01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.10.2009 № 6/95
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Комиляй Ю.В. - пред. за дов. № 22/468 від 24.03.2009 року; Скрипніков Д.С.- пред. за дов. № 22/166-Д від 24.03.2009 року
від відповідача - Агафович І.В.- -пред. за дов. № б/н від 07.04.2009 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служба безпеки України
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2009
у справі № 6/95 (суддя
за позовом Служба безпеки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів"
про стягнення 207214,79 грн.
Служба безпеки України звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" про стягнення 207214,79 грн. - суми понесених позивачем витрат по сплаті орендної плати за землю за 2006-2008 роки.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2009 р. у справі № 6/95 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2009 р. у справі № 6/95 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору місцевим господарським судом не було здійснено всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин справи та неповно з'ясовано всі обставини справи, а висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача обов'язку відшкодувати позивачу витрати останнього, пов'язаних зі сплатою орендної плати за землю, відведену для будівництва об'єкту не відповідають обставинам справи. Зокрема, апелянт наголошує, що позивач має право на отримання такого відшкодування відповідно до пункту 4.3.6 договору від 14.06.2004р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2009 р. апеляційну скаргу Служби безпеки України було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 12.10.2009 р.
Представники позивача підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі, просили рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2009 р. у справі № 6/95 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 20.07.2009 р. № 6/95 як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 червня 2004р. між Службою безпеки України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівський завод будівельних матеріалів" (інвестор) укладено договір №19/3-79 про інвестування у будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької в Дарницькому районі м. Києва (далі - договір від 14.06.2004р.).
Під "Об'єктом" в даному договорі визначено - будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) та автопаркінгом (15591,00 кв.м. загальної житлової площі, вбудовано-прибудованими приміщеннями площею 660,00 кв.м. та автопаркінг площею 9500,00 кв.м. на 256 машин) на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької, інженерні мережі та благоустрій.
У пункті 1.1 договору від 14.06.2004р. передбачено, що сторони зобов'язуються об'єднати свої зусилля та вклади, спільно діяти з метою будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (корпус 2) на земельній ділянці, що знаходиться на розі Харківського шосе та вул. Тростянецької (Об'єкт).
Пунктом 3.2 договору від 14.06.2004р. передбачено, що тривалість виконання робіт з будівництва Об'єкту становить 24 календарних місяця з моменту початку виконання робіт. Датою закінчення виконання робіт за договором вважається дата підписання акту Державної технічної комісії. Строки виконання окремих етапів робіт визначаються сторонами в графіку виконання робі, який є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до п. 4.3 договору сторони встановили обов'язки інвестора, зокрема, інвестор зобов'язувався :
п. 4.3.1 договору від 14.06.2004р. - здійснювати фінансування будівництва об'єкту (крім вбудовано-прибудованих приміщень), сплачувати виготовлення проектно-кошторисної документації, а також перераховувати, відповідно до наданих платіжних документів, кошти для сплати пайової участі (внесків) замовника для створення інженерно - транспортної інфраструктури, розвитку пожежної безпеки, довідок БТІ, іншої дозвільної документації.
п. 4.3.2 договору від 14.06.2004р. - погоджувати з замовником договори, що пропонуються до укладення з генпідрядником на будівництва об'єкта.
п. 4.3.3 договору від 14.06.2004р. - за погодженням з замовником передати генпідряднику земельну ділянку під будівництво.
п. 4.3.4 договору від 14.06.2004р. - здійснювати вибір генерального підрядника, який має відповідні ліцензії, укладати договори на будівництво об'єкта з генеральним підрядником.
п. 4.3.5 договору від 14.06.2004р. - відшкодувати в повному обсязі понесені замовником на момент підписання договору витрати підготовчого періоду щодо об'єкту та земельної ділянки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок замовника. Порядок, розмір та строки відшкодування визначаються додатковими угодами до договору.
п. 4.3.6 договору від 14.06.2004р. - протягом терміну будівництва Об'єкта відшкодовувати шляхом перерахування коштів на рахунок Замовника документально підтверджені поточні витрати останнього, пов'язані з оформленням дозволів, погоджень тощо.
На виконання пункту 4.3.5 договору від 14.06.2004р. сторони уклали додаткову угоду № 1 від 09.07.2004р., відповідно до якої встановили, що понесені замовником та документально підтверджені витрати підготовчого періоду щодо об'єкту будівництва та відведення земельної ділянки на момент підписання договору підлягають відшкодуванню інвестором на підставі п.4.3.5 договору та складають 983621,81 грн.
Відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 від 09.07.2004р. встановлено, що поточні витрати замовника, передбачені п. 4.3.6 договору, а також кошти для сплати дольової участі у будівництві зовнішніх інженерних мереж, ТП, загальнооб'єктових витрат відшкодовуються інвестором протягом 15 днів після отримання документально підтверджених затрат, понесених замовником.
Додатковою угодою № 2-19/2-92/1 від 13.12.20076р. до договору від 14.06.2004р. сторони продовжили строк виконання робіт по будівництву об'єкту до 31.03.2007р.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" та враховуючи лист-звернення Служби безпеки України від 10.02.2006 N 19/3-326, рішенням Київської міської ради від 22 лютого 2007 року N 213/874 "Про поновлення Службі безпеки України договору оренди земельних ділянок для будівництва житлового будинку з об'єктами культурно-побутового та соціального призначення на перетині Харківського шосе та вул. Тростянецької у Дарницькому районі м. Києва " поновлено на 2 роки з 07.07.2006 договір оренди земельних ділянок на перетині Харківського шосе та вул. Тростянецької у Дарницькому районі м. Києва від 07.07.2003 N 63-6-00063, укладений між Київською міською радою та Службою безпеки України на підставі пункту 53 рішення Київської міської ради від 24.04.2003 N 411/571 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".
На виконання зазначеного рішення 07.04.2008 року між Київською міською радою (орендодавець) та Службою безпеки України (орендар) укладено договір про поновлення договору оренди земельних ділянок № 63-600486, відповідно до п. 1 якого поновлено на 2 роки з 07.07.2006р. договір оренди земельних ділянок, укладений між орендодавцем та орендарем, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 07.07.2003р. за №63-6-00063; річна орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі 4,5 відсотка від її нормативної грошової оцінки; при цьому у п. 4 договору зазначена нормативна грошова оцінка трьох земельних ділянок, які мають різну площу та нормативну грошову оцінку.
У відповідності до умов зазначеного рішення позивачем за період з 19.10.2007 року по 07.08.2008 року було сплачено орендну плату в розмірі 414429,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 75 від 29.10.2007р., № 79 від 19.11.2007р., № 98 від 20.12.2007р. №194 від 15.05.2008р. 152 273 грн.; №220 від 28.05.2008р. 4 949,94 грн.; № 984 від 26.06.2008р. 74 249,05 грн.; № 1144 від 16.07.2008р. №1352 від 07.08.2008р.
З пояснень представника позивача та наданого розрахунку позовних вимог вбачається, що, на думку позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу 207214,79 грн., що становить 50% від загальної суми (414 429,59 грн.) сплаченої позивачем орендної плати.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до приписів статей 627, 629 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагентів та визначенні умов договорів з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З цими нормами цивільного законодавства кореспондуються і приписи Господарського кодексу України.
В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з частиною 1 статті 174 цього Кодексу господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Отже, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін певних прав та обов'язків, визначених ним.
Відносини, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, Законом України "Про інвестиційну діяльність".
Статтею 9 цього Закону передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Колегією суддів встановлено, що ні договором, ні додатковою угодою, ані жодним нормативним актом не встановлений обов'язок відповідача щодо відшкодування позивачу витрат останнього, пов'язаних зі сплатою орендної плати за землю, відведену для будівництва об'єкту, крім того, умовами договору інвестування не визначений ні сума, ні розмір орендної плати у відсотках чи частинах, яка підлягає відшкодуванню. Позивач на власний розсуд визначив, що відповідач зобов'язаний йому відшкодувати 50 % сплаченої позивачем орендної плати.
Посилання позивача на право отримання такого відшкодування відповідно до пункту 4.3.6 договору від 14.06.2004р., правомірно відхилені Господарським судом Чернігівської області, оскільки протягом терміну будівництва відповідач зобов'язаний відшкодовувати поточні витрати, пов'язані з оформленням певних документів (дозволів, погоджень і т. інш.). Віднесення позивачем до поняття "тощо" витрат по оплаті орендної плати за землю є безпідставним, оскільки ці витрати у відповідача виникають у зв'язку з виконанням ним зобов'язання по сплаті орендної плати за землю на підставі договору оренди землі, які не є поточними витратами, пов'язаними з оформленням будь-якого документу, необхідного для будівництва об'єкту.
Київський апеляційний господарський суд відзначає, що сторони інвестиційного договору від 14.06.2004р. не досягли домовленості щодо порядку відшкодовувати витрат позивача по сплаті орендної плати за землю у період будівництва об'єкту, а відтак у відповідача відсутнє зобов'язання по відшкодуванню таких витрат. При цьому посилання позивача на те, що відповідач протягом 2004-2005 років здійснював відшкодування витрат по орендній платі за землю, а тому цими діями підтвердив свій обов'язок, не приймаються судом до уваги, оскільки такі дії відповідача, вчинені ним на власний розсуд, а тому не породжують зобов'язання особи на їх вчинення у майбутньому, якщо вони не виникають з умов договору.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У зв'язку з цим суди не вправі зобов'язати відповідача сплачувати на користь позивача кошти в розмірі 207214,79 грн., оскільки, як встановлено колегією суддів, ні договором, ні додатковою угодою, ані жодним нормативним актом не встановлений обов'язок відповідача щодо відшкодування позивачу витрат останнього, пов'язаних зі сплатою орендної плати за землю, відведену для будівництва об'єкту.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду справи позивачем, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено тих обставин, які є підставою позовних вимог, не підтверджено такі обставини належними доказами та не додано їх до матеріалів справи, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Служби безпеки України є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2009 року у справі № 6/95 - без змін.
Матеріали справи № 6/95 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
14.10.09 (відправлено)