Справа № 2-4757/14
760/14469/14-ц
10 липня 2014 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільнені, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки, -
Позивачка 07.07.2014 року звернулась з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь: 1290,62 грн. як заборгованість за невірно нараховану суму компенсації за невикористані відпустки; 5896,86 грн. як заборгованість із заробітної плати, невиплаченої при звільнені; 3798,10 грн. як середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку; 5000,00 грн., як відшкодування моральної шкоди; посилаючись на те, що працювала в ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України з 21.07.1967 року по 31.10.2013 року та була звільнена за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Тобто в позовній заяві має містись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки позивачкою не викладені обставини, тобто юридично значимі факти, на основі яких вона обґрунтовує заявлені вимоги до відповідача відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування.
Так, позивачка, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості з оплату праці, посилається на те, що 18.03.2014 року вона з відповідачем підписала договір про реструктуризації заборгованості, за умовами якого ДП «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України виплатить ОСОБА_1 заборгованість у сумі 2545,20 грн. щомісячно починаючи з квітня 2014 року до грудня 2014 року, однак за вищевказаним договором, як зазначає позивачка, надійшов тальки один платіж 03.04.2014 року у розмірі 1738,74 грн.
Виходячи з цього заборгованість по виплаті заробітної плати на початок липня 2014 року складає 5896,86 грн.
Разом з тим, посилаючись на відповідний договір, позивач не викладає обґрунтування виникнення права на отримання відповідної компенсації саме з оплати праці, тобто на підставі яких норм трудового законодавства у позивачки виникло право на її отримання, а у відповідача обов'язок щодо її сплати з урахуванням договору реструктуризації, який укладений між сторонами.
Таким чином, заявляючи вимогу про стягнення заборгованості з оплати праці, позивачка при цьому не визначає, за який конкретний період необхідно стягнути таку заборгованість та в якому розмірі, з зазначенням доказів в підтвердження викладеному або наявності підстав для звільнення від доказування.
Між тим, за відсутності вищезазначеного позивачка не викладає обставини як правові підстави в обґрунтування виникнення права вимоги на середній заробіток за час затримки, який також за наявності спору між сторонами повинен мати певний розрахунок із зазначення розміру та періоду, з яких позивачка виходила при пред'явленні відповідної вимоги.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
Згідно з ч. 1 ст.96 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі якщо, зокрема, заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, яка має пред'являтись за загальними правилами підсудності та розглядатися в наказному провадженні.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачкою фактично заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, яка підпадає під категорію справ наказного провадження та розглядається за встановленими розділом ІІ ЦПК України правилами, та лише в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом відповідні вимоги можуть бути пред'явлені в позовному провадженні.
Таким чином, позивачкою пред'явлена частина вимог, які передбачають розгляд в порядку наказного провадження, а нею вони пред'явлені в позовному провадження без надання доказів відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування судового наказу. А у відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, якщо суддя, встановивши, що позовна заява подана без дотримання порядку, визначеного ч.3 ст.118 ЦПК України, повертає її позивачеві для належного подання до суду з дотриманням порядку, визначеного ЦПК України.
Також позивачкою не зазначені обставини як підставі визначеного нею розміру моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., який вона просить стягнути з відповідача, та не зазначає в обґрунтування доказів, які б підтверджували завдану їй таку шкоду.
Так, позивачка в порушення вимог п.6 ч.2 ст.119 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», не зазначила посилання на докази, які б підтверджували обставини в обґрунтування її міркувань, з яких він виходила, визначаючи розмір моральної шкоди саме в заявленій нею сумі.
За таких обставин, зміст позовної заяви свідчить, що позивачкою не викладені обставини в обґрунтування підстав та предмету позову, тобто, які права позивачки порушені, якими саме діями відповідача, а також за яких обставин як правових підстав та чим саме передбачений такий спосіб захисту прав та інтересів позивачки та покладення відповідного обов'язку на відповідача згідно з нормами чинного трудового законодавства.
Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Виходячи з вищенаведеного, позивачці необхідно викласти обставини в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, виходячи з правовідносин, що склалися між сторонами, які її права, свободи чи інтереси були порушені, яким чином передбачені шляхи їх поновлення, чим визначений той засіб захисту права, який вона просить застосувати, з посиланням на правові підстави, а також на докази в підтвердження кожної обставини на обґрунтування заявлених вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільнені, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачкою ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: