10.07.2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Луценка В.В.
Суддів: Гуцола П.П., Вавшка B.C.
При секретарі: Торбасюк О.І. розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.04.2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення сервітуту на вимогу власника, за наявності підстав, що мають істотне значення та скасування реєстрації у житловому приміщенні, -
встановила:
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.04.2008 року в вище зазначеному позові відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про скасування рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.04.08 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, так як рішення суду не відповідає вимогам закону, постановлене з неповним дослідженням обставин по справі, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, пояснення і заперечення сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28.02.1992 року ОСОБА_1 придбала у приватному власність, на підставі договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1, зареєстровано в ПК «ВООБТІ» за №721 від 21.03.1992 року.
В 2004 році зі згоди власника ОСОБА_1 в квартирі поселились відповідачі на правах членів сім'ї власника квартири.
Справа № 22 - 1246/2008р. Категорія: 40 Рішення постановлено під головуванням Федчишена С. А.
Доповідач: Луценко В.В.
Згідно довідки №13 від 18.01.2007 року МКП ЖЕК №7 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, яка являється квартиронаймачем квартири, ОСОБА_4 - сином квартиронаймача, ОСОБА_3 - невістка, ОСОБА_5 - внучка.
Згідно ч.ч.1; 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 02.06.2005 року №2623-IV держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна, для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
В суді першої інстанції встановлено, що донька ОСОБА_3 - ОСОБА_5 відвідує дитячий садок з 26.07.2006 року, що підтверджується довідкою ДНЗ №60 від 04.04.2008 року. Крім того, донька відповідачки з народження спостерігається в лікарні МДП №3, що підтверджується довідкою від 07.04.2008 року і проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 39). З довідки №46 від 02.04.2008 року вбачається, що ОСОБА_3 з 01.08.2007 року працює в міській лікарні «Центру матері та дитини», що розташована за адресою: вул. Маяковського, 138 в м. Вінниці, на посаді лікаря неонатолога відділення новонароджених.
Твердження позивачки ОСОБА_1 про те, що відповідачка ОСОБА_3 перестала бути членом її сім'ї, оскільки розірвала шлюб з її сином ОСОБА_4 не відповідає дійсності.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11.02.2008 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.11.2007 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовано, з направленням справи на новий розгляд.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачі постійно з 2004 року і до цього часу проживають в спірній квартирі, іншого житла в м. Вінниці не мають.
Згідно ч.4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Враховуючи вище вказані обставини та вимоги ст. 156 ЖК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку відмовивши в позові ОСОБА_1, так як, ОСОБА_3 з донькою - ОСОБА_5, з місця свого постійного проживання не виїздила, іншого житла в м. Вінниці не має, а тому має право на проживання в спільній квартирі разом з неповнолітньою дитиною.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, а тому підстав для скасування чи зміни оскарженого рішення судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 безпідставні, необгрунтовані і висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.04.2008 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.