Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"13" грудня 2006 р. Справа № 17/344-04
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -Танчика О.М. -дов.,
відповідача -Дудко І.М. -дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 4140С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 23 жовтня 2006 року по справі № 17/344-04
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе», м. Суми
до Відкритого акціонерного товариства «Свесський насосний завод», смт. Свеса Ямпільського району Сумської області
про стягнення 16498,34 грн.
встановила:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача 12495,66 грн. боргу, 1788,69 грн. інфляційних втрат, 658,01 грн. річних та 1555,98 грн. пені. Після уточнення позовних вимог від 19.06.2006 року позивач просить стягнути з відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Свесський насосний завод», 5349,27 грн., в тому числі 1368,68 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу, 609,22 грн. пені, 2666,96 грн. інфляційних збитків та 704,41 грн. річних.
Рішенням господарського суду Сумської області від 23 жовтня 2006 року по справі № 17/344-04 (суддя Гудим В.Д.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Свесський насосний завод» на користь відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» заборгованість за одержаний товар - 1368 грн. 68 коп., пені 609 грн. 22 коп., інфляційних збитків 2666 грн. 96 коп., річних 704 грн. 41коп., витрат по сплаті державного мита 4 грн. 25 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 74 грн. 43 коп. В іншій частині провадження по справі припинено за відсутністю предмету спору.
Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Свесський насосний завод», з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2006 р. по справі № 17/344-04 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи, та не відповідає фактичним обставинам. Свої вимоги відповідач обгрунтовує тим, що судом не було взято до уваги та не проаналізовано додатково надані відповідачем матеріали, а саме: акт звірки за період з 01.03.2003 року по 31.08.2005 року згідно якого сума боргу, що облікувується у відповідача складає всього 95 грн. З0 коп., акт звірки за період з 01.07.2003 року по 31.05.2006 року, заяву про залік зустрічних однорідних вимог та платіжні доручення, якими перераховувалась заборгованість, які також знаходиться в матеріалах справи. В апеляційній скарзі, в додаткових поясненнях до неї та в судовому засіданні відповідач зазначає, що судом неправомірно взято до уваги розрахунки позивача стосовно стягнення на його користь суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та річних, так як такі санкції можуть бути застосовані, лише якщо розмір процентів не визначений договором. На думку відповідача, зроблений позивачем розрахунок пені на умовах договору є помилковим, так як розрахований виходячи із суми боргу яка повністю сплачена відповідачем на користь позивача. Одночасно відповідач посилається на відсутність вимоги позивача про стягнення боргу, та з цих підстав вважає, що позов взагалі заявлений неправомірно.
Позивач, ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе», відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги відповідача заперечує, вважає рішення господарського суду Сумської області по даній справі законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Позивач вважає, що судом повно та всебічно досліджені всі обставини справи, та всі необхідні докази. Щодо відсутності вимоги - позивач посилається на те, що строки оплати передбачені договором, у зв'язку з чим твердження відповідача про відсутність вимоги про оплату є безпідставним.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:
звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачеві товар, який відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити в порядку, передбаченому договором. Відповідач в установлені строки не розрахувався з позивачем, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, на яку нараховані передбачені договором санкції та інфляційні і річні у відповідності до вимог чинного законодавства. З урахуванням відповідних проплат за час розгляду справи заявлені до стягнення суми були змінені.
Задовольняючи уточнені позовні вимоги позивача місцевий господарський суд посилався на підтвердженість їх матеріалами справи та відповідність нормам чинного законодавства.
Як встановлено із матеріалів справи, 26.12.2002 року між сторонами укладено договір № 4/493, відповідно умов якого позивач зобов'язується поставити відповідачеві товар на загальну суму 18624 грн., а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених договором.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що покупець (відповідач) здійснює передплату на банківський рахунок продавця (позивача) в розмірі 100% загальної вартості договору на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору. Строк поставки товару визначений на протязі 30 днів з моменту надходження на банківський рахунок позивача оплати у розмірі 100% загальної вартості договору (п.2.2). Пунктом 2.1. договору передбачена можливість дострокової поставки продукції.
Умовами договору також передбачена відповідальність сторін за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та за прострочку товару (п.6.2) у вигляді стягнення пені у розмірі 0,2% простроченого платежу чи прострочки товару, але не більше 5 вартості товару.
Матеріали справи свідчать, що відповідач у встановлені договором строки оплату продукції не здійснив. Незважаючи на це позивач поставив на адресу відповідача передбачену договором кількість товару, а відповідач такий товар прийняв. Відповідний факт відповідачем не заперечується.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що відповідачем порушені умови договору щодо строків оплати товару, а позивачем здійснена дострокова поставка товару.
Після отримання товару відповідачем здійснювалось часткове погашення вартості товару шляхом проведеня взаємозаліку та платіжними дорученнями на рахунок позивача.
Як вбачається із матеріалів справи та акту звірки між сторонами за період з 01.03.2003 року по 31.08.2005 року, сторони підверджують факт отримання відповідачем продукції на загальну суму 18624 грн. (арк.справи 100 т. 2). За даними позивача по цьому акту заборгованість відповідача складає 1368,68 грн., за даними відповідача - 95,3 грн.
Різниця в оплаті цієї суми - 1273,38 грн. виникла у зв'язку з тим, що по платіжному дорученню на оплату № 87 від 03.03.2005 року (арк.справи 129 т. 2) позивачем зараховано в оплату заборгованості по договору 1787,96 грн., а відповідачем - 3061,34 грн.
Як вбачається із платіжного доручення № 87, відповідачем на рахунок позивача перераховано 3061,34 грн., в тому числі 1787,96 грн. боргу, 15,56 пені, 863 грн. інфляції, 290,32 грн. річних 60,93 грн. держмита, 43,57 грн. забезпечення судового процесу. Відповідне перерахування здійснено на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, однак, грошові кошти позивачем на адресу відповідача не повернуті. Сплачені суми річних, інфляційних, пені, держмита та судових витрат позивачем вирахувані з розрахунку відповідних нарахованих сум.
Колегією суддів встановлено, що правовідносини сторін виникли у 2002 році та продовжуються до цього часу, у зв'язку з чим до них слід застососвувати положення ЦК України 2004 року.
У відповідності зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем порушено строки оплати товару, передбачені умовами договору, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обгрунтованими. Твердження відповідача про відсутність вимоги є безпідставними, оскільки чинним законодавством наявність такої вимоги обов'язкова у випадках, коли строк виконання зобов'язання не встановлений (ст.530 ЦК України).
Відповідно до 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Нарахування річних та інфляційних здійснено позивачем у відповідності до вимог названої статті за весь час прострочки платежу. Інший розмір річних та інфляційних договором чи законом не встановлений.
Нарахування пені здійснено у відповідності до умов договору.
З нарахованих сум пені, інфляційних та річних позивачем вирахувані суми, сплачені платіжним дорученням від 03.03.2005 р. № 87. Також при прийнятті рішення місцевим господарським судом враховані і суми сплаченого цим платіжним дорученням держмита та судових витрат.
Враховуючи зазначені обставини та беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 1368,68 грн., а відповідач не подав доказів погашення цієї заборгованості, господарський суд вважає уточнені вимоги позивача обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог предмет спору відсутній у зв'язку з погашенням заборгованості.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю і відсутністю фактів, які б підтверджували наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення. Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства і дійсних обставин справи, на їх підтвердження не надано відповідно до ст. 33, 36 ГПК України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
На цій підставі колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 23 жовтня 2006 року у справі № 17/344-04 прийнято без порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставами для його скасування, воно обґрунтоване, прийняте при всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК, України, судова колегія,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 23 жовтня 2006 року по справі № 17/344-04 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді