01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2009 № 18/312
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Житєньова К.Є.(дов. №65 від 18.05.2009),
від відповідача: Случак О.О. (дов. від 01.07.2008),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Фірма "Т.М.М."
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2009
у справі № 18/312 (суддя
за позовом ТОВ "Три Т"
до ТОВ "Фірма "Т.М.М."
про стягнення 187064,05 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2009 у справі № 18/312 позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ТОВ „Фірма „Т.М.М.” на користь ТОВ „Три Т” 120 488, 10 грн. - основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 16 137, 07 грн. - штрафу, 1 326, 33 - 3% річних, 1 870, 64 грн. - державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову провадження у справі припинено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що з прийняттям Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” на законодавчому рівні було встановлено наявність непереборної сили, тобто факт існування фінансової кризи як обставин непереборної сили є загальновідомим і на думку відповідача додаткового встановлення не потребує. Тому при прийнятті рішення судом першої інстанції було порушено норми статті 617 Цивільного кодексу України та статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник посилається і на те, що відсутній будь-який зв'язок між рахунками-фактурами, за якими поставлявся товар, та самим Договором, таким чином, відсутні підстави для нарахування штрафу.
Також відповідач зазначає, що судом безпідставно нараховано інфляційні та 3% річних, оскільки вимоги в порядку статті 530 Цивільного кодексу України від позивача не надходило.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що вимоги скаржника є незаконним та необґрунтованими, суд першої інстанції повно дослідив всі обставини, що мають значення для справи, тому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.
30.01.2007 між ТОВ „Три Т” (продавець) та ТОВ „Фірма „Т.М.М.” (покупець) було укладено Договір №05/01-07 (далі - Договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, продавець зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у Специфікаціях, що є Додатками до даного Договору і складають його невід'ємну частину.
Відповідно до пункту 8.3 Договору, товар вважається переданим покупцеві в момент фактичного його вручення, що підтверджується підписом представника покупця в видаткових накладних на товар.
На виконання умов Договору, позивачем передано, а відповідачем отримано продукцію на загальну суму 247 940, 81 грн., що підтверджується видатковими накладними (копії в матеріалах справи).
Отримання товару відповідачем підтверджено довіреностями на отримання матеріальних цінностей (копії в матеріалах справи).
Згідно пункту 7.1. Договору покупець здійснює оплату за товар в такому порядку:
- 25% суми оплати за товар, яка вказана в рахунку-фактурі, покупець оплачує протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури;
- 25% суми оплати за товар, яка вказана в рахунку-фактурі, покупець оплачує протягом 5 банківських днів з моменту письмового повідомлення продавця про наявність товару на складі продавця;
- 25% суми оплати за товар, яка вказана в рахунку-фактурі, покупець оплачує протягом 15 банківських днів з моменту підписання представником покупця видаткової накладної про отримання партії товару;
- 25% суми оплати за товар, яка вказана в рахунку-фактурі, покупець оплачує протягом 30 банківських днів з моменту підписання представником покупця видаткової накладної про отримання партії товару.
Отже, кінцевий розрахунок за поставлений товар повинен бути здійснений відповідачем протягом 30 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.
19.11.2008 позивач направив відповідачу претензію №111 від 19.11.2008 про виконання грошового зобов'язання. Доказом отримання відповідачем даного листа є повідомлення про вручення поштового відправлення за №11113322 (а.с.26).
У відповідь на претензію відповідач направив лист за №89 від 20.11.2008, відповідно до якого просив зарахувати суму 86 508, 00 грн. в рахунок заборгованості.
20.01.2009 позивач направив відповідачу ще одного листа за вих.№10 з вимогою про сплату боргу в добровільному порядку.
Листом №58/01-юр від 29.01.2009 відповідач просив позивача про можливість здійснення оплати по Договору в не грошовій формі, однак, оплати здійснено не було.
Таким чином, відповідач за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, тобто свої зобов'язання за Договором виконав неналежним чином.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з пунктом 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З пункту 7.1. Договору вбачається, що кінцевий розрахунок за поставлену продукції здійснюється протягом 30 днів з моменту останньої поставки.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Отже, відповідач у строк до 14.10.2008 повинен був здійснити оплату за поставлений товар, станом на 02.03.2009 (день звернення з позовом до суду) заборгованість відповідача перед позивачем становить 161 370, 74 грн.
Судова колегія критично відноситься до твердження відповідача про те, що поставки товару здійснювались позивачем поза Договором, оскільки в своєму листі №89 від 20.11.2008 відповідач визнав, що у нього існує заборгованість саме за Договором №05/01-07 від 30.01.2007.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Однак, з моменту пред'явлення позову, відповідачем сума основного боргу була частково погашена в сумі 2 397, 26 грн. та повернено товар на суму 46 715, 31 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг в сумі 112 258, 19 грн., а в частині стягнення основного боргу в сумі 49 112, 57 грн. (сума оплаченого та повернутого товару) провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України підлягає припиненню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до пункту 9.4. Договору у разі порушення пунктів 7.1.3. та 7.1.4. даного Договору покупець виплачує продавцеві штраф у розмірі 10% від вартості партії товару, який не був вчасно оплачений.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення 16 137, 07 грн. - штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовна вимога про стягнення інфляційних в сумі 8 229, 91 грн. та 3% річних в сумі 1 326, 33 грн. підлягає задоволенню за розрахунком позивача.
Посилання відповідача на те, що наявність світової фінансової кризи, як непереборної сили є загальновідомим і на думку останнього додаткового встановлення не потребує, є необґрунтованим, оскільки пунктом 8 статті 3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” встановлено, що торгово-промислова палата України розглядає звернення суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовників), щодо надання їм довідки про зупинення (припинення діяльності) внаслідок дії обставин непереборної сили, а відповідачем, на вимогу даної норми закону, довідки з Торгово-промислової палати надано не було.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2009 по справі № 18/312 є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Т.М.М.” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м .Києва від 21.07.2009 у справі №18/312 - без змін.
Матеріали справи № 18/312 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді