Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"06" жовтня 2009 р. Справа № 63/22-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Колеснік Т.І. (дов. № 15 від 16.03.2009р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ФЕД", м. Харків (вх. № 2676 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.09р. по справі № 63/22-09
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Центролит", м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ФЕД", м. Харків
про стягнення 19508,20 грн., -
встановила:
У червні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Центролит" (м. Суми) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ФЕД" (м. Харків) заборгованості за виконані роботи згідно договору № 44-4/19 від 08.06.2008 року в сумі 17181,00 грн. та 2327,20 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2009р. по справі № 63/22-09 (суддя Погорелова О.В.) позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ФЕД" (м. Харків) на користь Відкритого акціонерного товариства "Центролит" (м. Суми) заборгованість у сумі 17181,00 грн., 2043,08 грн. пені, 192,24 грн. держмита та 307,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 284,12 грн. пені - відмовлено.
Відповідач з даним рішення суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2009р. по справі № 63/22-09 скасувати, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав.
21.09.2009р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ВАТ «Центролит»надійшло клопотання, в якому позивач посилаючись на внесення змін у режим роботи підприємства (встановлення неповного робочого тижня), викладення його правової позиції у справі (заява № 5/956 від 10.06.2009р.) та надання ним до справи належним чином засвідчених документів в підтвердження його вимог, просить розглянути справу за відсутністю представника позивача за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи заявлене позивачем клопотання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі представника ВАТ «Центролит» за наявними у справі документальними доказами.
Заслухавши уповноваженого представника відповідача, який просив оскаржене рішення скасувати, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 08.06.2009 року між позивачем та відповідачем у справі укладено договір поставки № 44-4/19 на постачання чавунного литва (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. кого позивач (Продавець) зобов'язався виготовити та передати у власність відповідачу товар, а відповідач (Покупець) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.
Відповідно пункту 3.3. Договору позивач зобов'язався виготовити відповідачу модельну оснастку для виготовлення партії товару за цим договором.
Згідно з пунктом 7.2.1. Договору розрахунок за виготовлення модельної оснастки проводиться в два етапи: 1-й - передплата позивачеві 70 % від вартості модельної оснастки; 2-й - остаточний розрахунок за модельну оснастку в розмірі 30 % від вартості модельної оснастки протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідачем повідомлення від позивача про готовність модельної оснастки.
В процесі розгляду справи господарським судом з'ясовано, що по першому етапу 01.08.2008 року позивач отримав від відповідача 40089,00 грн. - 70% вартості модельної оснастки, про що свідчить копія виписки банку, згідно позицій 2, З додатку № 1 до Договору. Повна вартість оснастки становить 57270,00 грн. Крім того, після виготовлення оснастки позивач направляв відповідачу факсом вимоги про доплату 30 % - 17181,00 грн.: вих. № 44-12/240-2616 від 29.10.2008 року; вих. № 44-12/83-286 від 11.02.2009 року; вих. № 44-12/132-760 від 27.04.2009р. Однак, відповідач залишив вказані вимоги без будь-якого реагування та доплату за виготовлення модельної оснастки позивачу не здійснив.
Враховуючи положення частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України, якою встановлено, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок, господарський суд визначився, що відповідач повинен оплатити надані позивачем послуги по виготовленню модельної оснастки в сумі 17181,00 грн., що складає 30 % вартості модельної оснастки.
З огляду на обумовлений пунктом 7.2.1. Договору строк оплати 30% вартості замовленої модельної оснастки (протягом 5 банківських днів з дня отримання повідомлення від продавця про готовність Модельної оснастки), а також те, що позивач повідомляв відповідача про готовність модельної оснастки листом вих. № 44-12/240-2616 від 29.10.2008р., господарський суд дійшов висновку, що строк на оплату послуги закінчився 05.11.2008р.
Оцінивши доводи сторін у справі та надані на їх підтвердження докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 17181,00 грн. основного боргу за виготовлення модельної оснастки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, звертаючись до суду із даним позовом ВАТ «Центролит» у своїй позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 2327,20 грн., які згідно розрахунку були нараховані за період з листопада 2008 року по травень 2009 року, всього за 206 днів прострочення.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом першої інстанції, станом на момент розгляду справи відповідач суму боргу у розмірі 17181,000 грн. позивачеві не сплатив та жодних доказів, які б спростували суму заявленого боргу чи підтверджували б сплату заборгованості, не представив, а тому суд визначився, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем товару за спірним Договором з 06.11.2008 року.
Приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною третьою статті 549 цього ж Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу приписів частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня.
Отже, зазначеним законом визначений розмір санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, який з урахуванням наведених норм не може бути змінений сторонами у договорі.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2327,20 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, за своєю правовою природою є пенею, і підлягають задоволенню лише за період з 06.11.2008 року по 06.05.2009 року та у розмірі 2043,08 грн., оскільки її обчислення не може виходити за межі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, та обмежується шестимісячним терміном. В іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 284,12 грн. судом відмовлено, оскільки пеня нараховувалася позивачем поза межами 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
З урахуванням положень, запроваджених статтею 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів, колегія суддів вважає, що вищевикладені висновки суду попередньої інстанції повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення -немає.
В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
Колегія суддів вважає, що господарським судом у повному обсязі використано свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.
Так, предметом даного позову є вимога позивача щодо виконання відповідачем зобов'язання, яке виникло в силу договору № 44-4/19 від 08.07.2008р., в частині оплати вартості виготовленої позивачем модельної оснастки, а підставою позову - невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати її вартості.
Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки з елементами купівлі-продажу.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за спірним Договором у повному обсязі з позивачем за виготовлену модельну оснастку не розрахувався, на неодноразові вимоги позивача про готовність модельної оснастки та необхідність проведення остаточного розрахунку, що складає 30 % від вартості виробу - 17181,00 грн. залишив без відповіді та задоволення, а тому в силу зазначених норм повинен здійснити повну його оплату. Крім того, колегія суддів визначає, що висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 2043,08 грн. в межах шестимісячного терміну є правомірними та законними, оскільки її нарахування передбачене сторонами у Договорі (пункт 12.4.) та узгоджується з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду у даній справі, відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що в порушення норм процесуального права суд розглянув справу у відсутності його представника, який не був повідомлений про день, час та місце її розгляду, чим позбавив відповідача права на користування рівними процесуальними правами з позивачем, а також не надав можливості його представнику взяти участь у судовому засіданні при розгляді справи по суті, подавати докази, давати усні та письмові пояснення, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України. Заявник апеляційної скарги зазначає, що господарський суд вирішив розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача з огляду на те, що ухвала про відкладення розгляду справи від 13.07.2009р., яка була направлена на адресу ТОВ «МТЗ-ФЕД»(61023, м. Харків, вул. Сумська, 132), повернулась на адресу господарського суду з відміткою поштового органу «Повернути відповідно місця обслуговування». Однак, відповідач звертає увагу колегії суддів на те, що його підприємство зареєстровано по даній адресі з 2007 року, про що свідчить довідка ЄДРПОУ, юридичну адресу не змінювало, попередня ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 23.06.2009р. отримана відповідачем саме за вказаною адресою.
Проте, вказані посилання заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки суперечать наявним у справі документам, а правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту другого і четвертого частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4-2 (рівність перед законом і судом) та 4-3 (змагальність) Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення господарського суду є розгляд ним справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.
У розумінні вказаної статті не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвали суду про порушення провадження у справі та зміст цієї ухвали.
Дані норми господарський суд не порушив, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач на протязі всього розгляду справи належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання.
Разом з цим, колегія суддів визначає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.07.2009р. про відкладення розгляду справи направлено відповідачеві за адресою 61023, м. Харків, вул. Сумська, 132, яка є юридичною та фактичною адресою ТОВ «МТЗ-ФЕД». Такі ж відомості містить і довідка реєструючого органу, копія якої надана відповідачем до апеляційної скарги. Вказане свідчить про додержання господарським судом вимог щодо належного повідомлення сторони про день, час та місце судового засідання.
Враховуючи те, що судом першої інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а саме вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у судове засідання 10.08.2009р. не було визнано обов'язковою, відповідач не був позбавлений права надати суду першої інстанції письмові докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову та мав на це достатньо часу, а неявка представника ТОВ «МТЗ-ФЕД»не перешкоджала вирішенню спору по суті, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно розглянув справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідачу була надана можливість скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, однак останній наданим йому правом не скористувався, хоча йому було відомо про розгляд даного спору у господарському суді Харківської області, та жодних документів в підтвердження своєї позиції у справі відповідач на вимогу господарського суду не представив.
Крім того, викладені заявником апеляційної скарги обставини не впливають на прийняття господарським судом правильного рішення по суті спору, оскільки відповідач не надав ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції жодних доказів належного виконання своїх зобов'язань по спірному Договору та документів в підтвердження сплати заборгованості в сумі 17181,00 грн. судам не представив.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач також вказує на те, що оскільки позивач протягом 45 днів від дня проведення першого етапу оплати робіт, тобто з 01.08.2008р. по 15.09.2008р. модельну оснастку не виготовив, відповідач 30.09.2008р. направив на його адресу лист за вих. № 152 (копія надана відповідачем до додаткових пояснень до апеляційної скарги), в якому в зв'язку із порушенням позивачем строків виконання робіт, відповідач відмовився від виконання свого обов'язку по оплаті їх вартості в повному обсязі.
Однак вказаний документ не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не є належним та допустимим доказом в справі у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, так як жодних доказів на підтвердження факту направлення позивачеві цього листа відповідач не надав, а викладені в цьому листі відомості за своєю правовою суттю не є належним чином оформленою відмовою відповідача від виконання обов'язку по сплаті вартості робіт по виготовленню модельної оснастки, пов'язаної із порушенням позивачем строків їх виконання. Інших даних матеріали справи не містять.
В даному випадку, з урахуванням виконання позивачем умов Договору щодо виготовлення модельної оснастки та факту часткового перерахування відповідачем коштів у якості оплати його вартості в сумі 40089,00 грн., колегія суддів вважає, що наявні всі підстави для застосування до спірних правовідносин частин 1, 2 статті 538 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів яких виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Більше того, наведені відповідачем доводи не звільняють його від відповідальності за невиконання свого обов'язку щодо сплати вартості замовленого ним виробу у повному обсязі, оскільки відповідно до частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
При цьому, переглядаючи повторно справу за наявними в ній доказами та додатково поданими документами, колегією суддів з'ясовано, що здійснення позивачем робіт по виготовленню замовленої відповідачем модельної оснастки безпосередньо пов'язано з виконанням відповідачем обов'язку щодо належного, повного та своєчасного перерахування коштів у строки, встановлені пунктом 7.2.1. Договору, відповідного до якого оплата вартості робіт по виготовленню замовленої оснастки проводиться Покупцем (відповідачем) в два етапи, останній з яких повинен здійснюватись протягом 5 банківських днів з дня отримання повідомлення Продавця (позивача) про готовність цього виробу.
Іншого порядку розрахунку за виготовлену модельну оснастку, окрім вказаного, сторонами в Договорі не встановлено, а тому відповідач маючи достатньо правових підстав для перерахування грошових коштів, оплату вартості виробу провів лише частково в сумі 40089,00 грн. Інша частина вартості виробу в сумі 17181,00 грн. залишилась відповідачем несплаченою.
В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Із матеріалів справи вбачається, що 29.10.2008р. позивач направив відповідачу факсом повідомлення з вимогою про сплату іншої частини вартості виготовленої оснастки в сумі 17181,00 грн., однак відповідач в порушення умов Договору, за яким зобов'язання підлягають виконанню належним чином в силу положень статті 599 Цивільного кодексу, вартість виробу у встановлений цим Договором термін позивачеві не сплатив. Інші неодноразові факсові повідомлення позивача про виготовлення замовленої модельної оснастки та необхідність проведення відповідачем другого етапу оплати робіт в розмірі 30% залишені останнім без будь-якого реагування. Факт неотримання цих повідомлень не доведений відповідачем належними та допустимими доказами та не знайшов свого підтвердження в матеріалах справи. За таких обставин, строк на оплату цих робіт закінчився 05.11.2008р., а з 06.11.2008р. у позивача виникли правові підстави для нарахування відповідачу заходів відповідальності, що повинні застосовуватись до боржника у разі неналежного виконання ним грошового зобов'язання, тобто в даному випадку пені, яка правомірно стягнута судом першої інстанції з урахуванням вимог статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та в межах шестимісячного терміну в сумі 2043,08 грн.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, а позивач згідно з чинним цивільним та господарським законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача та довів судам, що відповідачем, в порушення вимог укладеного між ними Договору та чинного законодавства оплата вартості модельної оснастки проведена ним не в повному обсязі. Проте, відповідач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень. Наведені ним у своїй апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм процесуального права не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, а його позиція у справі взагалі не підтверджена належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 10 серпня 2009 року по справі № 63/22-09 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтями 525, 526, частиною 1 статті 530, статтями 546, 549, 599, 610, 611, 612, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193, частиною 1 статті 231, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 32, 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТЗ-ФЕД" (м. Харків) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області 10 серпня 2009 року по справі № 63/22-09 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.
Повний текст постанови підписано 09 жовтня 2009 року.
Головуючий суддя
Судді