01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2009 № 34/408
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Грек А.Г.- пред. за дов. № П/160710/93 від 28.09.2009 року;
від відповідача - не з'явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"
на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2009
у справі № 34/408 (суддя
за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський"
до Відкритого акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"
про стягнення 117156 євро, що за курсом НБУ станом на 26.05.2009 складає 1250023,59 грн.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк інвестицій та заощаджень" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк інвестицій та заощаджень" 117 156 євро (11700,00 євро - сума кредиту, 156,00 євро - проценти за користування кредитом), що за офіційним курсом НБУ станом на 26.05.2009 складає 1 250 023,59 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 року № 34/408 припинено провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк інвестицій та заощаджень" про стягнення 156,00 євро на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2009 р. у справі № 34/408 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк інвестицій та заощаджень" 117 000 (сто сімнадцять тисяч) євро, що за курсом НБУ станом на 26.05.2009 р. складає 1 245 005 (один мільйон двісті сорок п'ять тисяч п'ять) грн. 77 коп. основного боргу, а також 1 171 (одну тисячу сто сімдесят одну) євро 56 євроцентів, що за курсом НБУ станом на 25.05.2009 складає 12 466 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2009 р. у справі № 34/408 змінити в частині розподілу господарських витрат, а також здійснити процесуальне правонаступництво сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк інвестицій та заощаджень", замінивши його правонаступником Відкритим акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень"
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2009 р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2009 р.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 18.08.2009 р. у справі № 34/408 як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 06.10.2009 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Водночас, статтею 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
При цьому, згідно статті 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідними нормами Господарського процесуального кодексу України передбачені процесуальні права та обов'язки саме для учасників судового процесу. Так, зокрема, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, мають право виключно сторони.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи під час судового розгляду в суді першої інстанції в судовому засіданні приймав участь представник Відкритого акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень", місцевий господарський суд розглядав клопотання, приймав додаткові матеріали тощо від Відкритого акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень", проте дана юридична особа не є стороною в судовому процесі, оскільки згідно ухвали про порушення провадження у справі відповідачем по даній справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Банк інвестицій та заощаджень", та не вступила до процесу в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, а тому з урахуванням вищенаведених процесуальних норм вбачається необґрунтованою позиція місцевого господарського суду, яким розглядались клопотання, приймались додаткові матеріали, відзив на позовну заяву тощо від Відкритого акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень". Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та прийняв рішення щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк інвестицій та заощаджень", яка станом на день прийняття рішення по даній справі припинилася в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншій юридичній особі - правонаступнику Відкритому акціонерному товариства "Банк інвестицій та заощаджень", та прийняв рішення щодо прав чи обов'язків сторони, не залученої до участі у справі, зокрема, щодо Відкритого акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень", що у відповідності до пункту 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для його скасування.
З огляду на вищевикладене та враховуючи порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у відповідності пункту 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, що воно є по суті правильним і обґрунтованим.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" є універсальною банківською установою, що створена відповідно до рішення установчих зборів від 21.04.2009 року шляхом перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк інвестицій та заощаджень". Банк є правонаступником усього майна, усіх майнових прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Банк інвестицій та заощаджень" (п.п. 1.1, 1.2 статуту, а.с. 32 т. 1).
Статтею 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Статтею 108 Цивільного кодексу України визначається, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Відповідну норму містить і частина 5 статті 59 Господарського кодексу України, згідно якої у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.
У зв'язку з тим, що перетворення юридичної особи має наслідком заміну сторони матеріального правовідношення, господарському суду першої інстанції слід було здійснити і відповідну заміну на підставі норм процесуального права. Тобто, у даному випадку, підлягає застосуванню стаття 25 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.
З метою усунення процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, а також враховуючи те, що у відповідності до частини 25 Господарського процесуального кодексу України правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, колегія суддів вважає за доцільне здійснити заміну відповідача у справі № 34/408 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Банк інвестицій та заощаджень" на його правонаступника - Відкрите акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень".
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 30.09.2008 між позивачем (позичальник) та відповідачем (кредитор) було укладено генеральний договір, предметом якого є порядок укладання сторонами угод на проведення міжбанківських операцій і загальні умови їх виконання.
Пунктом 5.1 генерального договору передбачено, що укладання угод відповідно до Генерального договору відбувається шляхом визначення їх умов у кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між дилерами сторін за допомогою системи REUTERS DEALING по телефону, системі S.W.I.F.T. або електронній пошті НБУ (в залежності від умов цього Генерального договору).
