2 частини спірної квартири, передав її в оренду іншим особам, не сплачує квартплату та комунальні платежі, в результаті чого утворився борг, який мусив сплачувати позивач.
Крім того, 7 листопада 2004 року внаслідок дій ОСОБА_1 сталася пожежа, якою пошкоджено балкон, частина житлових приміщень та домашні речі у квартирі АДРЕСА_1.
Також в позовній заяві зазначено, що вищенаведеними діями відповідача ОСОБА_2. заподіяно моральну шкоду.
8 ході судового розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнювались.
Остаточно позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість по
квартирній платі та комунальним послугам в розмірі 1085, 63 грн., за теплопостачання в сумі
1363, 72 грн., за використаний газ - 444, 21 грн., у відшкодування заподіяної моральної шкоди - 2595, 00 грн., а також понесені судові витрати у вигляді 54, 90 грн. судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30, 00 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 квітня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по квартирній платі та комунальним послугам в розмірі 1004, 33 грн., за теплопостачання в сумі 1335, 18 грн., за використаний газ - 416, 66 грн., судовий збір в розмірі 54, 90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті вимог.
Зокрема, вказується на те, що заборгованість утворилась не з вини ОСОБА_1, а за період часу, коли власником житла являлась ОСОБА_3 Позивач надав недостовірні докази щодо погашення ним заборгованості. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на судове рішення, яке в подальшому було скасоване.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач та його представник ОСОБА_4 викладені в апеляційній скарзі вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
У письмових запереченнях та в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити як безпідставну та необгрунтовану, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача і пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, при цьому виходить з таких обставин.
Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Зокрема, п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позов пред'явлений до ОСОБА_1, який є власником 1А частини квартири АДРЕСА_1.
Право власності на іншу половину спірної квартири має ОСОБА_2, який набув його від ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 7 червня 2004 року.
З тексту договору випливає, що всупереч вимог ч.1 ст. 721 ЦК України дарувальник (ОСОБА_3 ) не повідомила обдаровуваного (ОСОБА_2 ) про наявність у неї на момент укладення договору заборгованості по оплаті за користування житлом та комунальними послугами (а.с. 10).
Між тим, наявні в справі документи (а.с. 12 - 14, 33 - 36, 85 - 88) вказують на наявність такого боргу з боку ОСОБА_3 ще до укладення нею договору дарування з ОСОБА_2.
У такому випадку згідно ч.2 ст. 721 ЦК України дарувальник, якому було відомо про
недоліки або особливі властивості подарованої речі і який не повідомив про них
обдаровуваного, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану в результаті володіння чи
користування дарунком.
Суд першої інстанції даної обставини не з'ясував, передбачену ст. 3З ЦПК України процедуру залучення ОСОБА_3 в якості співвідповідача не виконав та вирішив питання про права та обов'язки зазначеної особи без її участі, що є безумовною підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
Крім того, не з'ясовано судом, яким чином співвласниками квартири проводилась оплата житла та за користування комунальними послугами (як до укладення договору дарування, так й після цього): чи оформлявся на кожного з співвласників житла особовий рахунок, а також договори з експлуатаційними організаціями та постачальниками послуг; якщо так, то на кого конкретно та з якого часу.
Всупереч вимог п.3 ч.1 ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суд не зазначив мотивів, з яких він відхилив заперечення ОСОБА_1 про відсутність у нього заборгованості, а також надані на підтвердження цього докази (а.с. 66 - 67). Не вказано, чи враховано судом, що у відповідності до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідачу, як інваліду війни, надано 100-процентну знижку плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством, та 100-процентну знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами).
Не дотримано судом й роз'яснень, які містяться у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судове рішення» (з наступними змінами), згідно яких мотивувальна частина рішення повинна містити також розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Під час нового розгляду суду належить залучити ОСОБА_3 до участі в справі на стороні відповідача, за участю якої всебічно і повно з'ясувати обставини, що мають значення для справи, перевірити доводи і заперечення сторін, зокрема, про те, що рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 грудня 2006 року у теперішній час скасовано, а також надати доказам належну правову оцінку, в залежності від чого вирішити спір з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - частково задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 квітня 2008 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції іншим складом суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.