79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.08.09 Справа № 15/54
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит” від 15.06.2009 р. № 015/06-4
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2009 р.
у справі № 15/54
за позовом ТзОВ “М і Т” ЛТД, м. Івано-Франківськ
до ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит”, м.Івано-Франківськ
про стягнення 41 595, 6 грн., в т.ч. 37 798, 72 грн. основного боргу, 3 796, 88 грн. пені, за договором поставки
За участю представників сторін:
від позивача -Ружастий С.Б. (юрист, довіреність вих. № 20/30.04.09 від 30.04.2009 р. в матеріалах справи);
від відповідача -не з”явився
Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.
Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2009 р. у справі № 15/54 (суддя Деделюк Б.В.) позов задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яикм у задоволенні позову відмовити, з підстав неповного з”ясування обставин справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що накладні не є первинними документами, оскільки видаються продавцем товару, який тільки буде поставлятись; вони не містять всіх реквізитів, у т.ч. серій і номерів довіреностей на уповноважених покупцем для отримання товару осіб; в матеріалах справи взагалі відсутні такі довіреності; господарським судом не досліджено факту перевезення товару.
У судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції, 02.01.2008 р. між ТзОВ "Торгова мережа "Фаворит" (покупець за договором, відповідач у справі) та ТзОВ “М і Т” ЛТД (постачальник за договором, позивач у справі) було укладено договір поставки товару за № 0179/08 А (а.с.10-14) з протоколом розбіжностей до договору (а.с.15).
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а останній -приймати його та своєчасно здійснювати його оплату.
Згідно з п.6.1 договору в редакції протоколу розбіжностей оплата покупцем за поставлений товар здійснюється з відтермінуванням платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару.
На виконання умов договору на підставі накладних (а.с.16-67) позивач поставив, а відповідач одержав товар на загальну суму 38 668, 21 грн.
Станом на момент подання позовної заяви розмір основного боргу становить 37798, 72 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2009 р. у справі № 15/54 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит” - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з ст.193 ГК України, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, строк оплати за отриманий товар відповідачем згідно з останньою накладною настав 14.11.2008 р. Пред'явлена позивачем відповідачу претензія № 18-11-08 від 17.11.2008 р., отримана останнім 24.11.2008 р., залишилась без реагування (а.с.125-126).
Порушенням зобов'язання відповідно до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, які свідчать про факт отримання ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит” товару та виникнення обов”язку його оплати.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Однак відповідач не долучив до матеріалів справи доказів проведення повного розрахунку з позивачем згідно з договором № 0179/08 А від 02.01.2008 р., тому в господарського суду були підстави для стягнення 37 798, 72 грн. основного боргу.
Покликання відповідача на факт відсутності у позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за N 293/1318, з наступними змінами та доповненнями, як нібито підтвердження того, що товар з боку ТзОВ “М і Т” ЛТД не передавався, не заслуговують на увагу, адже жодний інший первинний бухгалтерський документ, окрім накладної, не може підтверджувати факту поставки товару, а довіреність (чи то форми 4М, чи як правочин, яким уповноважено одну особу іншою здійснювати певні повноваження) є нічим іншим як підтвердження права особи на отримання такого товару. Проте, як вбачається з матеріалів справи, на кожній накладній містяться підписи працівників, що здійснювали прийом товару, які скріплені печаткою магазину ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит”, в котрому згідно з п.10.1 договору здійснювалося передання товару постачальником і приймання товару покупцем.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що ТзОВ “М і Т” ЛТД після отримання ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит” товару загальною вартістю 38668, 21 грн., в т.ч. 6 401, 76 грн. ПДВ, видало останньому податкові накладні на вказану суму ПДВ, включило дану суму ПДВ до складу податкового зобов”язання відповідного звітного періоду. Податкові накладні знаходяться в матеріалах справи (а.с.68-124).
Вищенаведене додатково підтверджує одержання ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит” товару, визначеного в накладних, і необгрунтованість заперечень, викладених відповідачем у апеляційній скарзі.
Твердження скаржника про недослідження господарським судом факту перевезення вантажу не заслуговують на увагу, оскільки предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар на підставі договору, а не стягнення нестачі вантажу.
Пунктом 11.7 договору в редакції протоколу розбіжностей передбачено, що за несвоєчасну оплату покупець виплачує продавцю пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ (простроченого платежу за кожен день прострочення оплати поставленого товару).
Так, за період з 10.09.2008 р. по 24.03.2009 р. позивачем нараховано пеню в сумі 3796, 88 грн. згідно з розрахунком (а.с.4-5), який як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій перевірено та визнано правильним.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.2009 р. у справі № 15/54 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Торгова мережа “Фаворит” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин