Справа № 4с-65/15
760/3967/15-ц
27.02.2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України,-
Заявник 23.02.2015 року звернувся зі скаргою, в якій просив визнати дії старшого державного виконавця Новак Г.М. та начальника відділу примусового виконання рішень Кантеміра В.І. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України, які виявилися у винесенні постанови про повернення виконавчого листа №2-а-725/12 від 14.01.2014 року без виконання, неправомірними і зобов'язати його прийняти виконавчий лист до виконання і виконати рішення суду.
В разі неможливості виконання рішення суду про повернення приватного майна відповідно до «Переліку вилученого та конфіскованого майна гр. ОСОБА_1МКСС «Світоч» від 23.12.2003 року та доповнення до Акту від 30.03.2004 року» змінити спосіб виконання судового рішення і зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України в примусовому порядку за рішенням суду невідкладно стягнути із рахунку боржника та перерахувати на користь заявника на його рахунок суму 507057,0 грн. та 7000 доларів США вартості відсутнього майна.
Статтею 383 ЦПК України передбачено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого судами в порядку цивільного судочинства, порушено їх права чи свободи.
Скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця є процесуальним документом, який відповідно до вимог ст.ст. 119,120 ЦПК України та ч.7 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження» має містити, зокрема, найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Крім того, слід зазначити, що важливим є зазначення часу, тобто дати коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав чи свобод, та підтвердження його певними доказами, оскільки ст.385 ЦПК України встановлює відповідні строки для звернення зі скаргою.
Вивченням матеріалів скарги, встановлено, що вона не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки в скарзі не викладені обставини, тобто ті юридичні факти, на основі яких скаржник обґрунтовує свої вимоги про визнання дій державного виконавця Новак Г.М. неправомірними, а саме: не зазначено, в чому виражається її неправомірні дії як порушення прав і свобод скаржника та всупереч яким нормам права, як і не зазначено чому виражається неправомірність дій начальника відділу примусового виконання рішень Кантеміра В.І.
Так, в скарзі заявником не зазначені жодні докази, які були б повинні слугувати підтвердженням обставин, та відсутнє посилання на такі обставини, а саме щодо вчинення державним виконавцем Новак Г.М. дій, які б вже в судовому порядку можна було б проаналізувати щодо їх правомірності чи неправомірності вчинення, оскільки викладені в заяві обставини містять лише його загальні міркування щодо невиконання державним виконавцем рішення суду та порушення його прав. Крім того, в скарзі не викладено, в чому виражається неправомірність дій начальника відділу примусового виконання рішень Кантеміра В.І., якими доказами це підтверджується.
Отже, в матеріалах скарги відсутні посилання на обставини порушення прав скаржника та на докази, що підтверджують кожну таку обставину та є обов'язковими для викладення особою, яка пред'являє скаргу, оскільки без зазначення цих обставин та без посилання на докази, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Щодо зміни способу виконання судового рішення, то заявником також не викладені як підстави його застосування, так і вирішення цього питання в межах розгляду скарги на дії державного виконавця, які регулюються різними нормами ЦПК та вирішуються окремо та незалежно один від одного.
За таких обставин в силу ч.1 ст. 121 ЦПК України вважаю за необхідне скаргу залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121, 383, 385 ЦПК України, суддя, -
Скаргу ОСОБА_1 на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Міністерства юстиції України залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання скаржником ухвали, шляхом подачі нової редакції скарги з урахуванням вимог, викладених в ухвалі. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, скарга буде вважатися неподаною та повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: