07 лютого 2007 р.
№ 32/15-04-1646
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Катеринчук Л.Й.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
Спільного українсько-американського підприємства “Ірен»
на постанову
та ухвалу
від 19.09.2006 р. Одеського апеляційного господарського суду
від 05.07.2006 р. господарського суду Одеської області
у справі
№ 32/15-04-1646 господарського суду Одеської області
за заявою
ДК “Укртрансгаз» НАК “Нафтогаз України», м. Київ
до
Спільного українсько-американського підприємства “Ірен», смт. Таїрове Овідіопольського району Одеської області
про
банкрутство
кредитор
ВВД Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Овідіопольському районі (далі -ВВД Фонду соціального страхування)
арбітражний керуючий
Верлан Г.В.
в судовому засіданні взяли участь представники:
Генеральної прокуратури України
Головатюк Л.Д.
ДК “Укртрансгаз» НАК “Нафтогаз України»
Ковальова О.С., довір.;
Українського фонду підтримки підприємництва
Гарголь В.Є., довір.;
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Соцький Р.М., довір.
У провадженні господарського суду Одеської області знаходиться справа № 32/15-04-1646 про банкрутство Спільного українсько-американського підприємства "Ірен".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.2006 р. (суддя Грабован Л.І.) визнано грошові вимоги ВВД Фонду соціального страхування до боржника у сумі 373,44 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. (судді: Воронюк О.Л. -головуючий, Єрмілов Г.А., Лашин В.В.) апеляційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства "Ірен" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 05.07.2006 р. -без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, Спільне українсько-американське підприємство "Ірен" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 05.07.2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права.
На думку заявника касаційної скарги, висновки суду щодо грошових вимог кредитора не ґрунтуються на належних доказах.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Таким чином, факт заборгованості боржника перед кредитором має бути підтверджений відповідними доказами.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно з тимчасовим страховим свідоцтвом від 27.04.2001 р. боржник у справі - СП "Ірен" зареєстрований у ВВД Фонду соціального страхування та перебуває на обліку як страхувальник і є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Відповідно до розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2005 рік, наданої боржником до цього Фонду, та у відповідності зі ст.ст. 1, 2, 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" сума страхових внесків боржника за 2005 рік складає 373,44 грн.
Отже, сума заборгованості боржника перед кредитором -ВВД Фонду соціального страхування самостійно визначена боржником.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Боржником не доведено належним чином відсутність грошових вимог ВВД Фонду соціального страхування, у зв'язку з чим такі вимоги підлягають визнанню.
Посилання боржника в касаційній скарзі на те, що грошові вимоги ВВД Фонду соціального страхування не є безспірними, тому не можуть бути визнані судом, визнаються колегією суддів безпідставними.
Вимога щодо безспірності грошових вимог встановлена нормами Закону для ініціюючого кредитора при порушені справи про банкрутство та не відноситься до кредиторів з конкурсними вимогами, які подали заяви в порядку ст. 14 Закону.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 1, 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Спільного українсько-американського підприємства “Ірен» залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. та ухвалу господарського суду Одеського області від 05.07.2006 р. у справі № 32/15-04-1646 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Л.Й. Катеринчук
Н.Г. Ткаченко