08 жовтня 2009 р.
№ 32/527
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Демидової А.М.,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4"
на рішення господарського суду м. Києва від 20 лютого 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2009 року
у справі
№ 32/527
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасизалізобетонстрой"
до
Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4"
про
стягнення 333566,98 грн.
за участю представників:
позивача: Василеги А.П.
відповідача: не з'явилися
Рішенням господарського суду м. Києва від 20 лютого 2009 року у справі № 32/527 (суддя Хрипун О.О.) позов ТОВ "Черкасизалізобетонстрой" до ВАТ "Трест Міськбуд-4" про стягнення 333 566,98 грн. задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2009 року (Рєпіна Л.О., Дикунська С.Я., Євграфова Є.П.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими актами Відкрите акціонерне товариство "Трест Міськбуд-4" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 181 Господарського кодексу України та ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України.
Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 липня 2006 року сторонами укладений договір субпідряду № 1-05-2006, за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання по виконанню своїми силами дорученого комплексу будівельно-монтажних робіт на об'єкті офісно-виставковий центр на розі вул. Вінницької та Повітрофлотському пр-ті Солом'янського району м. Києва, а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх вартість.
Відповідно до ст.ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судами встановлено, що на виконання умов договору, позивач, протягом вересня 2006 -липня 2008 років, виконав будівельно-монтажні роботи, які оформлені актами виконаних робіт КБ 2-В та КБ-3, що скріплені підписами уповноважених представників сторін та печатками підприємств.
За умовами п. 5.5 договору оформлені акти виконаних робіт є основним документом для проведення розрахунків, а оплата, відповідно до п. 6.2 субпідряднику-позивачу, виконаних ним робіт здійснюється не пізніше трьох банківських днів, з дня підписання або автоматичного погодження актів виконаних робіт.
Відповідач у встановлені договором строки не провів оплату, перерахувавши лише частину вартості проведених робіт на суму 3718 000 грн., що знайшло підтвердження у виписках банку про рух коштів. Заборгованість відповідача перед позивачем склала 333 566,98 грн.
Заперечуючи проти рішення судів про стягнення з нього боргу, відповідач наполягає на тому, що укладений 17 липня 2006 року договір субпідряду є неукладеним, оскільки 19 липня 2006 року він направив до позивача протокол розбіжностей до договору, але відповідь не отримав, отже сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а саме щодо порядку виконання робіт та їх оплати. Враховуючи що договір є неукладений, то і акти КБ-2 та КБ-3 підписані не уповноваженими особами та не можуть слугувати доказом виконання позивачем робіт, а тому й не має підстав для їх оплати.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Згідно зі ст. 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Стаття 214 ЦК України встановлює, що особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.
Суди вірно встановили, що письмово сторони договір не розірвали, в судовому порядку спірний договір субпідряду недійсним або неукладеним не визнавався, і тому доводи відповідача щодо не укладення є безпідставними. Крім того, як зазначили суди, це підтверджується тим, що протягом майже двох років позивач виконував роботи, а делеговане відповідачем підприємство -Будуправління 15, приймало ці роботи, здійснювало часткову оплату на підставі п. 9.10 укладеного договору.
Відповідачем не надано доказів того, що Будуправління № 15 не було уповноважено на прийняття робіт від позивача або якої не будь частини цих робіт, або ці повноваження у подальшому були відповідачем обмежені. Тому, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач безпідставно вважає акти КБ-2 та КБ-3 такими, що підписані не уповноваженою особою.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду м. Києва від 20 лютого 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2009 року у справі № 32/527 залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Трест Міськбуд-4" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді А. Демидова
С. Шевчук