справа № 2а-5854/09/1370
25 вересня 2009 року м.Львів
13 год. 09 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Качур Р.П.
при секретарі Дрозді І.П.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1(довір. № 13014/06-14 від 31.08.2009 р)
від відповідача: ОСОБА_2 (довір. № 09-01-22/В2 від 22.09.2009 р.
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом управління пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова до Головного управління юстиції у Львівській області в особі підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови,-
Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова звернулося з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області в особі підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови .
Позовні вимоги мотивовані тим, що управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова вважає постанову заступника начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про відкриття провадження з виконання виконавчого листа незаконною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства з огляду на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Тому позивач вважає, що не має підстав для виконання судового рішення у справі № 2а-1721/2008 від 11березня 2009 року.
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав з наведених у ній підстав, просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та вважає, що державний виконавець при винесенні постанови діяв відповідно Конституції України та повноважень, наданих Законом України «Про виконавче провадження».
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і оцінивши їх в сукупності, суд виходив з наступного.
28.08.2009 року заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби головного управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-1721/08, виданого 14.08.2009 року Львівським окружним адміністративним судом про зобов'язання управління ПФУ у Франківському районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії, отриманої у періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, право, яке надано ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вказаною постановою боржнику надано строк до 04.09.2009 року для добровільного виконання рішення.
Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова стверджує, що не має підстав для виконання вказаного в постанові судового рішення, постанову про відкриття виконавчого провадження вважає безпідставною, незаконною та такою, що винесено з порушенням норм чинного законодавства, що стало підставою її оскарження в судовому порядку.
Спір виник з тих підстав, що позивач не вбачає підстав для виконання судового рішення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 № 235 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2009 рік, яким не передбачено коштів на виплату сум пенсій у розмірах, визначених судовими рішеннями за попередні періоди. Кошторис пенсійного фонду складений на підставі обсягів розмірів пенсій, визначених чинним законодавством.
Також Пенсійний фонду України у Франківському районі м. Львова покликається на те, що відповідно до ч. 5, 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України зобов'язання взяті за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань, не вважаються бюджетними, отже витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватись.
Відповідач позовні вимоги заперечує, зокрема покликається на те, що статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. (з наступними змінами і доповненнями) (надалі - Закон) встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Покликання позивача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань на виплату сум пенсій у розмірах, визначених судовим рішенням судом не може братися до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.
Відповідно до ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а відповідно до ст. 7 КАС України - принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах. Відповідно до ст. 14 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Постанова суду, на виконання якої видано виконавчий лист, набрала законної сили і повинна бути виконана боржником (позивачем у справі).
Згідно частини 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського Суду (справа «Качко проти України» від 08.11.2005 р.) реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність до бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судами не повинні прийматися до уваги.
Також слід зазначити, що в ідповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України. Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.
За таких обставин суд вважає, що позивач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови відбулося порушення його прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 86, 94, 160-163, 181 КАС України, ст.ст. 9, 129 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ст.ст. 3, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 вересня 2009 року.
Суддя (підпис) Р.Качур
З оригіналом згідно
Суддя Р.Качур