79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
08.09.09 Справа № 8/23
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді - Гнатюк Г.М.
суддів - Кравчук Н.М.
- Мирутенко О.Л.
Розглянувши апеляційну скаргу Приватної агрофірми “Жуківська”, с.Жуків, Тлумацький район, Івано-Франківської області
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2009р.
в справі № 8/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО”, м.Київ
до відповідача: Приватної агрофірми “Жуківська”, с.Жуків, Тлумацький район, Івано-Франківської області
про стягнення 33912,31грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Сторони явку повноважних представників в судове засідання двічі не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №№3302221, 3301578, 3302213 від 11.06.2009р.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Встановив :
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2009р. у справі №8/23 (суддя Шіляк М.А.) позов задоволено частково, стягнено з приватної агрофірми “Жуківська” на користь ТзОВ “Тридента Агро” 663,71грн. пені, 82,60грн. річних, 4326,00грн. штрафних санкцій, 340,00грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинено та відмовлено у стягненні 2800грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Приватна агрофірма “Жуківська” оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм процесуального права, так як ставить відповідча в скрутне матеріальне становище, у зв'язку з чим просить рішення скасувати і в позові відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу від 03.07.2009р. б/н (вх.№5416 від 09.07.2009р.) ТзОВ “ТРИДЕНТА АГРО” спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.06.2009р. у справі №8/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2008 року між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО" та ПАФ „Жуківська" укладено Договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №ЗУФ-137/09/08 (далі Договір), відповідно до положень якого визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу.
Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п. 2.2. Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною..
На виконання договірних зобов'язань, по видатковій накладній №РН-ЛВ00419 від 24.09.2008р. позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 33840,00грн.
Пунктом 5.3. договору встановлено, що оплата товару проводиться наступним чином: - 20% від вартості товару оплачується покупцем протягом 10 днів з моменту отримання товару без обов'язкового виставлення рахунку-фактури;
- 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 26.12.08р. без обов'язкового виставлення рахунку-фактури.
Таким чином, враховуючи п.п. 2.1, 2.2., 3.1.,5.3 договору кінцевим днем розрахунку відповідача за отриманий ним товар за видатковою накладною №РН-ЛВ00419 від 24.09.08р. є 26.12.08р.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем умови договору виконано частково та за отриманий товар сплачено лише 5000,00грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із позовом про стягнення решти боргу в сумі 28840,00 грн.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки на момент винесення рішення, відповідачем повернуто частину товару на суму 28 200,00грн. та сплачено 640,00грн., тобто погашено основний борг повністю, в цій частині позову провадження у справі було припинено, з чим погоджується також колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду.
Згідно п.8.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п.8.2 Договору за прострочення виконання зобов'язання покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивачем, за несвоєчасне виконання зобов'язань, на суму боргу нараховано 663,71грн. пені.
Крім цього, за порушення п.8.4 договору за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості товару, що складає 4326,00 грн.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За неналежне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 82,60грн.
Крім цього, позивачем було також заявлено вимогу про стягнення 2800грн. витрат на послуги адвоката. Однак, місцевим господарським судом відмовлено у стягненні цих витрат, так як позивачем документально ці витрати не підтверджені.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про підставність задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу, пені, штрафу та річних.
У відповідності до ст.ст..33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Щодо посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, оскільки винесене рішення суду ставить відповідача у скрутне матеріальне положення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи скаржника нічим не обгрунтовані та документально не підтверджені, тому колегією суддів відхиляються.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, друга сторона відшкодовує витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 07.05.2009 року у справі №8/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватної агрофірми “Жуківська” залишити без задоволення.
2. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.