08 жовтня 2009 р.
№ 21/84
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Кота О.В.,
Демидової А.М,,
Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду м. Києва від 12.03.2009 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 р.
у справі
№ 21/84
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"
до
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про
стягнення 11 571 011,89 грн.
за участю представників:
позивача: Бойко Д.М.;
відповідача: Калініченко Т.Г., Лебедюк Ю.А.
встановив:
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.03.2009 р. (суддя Шевченко Е.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 р. (судді - Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.), позов задоволено повністю; стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі за текстом -"ДК "Газ України") на користь Закритого акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" (надалі за текстом -"ЗАТ "Укргаз-Енерго") 2 457 418,77 грн. 3 % річних та 9 082 124,09 грн. інфляційних витрат, а також судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятими по справі № 21/84 судовими актами, ДК "Газ України" звернулась до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами встановлено, що 19.05.2006 р. між ЗАТ "Укргаз-Енерго" та ДК "Газ України" укладено договір про купівлі-продажу природного газу № 06/06-403-137/77/П (надалі за текстом -"Договір"), за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачеві природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти газ та оплатити його на умовах договору.
Пунктом 2.1 Договору встановлено, що позивач передає відповідачеві газ в обсязі 652 000 000 кубічних метрів. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 30.05.2006 р. позивач додатково зобов'язався передати відповідачеві природний газ з ресурсів квітня 2006 р. в обсязі 15 785 785 кубічних метрів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно актів приймання-передачі природного газу в ПСГ ДК "Укртрансгаз" № 1 від 19.05.2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв 648 753 207 кубічних метрів газу, а відповідно до акту приймання -передачі природного газу від 31.05.2006 р. відповідач прийняв 15 785 785 кубічних метрів, всього на загальну суму 426 873 266,90 грн.
Пунктом 5.1. Договору передбачений обов'язок відповідача здійснити оплату газу протягом 25-ти днів з моменту складання акту приймання - передачі газу, прийнятого ним за Договором, шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Згідно ст.ст. 525, 526 та 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено прострочення відповідачем оплати за Договору, що є підставою для стягнення 3% річних та інфляційних витрат у розмірах, які згідно перевіреного судами розрахунку складають відповідно 2 457 418,77 грн. та 9 082 124,09 грн.
Посилання скаржника на алгоритми розподілу коштів з розподільних рахунків, що встановлені Постановою КМ України від 13.11.1998 р. № 1785 та Постановою НКРЕ від 12.07.2000 р. № 759, вірно не прийняті попередніми інстанціями до уваги, оскільки дані нормативні акти визначають, зокрема, послідовність дій підприємств та банків при надходженні коштів за поставлений природний газ на розподільні рахунки, та не впливають на домовленості сторін Договору щодо оплати переданого газу.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 12.03.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009 р. у справі № 21/84 залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" -без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді: А. Демидова
С. Шевчук