79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.08.09 Справа № 19/52
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит” від 15.06.2009 р. № 015/06-2
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2009 р.
у справі № 19/52
за позовом ПП “Еванс-М”, м.Київ
до ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит”, м.Івано-Франківськ
про стягнення 35 856, 18 грн., в т.ч. 29 502, 67 грн. основного боргу, 3 398, 73 грн. пені, 2529, 37 грн. інфляційних втрат, 425, 41 грн. 3 % річних, за договором поставки (з врахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог, а.с.42-48)
За участю представників сторін:
від позивача -не з”явився;
від відповідача - не з”явився
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2009 р. у справі № 19/52 (суддя Максимів Т.В.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 29 502, 67 грн. основного боргу, 2529, 37 грн. інфляційних втрат, 425, 41 грн. 3 % річних за підставністю й обгрунтованістю, а в задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3 398, 73 грн. пені відмовлено в зв”язку невстановленням її розміру в договорі.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яикм у задоволенні позову відмовити, з підстав неповного з”ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що видаткові накладні не є первинними документами, оскільки видаються продавцем товару, який тільки буде поставлятись; вони не містять всіх реквізитів, у т.ч. серій і номерів довіреностей на уповноважених покупцем для отримання товару осіб; в матеріалах справи взагалі відсутні такі довіреності; господарським судом не досліджено факту перевезення товару.
20.08.2009 р. поступило клопотання від позивача (вх. № 6434) про розгляд апеляційної скарги за відсутністю його представника.
Як встановлено судом першої інстанції, 15.03.2008 р. між ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит" (покупець за договором, відповідач у справі) та ПП “Еванс-М” (постачальник за договором, позивач у справі) було укладено договір поставки товару за № 0744/08 А (а.с.22-26) з протоколом розбіжностей до договору (а.с.27).
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а останній -приймати його та своєчасно здійснювати його оплату.
Згідно з п.6.1 договору у редакції протоколу розбіжностей оплата покупцем за поставлений товар здійснюється щоденно з відтермінуванням платежу 30 календарних днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.
На виконання умов договору на підставі видаткових накладних (а.с.29-34) позивач поставив, а відповідач одержав товар на загальну суму 35 726, 03 грн.
Як вбачається з двостороннього акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.10.2008 р. по 31.10.2008 р. (а.с.28) відповідачем проведено часткову оплату, тому станом на момент подання позовної заяви розмір основного боргу становить 29 502, 67 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2009 р. у справі № 19/52 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит” - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з ст.193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати за отриманий товар відповідачем згідно з останньою накладною настав 08.02.2009 р.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт отримання ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит” товару та виникнення обов”язку його оплати.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Однак відповідач не долучив до матеріалів справи доказів проведення повного розрахунку з позивачем згідно з договором № 0744/08 А від 15.03.2008 р., тому в господарського суду були підстави для стягнення 29 502, 67 грн. основного боргу.
Покликання відповідача на факт відсутності у позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, з наступними змінами та доповненнями, як нібито підтвердження того, що товар з боку ПП “Еванс-М” не передавався, не заслуговують на увагу, адже жодний інший первинний бухгалтерський документ, окрім видаткової накладної, не може підтверджувати факту поставки товару, а довіреність (чи то форми 4М, чи як правочин, яким уповноважено одну особу іншою здійснювати певні повноваження) є нічим іншим як підтвердження права особи на отримання такого товару. Проте, як вбачається з матеріалів справи, на кожній видатковій накладній містяться підписи працівників, що здійснювали прийом товару, які скріплені печаткою магазину ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит”, в котрому згідно з п.10.1 договору здійснювалося передання товару постачальником і приймання товару покупцем.
Крім того наявний у матеріалах справи акт звіряння взаєморозрахунків підписаний сторонами, скріплений печатками, жодних заперечень з приводу його складення відповідачем не заявлено, тим самим останнім визнано позов.
Покликання скаржника на недослідження господарським судом факту перевезення вантажу не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі договору, а не стягнення нестачі вантажу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
За неналежне виконання грошового зобов”язання відповідно до вимог ст.625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 2529, 37 грн. інфляційних втрат, 425, 41 грн. 3 % річних згідно з розрахунком (а.с.44-45), які обгрунтовано стягнуті господарським судом.
Що стосується нарахування позивачем пені, то судом першої інстанції підставно відмовлено в її стягненні з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов”язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмовій формі.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
Враховуючи вищенаведені положення закону, умова щодо застосування пені, її розмір повинні бути обов”язково закріплені в договорі.
Як вбачається з договору № 0744/08 А від 15.03.2008 р., а саме: з його розділу 11 під назвою “Відповідальність сторін за порушення договору”, в ньому не передбачено застосування пені та не встановлено конкретно її розмір, а в п.11.1 договору міститься загальне речення наступного змісту: “У разі порушення зобов”язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавстом України”, що виключає можливість нарахування пені та відповідно її стягнення судом.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2009 р. у справі № 19/52 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин