05.10.2009 року Справа № 18/152-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),
суддів: Тищик І.В, Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Вроні С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Галаніна В.М. представник, довіреність №7юр від 31.12.08;
від позивача: Кондратенко Д.А. представник, довіреність №12юр від 31.12.08;
від відповідача: Гуржій Ю.В. представник, довіреність №б/н від 02.01.09;
від відповідача: Тропін В.В. представник, довіреність №б/н від 29.11.08;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.09р. у справі №18/152-09
за позовом: відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз”, м. Дніпропетровськ
до комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, м. Дніпропетровськ
про спонукання укласти договір на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання,
В травні 2009 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району з позовом про спонукання укласти договір на обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що відповідач є балансоутримувачем житлового фонду, а, отже, повинен укласти договір з позивачем на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання, так як не має працівників такої кваліфікації.(а. с. 2 - 6)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009 року (суддя Петрова В.І.) в позові відмовлено. Суд виходив з того, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх цивільних прав та інтересів, який не передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.(а. с. 33 - 34)
06.08.2009 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” порушено апеляційне провадження з перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009 року. Скарга мотивується порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, зокрема, на думку скаржника:
- судом не прийнято до уваги вимоги пункту 3.4 Положення про технічне обслуговування газопроводів і газового обладнання житлових будинків та громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення в населених пунктах України, яким передбачено, що технічне обслуговування газопроводів і газового обладнання житлових будинків та громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення в населених пунктах України здійснюється спеціалізованими підприємствами газопостачання та газифікації згідно з договорами з власниками зазначених об'єктів;
- статтею 24 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено зобов'язання балансоутримувача (власника) забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі;
- відповідно до пункту 2.3.7 Правил утримання житлових будинків та при -будинкової території точкою розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікацій (якщо інше не визначено договором) є для водопроводу, газопроводу, тепломережі-вентиль або трійник біля будівлі. Зважаючи на це, газопроводи та газове обладнання, які змонтовані поза засувного пристрою (вентиля, трійника біля будівлі), повинні знаходитись на балансі і в обслуговуванні власників будинків;
- згідно з положеннями пункту 1.4.3 Правил безпеки систем газопостачання України, відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію газопроводів і газове обладнання житлових і громадських будинків (об'єктів балансової належності згідно з актом балансової належності зовнішніх мереж газопостачання до житлових будинків) покладається на їх власників (балансоутримувачів);
- відповідно до пунктів 1.1.14, 1.2.13, 2.13 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, санітарно-технічне обслуговування, поточний ремонт та капітальний ремонт інженерних систем газопостачання здійснюється суб'єктами господарювання, (тобто юридичними особами на балансі яких перебувають внутрішньобудинкові системи газопостачання);
- статтею 176 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що наймодавець зобов'язаний забезпечувати безперебійну роботу інженерного обладнання будинків і жилих приміщень; капітальний ремонт жилих будинків, технічне обслуговування їх інженерного обладнання здійснюється відповідно до Правил користування приміщеннями, утримання житлового будинку і при -будинкової території, правил і норм технічної експлуатації житлового фонду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Коло господарських договорів, укладання яких є обов'язковим для суб'єктів господарювання, обмежене.
Згідно зі статтею 187 цього Кодексу при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Для юридичних осіб, на балансі у яких знаходяться внутрішньобудинкові системи газопостачання (газопроводи низького тиску, лічильники газу, газові прилади та пристрої, необхідні для використання газу в побуті), застосовуються Положення про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, затвердженого наказом Державної акціонерної холдингової компанії “Укргаз” № 35 від 30.07.1997року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.10.1997року за № 451/2255, відповідно до вимог пункту 3.6 якого заміна виявлених під час технічного обслуговування несправних елементів внутрішньобудинкових систем газопостачання та їх ремонт виконуються газотранспортними організаціями в терміни і на умовах, які передбачені договором з власником, тобто з тією юридичною особою, на балансі якої знаходиться внутрішньобудинкова система газопостачання.
Пунктом 2.3.7 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово -комунального господарства від 17.05.2005р. №76 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 927/11207 передбачено, що таким розподілом зовнішніх і внутрішніх комунікацій (якщо інше не передбачено договором) є для водопроводу, газопроводу, тепломережі -вентиль або трійник для будівлі.
Таким чином, юридична особа, на балансі якої знаходиться внутрішньобудинкова система газопостачання, повинна укласти з газотранспортною організацією договори на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання.
Тому, судова колегія не погоджується з підставами відмови суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог і вважає необхідним рішення суду скасувати в зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції на адресу відповідача на підставі Закону України “ Про житлово-комунальні послуги”, Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці № 254 від 01.10.1997 року, Положення про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, позивачем з супровідним листом №0361/24 від 29.01.2009 року було направлено проект договору №2222/42/92558 від 01.01.2009р. на планове технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання для його належного оформлення відповідно до вимог законодавства. (а. с. 7 - 13)
Відповідно до додатку №1 до вказаного договору позивачем запропоновано технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання в будинках № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 12, 14, 16,17, 18, 22 по провулку Брянському та буд. № 110 по вул. Комунарівській.
Листом №368 від 28.04.2009 року відповідач повідомив позивача про відмову заключити вказаний договір. (а. с. 14)
Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району є господарюючим суб'єктом, що діє на підставі статуту, метою його діяльності є утримання і експлуатація житлового фонду, розміщеного на території району, забезпечення збереження комунальної власності, вищевказані будинки знаходяться на його балансі.
Пунктом 3.4 Положення про технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання житлових будинків, громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення, технічне обслуговування газопроводів і газового обладнання житлових будинків та громадських будівель, підприємств побутового та комунального призначення в населених пунктах України здійснюється спеціалізованими підприємствами газопостачання та газифікації згідно з договором з власниками зазначених об'єктів (зразок договору-додаток 2).
Пунктом 4 статті 179 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Позивач без згоди відповідача, на свій розсуд, для забезпечення своїх інтересів змінив деякі положення примірного договору, що є порушенням вищевказаного закону.
Так, в проекті договору, запропонованого позивачем, не вказано за якими тарифами буде визначатися вартість запасних частин, робіт з ремонту та заміни газового обладнання.
Позивач розділ 7 “Відповідальність сторін” примірного договору доповнив пунктами 7.2 і 7.3, якими встановив додаткову відповідальність для відповідача і виключив можливість відповідальності для себе:
“7.2. За порушення строків оплати, зазначених в п.6.1, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,3% від неоплаченої суми за кожний день прострочення;
7.3. В разі невиконання замовником умов цього договору виконавець не несе відповідальності за неналежне виконання ПТО.”
Позивач в розділі 8 проекту договору “Форс -мажорні обставини” безпідставно до форс-мажорних обставин відніс таку обставину, як “вихід з ладу машин, обладнання, тощо”. Згідно умов проекту договору позивач повинен здійснювати технічне обслуговування обладнання, а, отже, і відповідати за його справність. Форс -мажорні обставини -це непередбачені та непереборні події, що відбуваються незалежно від волі і бажання сторін договору.
Судова колегія погоджується з доводами відповідача про те, що вказані та інші відступи позивача від примірного договору порушують права та законні інтереси відповідача, не відповідають принципу рівноправності сторін у договорі, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Дніпрогаз” частково задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2009р. у справі №18/152-09 скасувати, у позові відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий Л.В. Чоха
Судді: І.В.Тищик
Л.О.Чимбар