79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.08.09 Справа № 14/3
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу ЗАТ “Соснівський гранкар”єр” від 10.06.2009 р. вих. № 10-06/2009-А
на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.06.2009 р.
у справі № 14/3
за первісним позовом ТзОВ “Технології сучасності”, м.Рівне
до ЗАТ “Соснівський гранкар”єр”, смт.Клесів Сарненського р-ну Рівненської обл.
про стягнення 136 840, 71 грн., в т.ч. 125 580, 46 грн. основного боргу, 9 939, 07 грн. інфляційних втрат, 1 321, 18 грн. 3 % річних, за договором підряду № 25.06-1/08 від 25.06.2008 р. (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а.с.123-127)
і за зустрічним позовом ЗАТ “Соснівський гранкар”єр”, смт.Клесів Сарненського р-ну Рівненської обл.
до ТзОВ “Технології сучасності”, м.Рівне
про визнання недійсним договору підряду № 25.06-1/08 від 25.06.2008 р.
За участю представників сторін:
від позивача -не з”явився;
від відповідача - не з”явився
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.06.2009 р. у справі № 14/3 (суддя Марач В.В.) відмовлено в задоволенні заяви ЗАТ "Соснівський гранкар'єр" про вжиття запобіжних заходів до подання позову за недоведеністю та безпідставністю (а.с.130-131).
Відповідач за первісним позовом з даною ухвалою не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, вжити відносно ТзОВ “Технології сучасності” до подання ЗАТ “Соснівський гранкар”єр” зустрічного позову запобіжний захід у вигляді накладення арешту на на рухоме та нерухоме майно ТзОВ “Технології сучасності”, а також на грошові кошти в розмірі 53 820, 2 грн. як на частину майна, з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильного застосування норм процесуального права.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що він має намір звернутися з зустрічним позовом до ТзОВ “Технології сучасності” про стягнення 53 820, 2 грн., сплачених у якості попередньої оплати за договором підряду № 25.06-1/08 від 25.06.2008 р., оскільки після прийняття робіт були виявлені недоліки, які не могли бути виявленими під час їх прийняття, так як були умисно приховані позивачем; сума збитків становить 53 820, 2 грн., сплачених як попередня оплата.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.06.2009 р. у справі № 14/3 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ “Соснівський гранкар”єр” - без задоволення.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Статтею 43-1 ГПК України встановлено, що особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову.
Статтею 43-2 цього ж кодексу визначено види запобіжних заходів та зазначено, що запобіжні заходи включають:
1) витребування доказів;
2) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з порушенням прав;
3) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.43-3 ГПК України заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити відомості про обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття таких заходів. Ці обставини мають узгоджуватися з приписами статті 43-1 ГПК України, а за змістом п.5 ч.1 ст.43-3 і ч.3 ст.43-4 ГПК України - також й підтверджуватись відповідними доказами з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 названого Кодексу.
Тобто заявник повинен обгрунтувати підстави для вжиття запобіжних заходів поданням відповідних доказів з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, у тому числі доказів наявності у нього права вимоги.
Вжиття запобіжних заходів має здійснюватися з оцінкою обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх застосування з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника;
- наявності зв'язку між конкретним видом запобіжних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, яку заявник повинен подати у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 ГПК України;
- імовірності настання обставин, зазначених у статті 43-1 ГПК України;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
У поданій заяві (а.с.91) ЗАТ "Соснівський гранкар'єр" не обгрунтував необхідності вжиття запобіжних заходів до подання позову. Заявник тільки вказав, що він має намір подавати зустрічний позов і наводить обгрунтування вказаного позову. Вказуючи на необхідність вжиття запобіжних заходів, заявник зазначає, що може бути порушено його право на стягнення з ТОВ "Технології сучасності" грошових коштів на відшкодування збитків, завданих підприємству внаслідок неякісного виконання робіт за договором підряду № 25.06-1/08 від 25.06.2008 р., однак не зазначає, яким саме чином може бути порушене вказане право.
Крім того заявник вказує, що він має намір подати зустрічний позов про стягнення з ТОВ "Технології сучасності" грошових коштів, однак в заяві просить вжити запобіжний захід у вигляді накладення арешту на рухоме і нерухоме майно останнього. Таким чином, запобіжні заходи, які просить вжити заявник, є не співрозмірними позовним вимогам, на забезпечення яких вони вживаються.
Також заявник просить вжити запобіжний захід у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Технології сучасності", однак стаття 43-2 ГПК України, яка містить вичерпний перелік видів запобіжних заходів, не передбачає такого виду запобіжного заходу, як накладення арешту на грошові кошти, що належать особі, щодо якої вживаються заходи.
Твердження заявника про те, що грошові кошти є частиною майна, є необгрунтованим, і не кореспондується зі статтями 190, 192 ЦК України, які дають визначення поняттям "майно" та "грошові кошти".
Крім того, заявник не довів належними доказами наявності у нього права вимоги до ТзОВ "Технології сучасності", а саме: стягнення з останнього грошових коштів на відшкодування збитків, завданих підприємству внаслідок неякісного виконання робіт за договором підряду № 25.06-1/08 від 25.06.2008 р. та існування між ним та ТзОВ "Технології сучасності" спору стосовно якості виконаних останнім електромонтажних робіт.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Рівненської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п.п. „г” п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7/93 від 21.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями та п.35 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50, з наступними змінами та доповненнями державне мито не сплачується з апеляційних скарг на ухвали господарських судів. Оскільки скаржником помилково сплачено державне мито на суму 42 (сорок дві) грн. 50 (п”ятдесят) коп. за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.06.2009 р., то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне видати довідку про повернення держмита.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105-106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 02.06.2009 р. у справі № 14/3 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ “Соснівський гранкар”єр” - без задоволення.
2. Видати довідку про повернення державного мита.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин