83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.10.09 р. Справа № 11/281пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Л.Ф.Чернота
при секретарі судового засідання Руденко Ю.В.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» м. Єнакієве Донецької області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт мір констрактінг енд трейдінг ЛТД» м. Київ
про визнання договору будівельного підряду № 11/02-09-1 від 11.02.2009р. не дійсним.
Представники сторін:
Від позивача: не з»явився.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» м. Єнакієве Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт мір констрактінг енд трейдінг ЛТД» м. Київ про визнання договору будівельного підряду № 11/02-09-1 від 11.02.2009р. не дійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається ч. 1 ст. 203, ст. 215, 207, 209 Цивільного кодексу України.
Відповідач надав відзив від 18.09.2009року , в якому проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві.
Відповідач надав клопотання від 25.08.2009р., просить надати можливість для ознайомлення з матеріалами справи. Суд розглянув клопотання за задовольнив.
Представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Справа слуханням була відкладена, згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив, що 11.02.2009року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Об'єднана вантажно-транспортна компанія» м. Єнакієве Донецької області «далі «Замовник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт мір констрактінг енд трейдінг ЛТД» м. Київ «далі «виконавець» було укладено договір будівельного підряду № 11/02-09-1 від 11.02.2009р.
Згідно умов договору п. 2.1. «замовник» доручає і фінансує , а «виконавець» приймає на себе зобов»язання власними силами виконати роботи по бурінню 16 паль, діаметром 1020мм., заливку підготовленого бетону у свердловину за допомогою труби для глибинного бетонування , за адресою: Автомобіль дорога Р-62 від а/д -24 Вінниця- Сторожинець- Чернівці км 31+400-км.31+750 (далі об»єкт).
Сторони домовилися, що загальна вартість робіт по договору складає суму в розмірі 400 000,00грн.
Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов»язань (п. 15.3 договору).
Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей.
На момент розгляду справи, до матеріалів справи не надано а ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору.
Суд вважає позовні вимоги, такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 ЦК України регламентує про недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання «Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом».
Позивач необґрунтовано вважає, що підписаний уповноваженими представниками сторін договір потребував обов'язкового нотаріального посвідчення. Так як у відповідності до вимог ст. 209 ЦК України п. 4 «На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.» Суд звертає увагу позивача на те, що враховуючи вимоги даної правової норми, нотаріальне посвідчення договору, являє собою не обов'язком , а правом суб'єкту господарювання.
Із матеріалів справи вбачається, що Договір будівельного підряду № 11/02-09-1 від 11.02.2009р. набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 15.3 договору) - без будь яких застережень про нотаріальне посвідчення угоди. Даний факт досліджувався та був встановлений рішенням суду від 25.08.2009р. по справі 11/226.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання взятих на себе зобов'язань, на підставі вимог п.3.2.1., п.3.2.2. договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача суму авансу в розмірі 200 000,00грн. (п/д № 241 від 13.02.2009р. на суму 100 000,00грн; п/д № 260 від 19.02.2009р. на суму 100 000,00грн.). Відповідач в свою чергу після отримання авансу приступив до виконання взятих на себе зобов'язань, які виконав у повному обсязі та 03.03.2009р. надав позивачу акти виконаних робіт та довідку на суму 400 000,00грн., також копію актів прихованих робіт, копію журналу результатів контролю міцності бетону та паспорта на використаний бетон і сертифікати на арматуру.
За матеріалами справи вбачається, що був прийнятий та підписний без будь - яких зауважень і застережень акт виконаних робіт та довідка про вартість їх виконання на суму 400 000,00грн., який підписаний сторонами.
Роз'ясненням вищого господарського суду України від 12.03.1999р. № 02-05/111 «про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсним» (зі змінами та доповненнями станом на 10.12.2004р. № № 04-5/3248) зазначено , що «… Наступне схвалення юридичною особою угоди робить її дійсною з моменту укладення якщо доказам такого схвалення є відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.) . У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною задоволенню не підлягає.»
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені основні вимоги для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Сторони у Договорі будівельного підряду № 11/02-09-1 від 11.02.2009р. узгодили предмет, вартість послуг та порядок їх оплати, строк дії договору, встановили права та обов'язки.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторонами виконувалися свої обов'язки за Договором, а саме: відповідачем - виконання робіт, а позивачем - їх оплата.
Таким чином, при укладенні договору сторони дійшли згоди за всіма істотними умовами договору відповідно до вимог ст. 638 ЦК України.
Справа слухалася з 12.08.2009р. по 07.10.2009р., відповідно до вимог ст. 69 ГПК України, у позивача було достатньо часу для надання доказів по справі.
Позивач у судові засідання не з» являвся та не надав доказів у розумінні ст. ст. 33, 36 ГПК України.
Тому, договір будівельного підряду № 11/02-09-1 від 11.02.2009р. відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Господарські витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 230, 526, 625, 853, 886 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України та на підставі ст.ст.42, 43, 22, 33, 36, 43, 49, 67, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
Надруковано 3 примірники:
позивачу 1
відповідачу 1
у справу № 11/281пд