Справа № 22 - 1122 / 2008 Рішення постановлено під головуванням
Категорія 30 судді Токар Л.В.
Доповідач : Оніщук В.В.
06 червня 2008 року місто Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В .В.
суддів: Чорного В.І., Матківської М. В.,
при секретарі: Новотарській В.І.,
за участю ОСОБА_1, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представника ЗАТ КБ «Приватбанк» - Мединського М. М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ЗАТ КБ «Приватбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.12.2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «Приватбанк», за участю третьої особи на стороні відповідача Вінницького обласного військового комісаріату про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , -
встановила:
В березні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, вказуючи, що 14.07.2003 року між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір на відкриття карточного рахунку та обслуговування платіжної карти, на яку він отримував заробітну плату, працюючи у Вінницькому обласному військовому комісаріаті. Інших договорів з відповідачем він не укладав, однак у серпні 2006 року його повідомили про наявність заборгованості перед ЗАТ КБ «Приватбанк» за нібито придбану у кредит побутову техніку, хоча даними послугами банку він ніколи не користувався, а в листопаді 2006 року відповідач, без його відома та з порушенням вимог закону, списав з карточного рахунку на який він отримував заробітну плату, неіснуючу заборгованість і чим йому було завдано матеріальну шкоду, а також, вказаними діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в порушенні звичного способу життя, нервових переживаннях та погіршенні стану здоров'я і яку оцінює в сумі 5000 грн., а тому просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 6098, 62 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.12.2007 року позов задоволено частково та стягнуто із ЗАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6098, 62 грн., 1000 грн. - витрат за надання правової допомоги, 160 грн. - судового збору та 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ЗАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
При цьому вказується, що рішення суду було постановлено без повного з'ясування обставин, що мають важливе значення для справи та було неправильно застосовано норми матеріального права.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що при видачі кредитної картки на ім'я позивача не було встановлено особу отримувача картки і що стягнення заборгованості з позивача є незаконним. Відмовляючи у стягненні моральної шкоди, суд першої інстанції зіслався на недоведеність даної вимоги позивачем.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 14.07.2003 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено договір на відкриття карточного рахунку та обслуговування платіжної карти, на яку він отримував заробітну плату, працюючи у Вінницькому обласному військовому комісаріаті.
Із зазначеного рахунку позивача, в листопаді 2006 року, банк, в примусовому порядку списав кошти в сумі 5000 грн. з підстав наявності заборгованості позивача по іншому, укладеному між ним та ЗАТ КБ «Приватбанк» договору від 03.05.2004 року на відкриття карточного рахунку та обслуговування платіжної карти.
З пояснень позивача видно, що останнім заперечується факт укладення ним вищевказаного договору від 03.05.2004 року та отримання кредитів для придбання товарів і судом встановлено, що зазначений договір не відповідає вимогам Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.
Крім того, про списання коштів з рахунку позивача, останній не був попереджений і чим відповідно було порушено його право.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо неправомірності примусового списання коштів та відповідно задоволення заявлених позивачем вимог.
Розмір стягнутої матеріальної шкоди та відмова у стягненні моральної шкоди, сторонами не оскаржується.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ЗАТ КБ «Приватбанк» - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18.12.2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.