Справа № 2-а-51/2009
20 лютого 2009 року м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючої судді
Меженнікової С.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про зобов"язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни та поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду,
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області, у якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 року та зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за 2006-2007 роки в сумі 2733 грн. 30 коп. Вимоги мотивовані тим, що вона визнана дитиною війни, тому відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на державну соціальну щомісячну доплату до пенсії (щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги) у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак, в порушення вимог зазначеного закону в 2006-2007 р.р. щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни їй не виплачувалась.
У судове засідання позивачка не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без представника управління, в письмових запереченнях позовні вимоги не визнає та наполягає на пропущенні позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Враховуючи, що сторони надіслали заяви про розгляд справи без їх участі, суд, відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження на основі наявних у справі матеріалів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Позивач є дитиною війни, що підтверджується посвідченням та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якого діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19 січня 2006 року, яким пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено та статтею 110 вказаного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6, - у 2006 році проводяться поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". Проте у 2006 році зазначені пільги не були запроваджені.
Згідно з частиною 2 статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», як п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього закону.
Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже позивачка мала право у 2007 році на підвищення своєї пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року.
Відповідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Позивачка у 2007 році не отримувала підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому знала про порушення її права з дати фактичного отримання щомісячно пенсії без її підвищення на 30 відсотків, але звернулася до суду лише в січні 2009 року, зазначивши, що про грубе порушення її прав стало відомо після висвітлення зазначених подій у пресі у зв»язку з ухваленням рішення Конституційним судом України 09 липня 2007 року.
З урахуванням того, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, наведені позивачем, суд не визнає поважними, тому на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 72, 86, 158-164 КАС України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі Чернігівської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов"язання нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006- 2007 роки - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Меженнікова С.П.