01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2009 № 05-6-6/576
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача : не з'явився;
від відповідача: Морозова Н.В. - пред. за дов. № 3/626 від 05.08.2009 р.;
від прокуратури : Суходольський С.М. - помічник Київського природоохоронного прокурора
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 15.07.2009
у справі № 05-6-6/576 (суддя
за позовом Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві
до Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно"
про припинення користування надрами
Київський природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" про припинення користування надрами (підземними водами) ВАТ "Київхімволокно" по вул. Магнітогорській, 1 у м. Києві до отримання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 року № 05-6-6/576 (суддя Ковтун С.А.) було відмовлено у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, Київський природоохоронний прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 р. у справі № 05-6-6/576, позовну заяву та додані до неї документи передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Апеляційне подання обґрунтоване тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та не враховано, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки нормами чинного законодавства не встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спір, який виник по даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 р. апеляційне подання Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2009 р.
Помічник Київського природоохоронного прокурора в судовому засіданні 06.10.2009 року апеляційне подання підтримав в повному обсязі.
Представник Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" через канцелярію Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційне подання, проти доводів апеляційного подання заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні та залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 15.07.2009 р. у справі № 05-6-6/576 як таку, що прийнята з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційного подання, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу та дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду враховує, що ст. 124 Конституції України регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції).
За змістом ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Отже, з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України", та вимоги ст. ст. 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Поняття "справа адміністративної юрисдикції" наведене у ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, де під такою справою визначено переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. З господарськими спорами можуть пересікатися категорії спорів, визначені в п. п. 1, 3, 4 ч. 1 зазначеної статті, а саме:
а) спори суб'єкта господарювання із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності останнього;
б) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, а також спори з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
в) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відтак необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншої особи, яка є учасником спору), то такий суб'єкт не перебуває "при здійсненні управлінських функцій" і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб'єкта владних повноважень і, отже, спір за участю останнього повинен вирішуватися господарським судом.
Таким чином, від справ господарської юрисдикції за участю суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів владних повноважень адміністративні справи відрізняються особливим змістом правовідносин між сторонами та предметом позовних вимог.
Предметом даного спору є вимога Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві про припинення користування надрами.
Статус Державної екологічної інспекції в місті Києві, її функції та правові основи діяльності визначені Положенням про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджене наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 р. N 548.
Таким чином, Державна екологічна інспекція є органами державної влади, яка у правовідносинах з господарюючими об'єктами, зокрема у зв'язку із здійсненням своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території, тобто реалізує владні управлінські функції.
Відповідно до 5 п.п. 5, 6,7 ч. Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі Державна екологічна інспекція в місті Києві має право перевіряти документи на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи); складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень.
Відповідно до п. 2 ч. ст. 56 Кодексу України про надра основною вимогою в галузі охорони надр є: додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.
Згідно ст. 57 Кодексу України про надра у разі порушення статті 56 та інших вимог цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України.
Таким чином, право Державної екологічної інспекції в місті Києві на звернення до суду у відповідних відносинах (припинення користування надрами) визначено в законодавчому порядку (стаття 57 Кодексу України про надра, стаття 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та пункт 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінприроди України від 19.12.2006 N 548).
В свою чергу, враховуючи правовий статус Державної екологічної інспекції в місті Києві та приписи частини другої статті 60 КАС, прокурори у зазначеній категорії справ мають право звертатись до адміністративного суду з позовними заявами в інтересах Державної екологічної інспекції в місті Києві.
Отже, спір у даній справі стосується реалізації органом державної влади своїх повноважень у сфері регулювання відносин користування надрами та охорони навколишнього природного середовища, що встановлюються між цим органом та суб'єктом господарювання, і пов'язані з його компетенцією стосовно надання погодження щодо перевірки документів на право спеціального використання природних ресурсів (ліцензії, дозволи). Зазначені повноваження Державної екологічної інспекції в місті Києві визначають її статус у відносинах з підприємством як владного суб'єкта, а останнього - як підпорядкованого суб'єкта. Відтак, вказані відносини є відносинами влади та підпорядкування (субординації) і за способом виникнення та регулятивним характером є адміністративними.
Отже, аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції, а в розумінні пункту 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України Державна екологічна інспекція в місті Києві є суб'єктом владних повноважень, який у відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України має право звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених законом.
За таких обставин колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що доводи, викладені Київським природоохоронним прокурором в апеляційному поданні, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Разом з тим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду звертає увагу скаржника на те, що він не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
За таких обставин, оскільки посилання прокурора на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства не знайшло свого підтвердження при розгляді апеляційного подання та спростовується матеріалами справи, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 року у даній справі є такою, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для її скасування та задоволення апеляційного подання відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційне подання Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.07.2009 року у справі № 05-6-6/576 - без змін.
Матеріали справи № 05-6-6/576 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
09.10.09 (відправлено)