"13" жовтня 2009 р.
Справа № 15/301/09
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Шевченко В.В., Мирошниченко М.А.
при секретарі - Павленко Н.А.,
Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 145 від 31.08.2009 року.
за участю представників сторін:
Від позивача: Тютюнник С.В.
Від відповідача: Анатоленко Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”, м. Миколаїв
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 29 липня 2009 року
у справі № 15/301/09
за позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ
до: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз”, м. Миколаїв
про стягнення 1 938 318 грн. 77 коп.
У червні 2009 року Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (далі - Компанія) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” (далі - Товариство) про стягнення 1 289 480 грн. 19 коп. основного боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за поставлений протягом березня - грудня 2008 року природний газ згідно з договором постачання природного газу № 06/08-188 від 25.03.2008 року, а також 129 692 грн. 51 коп. пені, 445 196 грн. 30 коп. втрат від інфляції та 73 949 грн. 77 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
На обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що на підставі договору на постачання природного газу № 06/08-188 від 25.03.2008 року протягом березня -грудня 2008 року Компанія передала Товариству природний газ на загальну суму 38 947 341,78 грн. Оскільки відповідач розрахувався за отриманий газ частково на суму 37 657 861,59 грн. з порушенням встановлених договором строків, позивач на підставі ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 549-552, 611, 625, 712 ЦК України та ст. ст. 193, 216-218, 230, 264, 265 ГК України просив задовольнити позовні вимоги.
Відзив на позовну заяву від Товариства не надходив.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.07.2009 року (суддя -Ржепецький В.О.) позов задоволено в повному обсязі з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
Судове рішення мотивовано встановленими по справі обставинами, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором постачання природного газу щодо оплати отриманого газу.
В апеляційній скарзі Товариство вважаючи зазначене рішення таким, що прийнято судом з порушенням процесуальних норм та неправильним застосуванням норм матеріального права України, просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, скаржник посилається на відсутність своєї вини у несвоєчасній оплаті отриманого природного газу, оскільки судом першої інстанції не прийнято до уваги, що згідно з п. 1.3 укладеного договору позивач зобов'язувався передати Товариству в 2008 році природний газ виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Тобто, відповідач, який названий по договору покупцем, в ході передачі природного газу до бюджетних установ, жодного моменту не набув права власності на газ, абсолютно не впливав на його ціну і найголовніше, не розпоряджався коштами, що надходили від споживачів.
У відзиві на апеляційну скаргу Компанія заперечує проти її задоволення вважаючи такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить нормам чинного матеріального і процесуального права, і просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.03.2008 року між Компанією (постачальник) та Товариством (покупець) було укладено договір № 06/08-188 поставки природного газу виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2008 році природний газ, а останній зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.
Умовами пунктів 2.1, 3.3, 3.4, 4.1, 5.1, 6.1, 7.2 договору сторони узгодили обсяги природного газу, що передається постачальником покупцеві в період з березня по грудень 2008 року, його ціну за 1000 куб. м. з урахуванням ПДВ, а також встановили, що приймання -передача природного газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання -передачі газу, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Вказані акти є підставою для остаточних розрахунків; оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу. Оплата за січень, лютий 2008 року здійснюється покупцем шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості обсягів газу, зазначених в п. 2.1 договору, протягом двох банківських днів з моменту укладення цього договору; у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу;
Додатковими угодами № 1, № 2, № 3 до договору поставки природного газу сторони узгоджували нову ціну за 1000 куб.м. природного газу з урахуванням витрат, пов'язаних з реалізацією природного газу і ПДВ, за відповідний період.
Згідно з доказами, що містяться в справі, на виконання своїх зобов'язань за цим договором, протягом березня - грудня 2008 року Компанією передано, а Товариством прийнято природний газ в обумовлених обсягах на загальну суму 38 947 341,78 грн., що підтверджується актами прийому -передачі природного газу та не заперечується останнім.
Оплата отриманого природного газу у встановлений договором строк відповідачем була проведена частково на суму 37 657 861,59 грн. і на момент звернення Компанії до господарського суду з цим позовом його прострочена заборгованість перед позивачем складає 1 289 480 грн. 19 коп., що підтверджується обґрунтованим розрахунком заборгованості Товариства, наявним у справі
Згідно з положеннями ст. 265 ГК України та ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи по суті і обсягу отриманого від позивача природного газу не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв'язку з чим борг відповідача перед позивачем в сумі 1 289 480 грн. 19 коп. правомірно визнано місцевим господарським судом таким, що підлягає стягненню.
За порушення виконання грошового зобов'язання на підставі п. 7.2 договору позивач нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за період з 11.12.2008 року по 29.05.2009 року в сумі 129 692 грн. 51 коп., а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України -втрати від інфляції за увесь час прострочення в сумі 445 196 грн. 30 коп. та три проценти річних від простроченої суми -73 949 грн. 77 коп.
Статтею 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до вимог ст. ст. 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і договір є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, нарахування позивачем відповідачеві пені в розмірі в сумі 129 692 грн. 51 коп., втрат від інфляції в сумі 445 196 грн. 30 коп. та процентів річних в сумі 73 949 грн. 77 коп. відповідає умовам укладеного договору, чинному законодавству та відповідачем не оспорено як в цілому, так і за їх складовими.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими і правильно були задоволені господарським судом першої інстанції.
Доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, висновків господарського суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті, у зв'язку з чим не приймаються до уваги.
Прийнявши поставлений позивачем природний газ у кількості, яка зазначена в актах приймання -передачі, за договором № 06/08-188 від 25.03.2008 року відповідач набув право власності на зазначену продукцію, а відтак, зобов'язаний здійснити оплату цієї продукції у повному обсязі з урахуванням штрафних санкцій, встановлених за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а також втрат від знецінення грошових коштів та процентів річних, встановлених за порушення грошового зобов'язання.
Не можна також погодитися з мотивами апеляційної скарги про те, що господарським судом не враховано помилково наявність відповідних нормативно -правових актів, як підстави, що об'єктивно не дає змоги вчасно проводити розрахунки з позивачем.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 247 „Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами і організаціями, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів” затверджено Порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за природний газ, встановлено, що, зокрема, ДК "Газ України" відкриває в установах уповноваженого банку - ВАТ "Державний ощадний банк України": поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від бюджетних установ, а також зазначено, що алгоритм (порядок) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від населення і бюджетних установ (далі - алгоритм розподілу коштів), та нормативи перерахування коштів із зазначених поточних рахунків на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних, газопостачальних підприємств, дочірньої компанії "Газ України" і державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" затверджуються Національною комісією регулювання електроенергетики.
Отже, зазначена Постанова не містить норми, яка б встановлювала строки розрахунків за спожитий газ між сторонами в договорах поставки газу та не містить заборони щодо його включення в якості умови до договору.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000р. № 759 „Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств”, що була чинною на момент виникнення та існування спірних правовідносин, було розроблено алгоритм, який визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на поточні рахунки підприємств за поставлений природний газ.
Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого газу, не припиняє зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу з споживачів природного газу. Зазначене свідчить, що боржник несе відповідальність за порушення зобов'язання по спірному договору згідно з його умовами.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви відповідача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.07.2009 року у справі № 15/301/09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Миколаївгаз” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.