Відповідно до п. 5.2.4 генерального договору сторони встановили, що після узгодженя умов угоди згідно з п. 5.2.3 у системі REUTERS DEALING або по телефону, сторони протягом того ж робочого дня обмінюються підтвердженнями (МТ 320) по телексу або по системі S.W.I.F.T, які є невід'ємною частиною цього генерального договору. Угода вважається укладеною з моменту здійснення такого обміну.
Сторони домовились, що підтвердження, оформлені відповідно до п. 5.2.5 цього генерального договору є юридично значущими і використовуються сторонами як докази при розгляді суперечок (п. 5.2.6 генерального договору).
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що в рамках генерального договору, 24.04.2009 між сторонами, шляхом обміну документів за допомогою електронного зв'язку, була укладена угода по наданню міжбанківського кредиту за якою позивач надав відповідачу кредит в сумі 117 000 євро строком до 25.05.2009 під 2% річних. Даний факт визнається та не оспорюється сторонами.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.3 генерального договору сторони визначили, що позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту/депозиту і сплатити проценти за користування ним у строк, зазначений у підтвердженні, відповідно до п. 5.2.5 генерального договору.
Колегією суддів встановлено, що сторони визначили, що кредит в сумі 117 000 євро строком до 25.05.2009 року надається відповідачу під 2% річних.
Позивач нараховував проценти щомісячно пропорційно користуванню кредитними коштами за період з 24.04.2009 року до 30.04.2009 року -45,30 євро, за період з 01.05.2009 року до 25.05.2009 року -156,00 євро.
Відповідач за період користування кредитом з 24.04.2009 року до 30.04.2009 року сплатив суму процентів 45,50 євро.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції 17.08.2009 представник позивача надав електронний документ (повідомлення) отриманий через систему SWIFT та зазначив, що 25.06.2009 р. відповідач перерахував проценти за користування кредитними коштами в сумі 156 євро позивачу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 припинено провадження у справі в частині стягнення 156 євро, на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.
За твердженням позивача, що підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за угодою про надання міжбанківського кредиту від 24.04.2009 р. укладеної в рамках Генерального договору, внаслідок чого станом на 26.05.2009 р. існує прострочена заборгованість відповідача перед позивачем по кредиту 117 000 євро.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем в порушення вищенаведених норм чинного законодавства не подано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.
За змістом частини другої статті 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.
Випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України "Про Національний банк України" і Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.
Ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України, відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 статті 55 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 117000,00 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 26.05.2009 р. становить 1245 005,77 грн. визнається Київським апеляційним господарським судом таким, що підлягає задоволенню.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, відповідно до частин 1, 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору
При цьому, колегія суддів відзначає, що згідно частини другої п. 5 інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995 р. "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, а тому понесені позивачем судові витрати в повному обсязі відшкодовуються за рахунок відповідача.
В свою чергу, колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито".
У відповідності до пп. "г" п. 2 ст. 3 зазначеного Декрету державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Із позовних заяв майнового характеру державне мито справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем рішення оскаржене в частині стягнення суми в розмірі 12779,15 грн., розмір державного мита за подання такої апеляційної скарги має складати 63,90 грн., а відповідно зайво сплачене відповідачем державне мито в розмірі 6186,22 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України у відповідності до статті 47 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, колегія суддів відзначає, що під час розгляду апеляційної скарги Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Володимирський" було реорганізовано шляхом перетворення у Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Володимирський", яке є правонаступником позивача (п. 1.1 Статуту). З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що у відповідності до частини 2 статті 25 Господарського процесуального кодексу України правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, колегія суддів вважає за доцільне заміну позивача у справі № 34/408 - Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Володимирський" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Володимирський".
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 25, 47, 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" задовольнити частково.
2. Здійснити заміну позивача у справі № 34/408 - Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Володимирський" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Володимирський".
3. Здійснити заміну відповідача у справі № 34/408 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Банк інвестицій та заощаджень" на його правонаступника - Відкрите акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень".
4. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2009 року у справі № 34/408 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
5. Позов задовольнити повністю.
6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Д, ідентифікаційний код 33695095) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 10, ідентифікаційний код 26120084) 117 000 (сто сімнадцять тисяч) євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 26.05.2009 складає 1 245 005 (один мільйон двісті сорок п'ять тисяч п'ять) грн. 77 коп. основного боргу, а також 12500 (дванадцять п'ятсот) грн. 24 коп. витрат по сплаті державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. Повернути Відкритому акціонерному товариству "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Д, ідентифікаційний код 33695095, к/р 32007198401 у Головному управління НБУ по Києву і Київській області, МФО 380281) з Державного бюджету України 6186,22 грн. зайво сплаченого державного мита за розгляд апеляційної скарги згідно платіжного дорученням № 9514 від 28.08.2009 року (оригінал якого залишити в матеріалах справи).
8. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.
9. Матеріали справи № 34/408 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
15.10.09 (відправлено)