01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.12.2006 № 35/503
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Рєпіної Л.О.
Барицької Т.Л.
при секретарі: Голюк Н.І.
За участю представників:
від позивача - Ніцос А. А. - по довіреності.
від відповідача - не з'явився.
від третьої особи 1 - не з'явився.
від третьої особи 2 - Ткачук О. І. - по довіреності, Науменко С. В. - по довіреності.
керуючий санацією - Кебкал С. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Дарна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.02.2006
у справі № 35/503 (Ковтун С.А.)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер"
до Закритого акціонерного товариства "Дарна"
третя особа відповідача Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
третя особа позивача
про стягнення 816 006,03 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.02.2006 року у справі № 35/503 позов ЗАТ «Енергогенеруюча компанія «Укр-Кан-Пауер» до ЗАТ «Дарна» за участю третьої особи, а саме: Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 816 006, 03 грн. був задоволений.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що рішення було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.1998 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 420310 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір № 420310), відповідно до якого позивач зобов'язувався виробляти, систематично поставляти та передавати у власність відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату за теплову енергію на умовах договору.
Відповідно до п. 10.1 договору № 420310 даний договір був укладений на термін з 01.01.1998 р. до 31.12.1998 р. і вважається подовженим на такий же строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною з сторін не буде заявлено про протилежне.
Оскільки відповідних заяв від сторін не надходило, стосовно чого останні не заперечують, договір в силу п. 10.1 щорічно продовжувався.
Відповідно до п. 6.4. договору щомісяця з 12 по 14 число відповідач отримує в позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць, згідно п. 6.5. договору відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числі поточного місяця.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у останнього станом на 01.10.2004 р. виникла заборгованість у розмірі 816 006, 03 грн. за період з січня 1998 року по вересень 2004 року включно. Розрахунок суми боргу та табуляграма знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки обов'язок сплати коштів та право їх вимоги продовжують існувати, правовідносини за договором № 420310 регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ст. 261 Цивільною кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вже зазначалося вище, п. 6.5. договору № 420310 передбачено, «Покупець» (відповідач) самостійно сплачує за прийняту теплову енергію не пізніше 28 числа поточного місяця.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за період з 1 січня 1998 року по 30 вересня 2004 р., то, відповідно, позивач дізнався або принаймі, повинен був дізнатися про порушення свого права 29 січня 1998 р. А отже, перебіг позовної давності для позивача почався 29 січня 1998 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Так, зокрема, платіжним дорученням № 548 від 26 лютого 1999 року відповідач перерахував позивачу 1 000, 00 грн., в призначенні платежу було вказано: «тепло дог 420310». Тим самим, відповідач вчинив дію, якою визнав наявність боргу перед позивачем за договором.
Таким чином, 26 лютого 1999 року строк позовної давності для позивача було перервано, і цей строк, відповідно до ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України почався заново, тобто з 26 лютого 1999 р. по 26 лютого 2002 р.
11 червня 2001 року позивач та відповідач підписали акт звіряння заборгованості відповідача перед позивачем станом 1 червня 2001 р. (Т. 1; а/с 25).
Таким чином, 11 червня 2001 р. строк позовної давності для позивача знову було перервано і він розпочався заново з 11 червня 2001 р. по 11 червня 2004 р.
Крім того, 21 січня 2003 р. платіжним дорученням № 18 відповідач перерахував позивачу 2 714,74 грн. в призначенні платежу вказується: «погашення заборгованості гар воду 2 545, 07 опалення 169,67 грн.».
Отже, строк позовної давності для позивача почався 21 січня 2003 р. і мав закінчитися 21 січня 2006 р.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов договору № 420310 суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2006 р. у справі № 35/503 відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Дарна» на рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2006 р. у справі № 35/503 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.02.2006 р. у справі № 35/503 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 35/503 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Рєпіна Л.О.
Барицька Т.Л.
22.12.06 (відправлено)