29 вересня 2009 р.
№ 31/125
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого
Полянського А.Г.,
Фролової Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року
у справі
№ 31/125 господарського суду Львівської області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Закарпатінтерпорт"
до
Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця"
треті особи:
1. Державна податкова інспекція у м. Львові,
2. Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція у Закарпатській області
про
повернення безпідставно стягнених коштів в сумі 96801,63 грн.,
за участю представників сторін:
позивача:
Дюрдю В.І. -дов. від 01.01.2009 року
відповідача:
Коцелко Г.В. -дов. від 01.01.2009 року
третьої особи:
не з'явились
Розпорядженням В.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 28.09.2009 року, у зв'язку виходом з відпустки судді Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи № 31/125, призначеної до розгляду на 29.09.2009 року, утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий -суддя Муравйов О.В., судді -Полянський А.Г., Фролова Г.М.
Рішенням господарського суду Львівської області від 17.09.2008 року (суддя Артимович В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року (судді: Городечна М.І. -головуючий, Юркевич М.В., Кузь В.Л.) позов задоволено. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на користь Відкритого акціонерного товариства "Закарпатінтерпорт" 96801,63 грн., сплаченого державного мита в сумі 968,02 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального і процесуального права. Заявник касаційної скарги посилається на порушення судом, зокрема, статей 180, 306-316 Господарського кодексу України, статей 1, 7, 8 Закону України "Про транзит вантажів".
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Від Ужгородської МДПІ у Закарпатській області надійшло клопотання №12019/9/10 від 07.09.2009 року, в якому просить розглядати справу без участі представника.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судами, між сторонами було укладено договори №148/12 від 22.01.2002 року та № 148/12 від 20.05.2005 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, згідно з якими відповідач відкрив позивачу особовий рахунок № 7558706 в Технологічному підрозділі по обробці перевізних документів ( ТехПД) для обліку надходження і списання коштів за надані відповідачем послуги, а також надавав послуги за вільними (договірними) тарифами. Також між сторонами було укладено договір № 12 від 01.02.2001 року на експлуатацію залізничної під'їзної колії по ст.Мукачево та договір № 394 від 25.12.2002 року про подачу та забирання вагонів по ст.Чоп, розрахунки за які також здійснювалися в порядку, передбаченому договором № 148/12 від 22.01.2002 року та № 148/12 від 20.05.2005 року.
Судами також встановлено, що позивач здійснював у спірному періоді діяльність по перевалці (перевантаженню вантажів з вагонів стандарту колії 1435 мм у вагони стандарту колії 1520 мм та з автомобілів у вагони стандарту колії 1520 мм), а також митному декларуванню вантажів, що слідували як у прямому ( вагон-вагон), так і у змішаному (автомобіль-вагон з перевантаженням з автомобільного виду транспорту на залізничний вид транспорту) сполученні ( ст.4 Закону України "Про транзит вантажів"). Участь позивача у єдиному технологічному процесі транзитного перевезення відображена у доданих до матеріалів справи перевізних документах, зокрема у залізничних накладних УМВС - графи № 6 ( у випадках, коли позивач також виступав декларантом транзитного вантажу), № 11 ( у випадках, коли позивач здійснював перевантаження вантажу з вагону на вагон, тобто у прямому сполученні), №№ 1, 11 ( у випадках, коли позивач здійснював перевантаження з автомобіля у вагон і відповідно проводив оформлення транзитної відправки у змішаному сполученні) та автомобільних накладних ЦМР -графи №№ 3, 13.
З розрахунків позовних вимог та письмових доказів, вбачається, що зазначену діяльність позивач здійснював як стосовно вантажів, що слідували транзитом через територію України, так і щодо вантажів, що імпортувалися в Україну (розрахунки за останні не є предметом спору). При цьому, розрахунки за всі види послуг, як пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, так і пов'язані з перевезенням імпортних вантажів, а також за інші види послуг відповідача, проводилися в рамках договорів № 148/12 від 22.01.2002 року та № 148/12 від 20.05.2005 року по попередній оплаті через ТехПД Львівської залізниці з використанням особового рахунку ( коду) № 7558706. Таким чином, суди дійшли висновку, що між сторонами існують договірні відносини, які слід кваліфікувати як змішаний договір (ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Судами встановлено, що у зв'язку з проведенням вказаних видів діяльності, позивач сплачував відповідачу згідно вищевказаних договорів ряд платежів, в т.ч. по спірних позиціях -за подачу та забирання локомотивом залізниці вагонів (як колії 1435 мм, так і колії 1520 мм), за користування вагонами загального парку залізниць України (колії 1520 мм), відшкодування плати залізниць України інозалізницям за користування вагонами загального парку інозалізниць ( колії 1520 мм та 1435 мм), ( згідно п. 119 Статуту залізниць України), участь представника залізниці у перевірці стану вантажу.
Вищезазначені платежі (без урахування ПДВ) нараховувалися відповідачем позивачу на підставі:
- за подачу та забирання локомотивом залізниці вагонів ( як колії 1435 мм, так і колії 1520 мм) -згідно таблиць №№ 1, 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 і вказувалися у відомостях форми ГУ-46;
- за користування вагонами загального парку залізниць України колії 1520 мм -згідно додатку до розпорядження Кабінету міністрів України від 08.10.2004 року № 706-р і вказувалися у відомостях форми ГУ-46;
- в рахунок відшкодування плати залізниць України інозалізницям за користування вагонами загального парку інозалізниць колії 1520 мм та 1435 мм - згідно п. 119 Статуту залізниць України та ставок, передбачених міжнародними угодами ( Правилами користування вагонами у міжнародному сполученні (ППВ), затвердженими. організацією співробітництва залізниць (ОСЖД) для вагонів стандарту колії 1520 мм, і Європейською Угодою про обмін та використання вантажних вагонів між залізничними підприємствами ( РІВ), для вагонів стандарту колії 1435 мм), і вказувалися у відомостях форми ГУ-46;
- за участь представника залізниці у перевірці стану вантажу -згідно вільних ( договірних) тарифів, визначених п. 28 додатку № 1 до договору № 148/12 від 20.05.2005 року та договору № 148/12 від 22.01.2002 року. і вказувалися у накопичувальних картках форми ФДУ-92.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням ( переміщенням) пасажирів і вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 цього Закону.
Згідно з пунктом 5.15 статті 5 вказаного Закону, звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню ( переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.
Таким чином, від оподаткування ПДВ звільняються, як операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, так і операції з поставки послуг, пов'язані з таким перевезенням.
Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
У статті 1 Закону України "Про транзит вантажів" визначено, що транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо; учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).
Транзитними вантажами, відповідно до статті 5 вказаного вище Закону вбачається, є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про транзит вантажів" транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.
За таких обставин, висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо відсутності у відповідача підстав на здійснення нарахувань ПДВ на вартість наданих ним послуг, пов'язаних з транзитом вантажів через територію України, колегія суддів вважає обґрунтованими та правомірними, а рішення щодо задоволення позову таким, що відповідає вимогам частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями якої, особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Таким чином, місцевим та апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена, в зв'язку з чим доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань позивача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, судовою колегією до уваги не приймаються.
Доводи, викладені в касаційній скарзі не приймаються Вищим господарським судом України, оскільки зводяться до переоцінки встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення та постанова у справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Відповідно до статей 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників позивача та відповідача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 17.09.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року у справі № 31/125 залишити без змін.
Поновити виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року у справі № 31/125 Господарського суду Львівської області.
Головуючий О. Муравйов
Судді А. Полянський
Г.Фролова